«Шість лебедів» (нім. Die sechs Schwäne) — німецька казка, зібрана і упорядкована братами Ґрімм у збірці «Казки Ґрімм» у 1812 році.
Згідно індексу Аарне–Томпсона–Утера сюжет цієї казки належить до типу 451 («Діва, яка шукає своїх братів»), який зазвичай зустрічається по всій Європі.Утер, Ганс-Йорг (2004). Типи міжнародних народних казок: казки про тварин, казки про магію, релігійні казки та реалістичні казки зі вступом. FF Communications. стор. 267 - 268.Томпсон, Стіт. Народна казка . Берклі Лос-Анджелес Лондон: University of California Press. 1977. стор. 111. Серед інших казок до цього типу також належать «Сім воронів» (німецька казка зі збірки Ґрімм), «Дванадцять диких качок» (норвезька народна казка), «Удея та її семеро братів» (північноафриканська каазка), «Дикі лебеді» (казка Ганса Андерсена) та «Дванадцять братів» (німецька казка зі збірки Ґрімм).
Походження Казку опублікували брати Ґрімм у першому виданні Kinder- und Hausmärchen у 1812 році та суттєво переписали для другого видання у 1819 році. Їх джерелом є подруга та майбутня дружина Вільгельма Ґрімма Генрієтта Доротея (Дортхен) Вільд (1795–1867).
Сюжет Король губиться в лісі, і стара відьма допомагає йому за умови, що він одружиться з її прекрасною донькою. Король підозрює, що дівчина зла, але погоджується одружитися з нею. Однак у нього є шість синів і дочка від першого шлюбу, і він боїться, що нова дружина погано поводитиметься з дітьми; тому він відправляє їх у прихований замок, де таємно відвідує їх час від часу.
Нова королева, а тепер мачуха, яка навчилася чаклунству від своєї матері, дізнається про своїх пасинків і вирішує їх позбутися. Вона шиє шість чарівних білих сорочок, йде до прихованого замку і кидає сорочки на хлопців, перетворюючи їх на лебедів.
Сестра тікає і згодом знаходить своїх братів у мисливській хатині. Принци можуть приймати людську форму лише на п'ятнадцять хвилин щовечора. Вони кажуть своїй сестрі, що чули про спосіб зняти прокляття: шість років вона не повинна говорити, шиючи шість сорочок із зіркових квітів для своїх братів. З іншого боку, якщо вона заговорить до кінця шостого року, закляття ніколи не буде зруйновано. Принцеса погоджується це зробити і, сховавшись на дереві, присвячує себе лише збору зіркових квітів і шиттю в тиші.
На початку четвертого року король іншої країни знаходить принцесу за шиттям, захоплений її красою, і бере її до двору з наміром одружитися на ній. Однак мати короля ненавидить невістку і не вважає її гідною бути королевою. Коли вона народжує їх першу дитину, зла свекруха забирає немовля і звинувачує королеву в тому, що вона вбила і з'їла його, але король відмовляється в це вірити.
Молода королева народжує ще двох дітей, але знову двічі свекруха ховає їх і неправдиво стверджує, що вона вбила та з'їла своїх немовлят. Король не в змозі продовжувати захищати її, і не в змозі належним чином захистити себе, королеву засуджують до спалення на вогнищі як відьму. Весь цей час вона стримувала сльози і слова, незважаючи ні на що шила сорочки з зіркових квітів.
У день своєї страти королева закінчила шити всі сорочки для своїх братів. Коли її приводять до вогнища, вона бере з собою сорочки, і коли її збираються спалити, минає шість років і шість лебедів летять у повітрі. Вона накидає сорочки на своїх братів, і вони повертають свою людську форму, хоча ліва рука молодшого брата залишається крилом через те, що його власна сорочка без рукава (у деяких варіантах сестра не може вчасно закінчити останню сорочку, залишаючи її молодшого брата назавжди у формі лебедя).
Королева тепер вільна говорити та за підтримки своїх братів захищається від звинувачень проти неї. Трьох зниклих дітей королеви знайшли живими, а її злу свекруху спалили на вогнищі як покарання.
Зрештою, королева, її чоловік, троє дітей і шестеро братів живуть довго і щасливо.
Аналіз Фольклорист Стіт Томпсон вказує на те, що сюжет казки має довгу літературну історію, починаючи з оповідання про Долопатоса в 12 столітті. Долопатос, у середньовічній традиції, пізніше використовувався як частина героїчної історії про Лицаря Лебедя.
Дослідник казок Джек Зіпс цитує, що брати Грімм вважали походження сюжету ще за греко-римських часів, а паралелі також можна знайти у французьких і скандинавських усних традиціях.Оригінальні народні та казкові казки братів Грімм: повне перше видання. [Якоб Грімм, Вільгельм Грімм; переклад: Джек Зіпс; [ілюстратор Андреа Дезо]. Princeton University Press. 2014. стор. 493. ISBN 978-0-691-16059-7
Самі брати Грімм у своїх анотаціях вбачали зв'язок казки «Шість лебедів» з історією про сім лебедів, опублікованою в Feenmärchen (1801), і лебединою їздою Лицаря Лебедя (Лоенгріна). Вони також побачили зв'язок із лебединими сорочками лебединих дів Волундарквіди.Грімм, Якоб і Вільгельм Грімм. Kinder Und Hausmärchen: Gesammelt Durch Die Brüder Grimm . 3. aufl. Göttingen: Dieterich, 1856. С. 84-85.
У своїх нотатках про казку «Діти Ліра» у своїй книзі «Більше кельтських казок» фольклорист Джозеф Джейкобс писав, що «добре відома континентальна народна казка» про «Сім лебедів» (або воронів) пов’язана із середньовічним циклом про лицаря Лебідь.Джейкобс, Джозеф. Більше кельтських казок. Нью-Йорк: Putnam. 1895. С. 221-222.
Варіанти
Розповсюдження Вважається, що тип казки широко розповсюджений у Європі та на Близькому Сході, а також в Індії та на американському континенті.Kooi, Jurjen van der. "Het meisje dat haar broers zoekt". У: Van Aladdin tot Zwaan kleef aan. Lexicon van sprookjes: ontstaan, ontwikkeling, variaties. 1-й друк. Тон Деккер, Юр'єн ван дер Кой і Тео Медер. Критак: нд. 1997. стор. 239. Лише в Європі існує понад двісті версій, зібраних і опублікованих у колекціях народних казок з усіх частин континенту.Anna and Kaplanoglou, Marianthi. «Грецькі чарівні казки: аспекти дослідження фольклористики та антропології». В: Мережа FF . 2013 рік; том. 43. стор. 11.
Французька вчена Ніколь Бельмонт визначила дві форми казкового типу в Європі: одну суттєво присутню в германському регіоні та Скандинавії, а іншу вона назвала «західною версією». Вона зазначила, що в цій західній версії молодша сестра, після того як вона оселилася з братами, просить вогню у сусіднього огра, і на їхньому подвір’ї проростає дерево та дає плід, що викликає трансформацію.Белмонт, Ніколь. «Мотив «aveugle» et mémoire du conte». У: Болер, Даніель. Le Temps de la memoire: le flux, la rupture, l'empreinte. Pessac: Presses Universitaires de Bordeaux, 2006. С. 185-194. ISBN 9791030005387
Варіанти також були зібрані в Японії з назвою 七羽の白鳥 (латинізація: Nanaha no hakuchō ; українською: «Сім лебедів»). Однак японська наука визнає, що ці казки територіально обмежені містами Кікаідзіма та Окіноерабу. Японський фольклорист Кейго Секі також знайшов варіанти в Каґосімі.
Літературні попередники Літературним попередником казки є «Сім голубів»Базіль, Джамбаттіста; Стрендж Е. Ф. (Ред.); Тейлор, Джон Едвард (перекладач). Історії з Пентамерона. Лондон: Macmillan and Co., Limited. 1911. С. 212-228. (неаполітанська: Li sette palommelle; італійська: I sette colombi), у «Пентамероні» Джамбаттіста Базиля, де брати перетворюються на голубів.
Кількість братів У казці братів Грімм шестеро братів перетворюються на лебедів.
В інших європейських варіантах кількість князів/братів змінюється між трьома, сімома чи дванадцятьма, але дуже рідко буває два,«Die beiden Raben». У: Зоммер, Еміль. Sagen, Märchen und Gebräuche aus Sachsen und Thüringen 1. Halle 1846. С. 141-146. вісім,"Vom Mädchen, das seine Brüder sucht". У: Кун, Адальберт. Märkische Sagen und Märchen nebst einem Anhange von Gebräuchen und Aberglauben. Берлін: 1843. С. 282-289. Болте, Йоганнес; Полівка, Іржі. Anmerkungen zu den Kinder- u. hausmärchen der brüder Grimm. Erster Band (№ 1-60). Німеччина, Лейпциг: Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung. 1913. С. 227-234. дев’ять, десять або навіть одинадцять,Болте, Йоганнес; Полівка, Іржі. Anmerkungen zu den Kinder- u. hausmärchen der brüder Grimm. Erster Band (№ 1-60). Німеччина, Лейпциг: Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung. 1913. С. 70-75. як, наприклад, данська казка, зібрана Матіасом Вінтером, De elleve Svaner (англ. «Одинадцять лебедів»), вперше опублікована в 1823 році,Вінтер, Матіас. Danske Folkeeventyr, приклад. (Gesammelte dänische Volksmärchen). Kjobehavn: 1823. С. 7-11. Вінтер, Матіас. Данські народні казки . Переклад Т. Сендса та Джеймса Реа Массенґейла. Кафедра скандинавських студій Університету Вісконсина-Медісон. 1989. С. 5-11. або лігурійська казка Les onze cygnes.Ендрюс, Джеймс Брюйн. Лігурські землі, традиції Рів'єра . Париж: Леру. 1892. С. 80-82.
Угорська колекціонерка народних казок Елізабет Скларек зібрала два угорські варіанти, Die sieben Wildgänse («Сім диких гусей») і Die zehn Geschwister («Десять братів і сестер»), і у своїх коментарях зазначила, що обидві казки були пов’язані з версіями Ґрімм.Елізабет. Ungarische Volksmärchen. Einl. А. Шуллеруса. Leipzig: Dieterich 1901. p. 290. Третя угорська має назву A tizenkét fekete várju («Дванадцять чорних воронів»).Ласло Мереньї. Dunamelléki eredeti népmesék (1. kötet). том. І. Пешт: Kiadja Heckenast Gusztáv. 1863. С. 115-127.
Людвіг Бехштейн зібрав два німецькі варіанти «Сім ворон» і «Сім лебедів».Бехштейн, Людвіг. Гарна, як сім: та інші популярні німецькі казки. Лондон: Джон Кемден Хоттен. стор. 75-80 і 187-194.
Коментуючи ірландський варіант, зібраний Патріком Кеннеді, Луї Брюейр вказав як інший варіант індійську казку про Тріумф Істини Фрер, Мері Еліза Ізабелла. Старі дні Декана; або індуїстські казкові легенди, поширені в Південній Індії; зібрані з усної традиції. Лондон: Мюррей. - 1898. - С. 38-49. або Der Sieg der Wahrheit: у другій частині казки молодша дитина, дівчинка, стає свідком перетворення її сто братів у ворон.Brueyre, Loys. Contes Populaires de la Grande-Bretagne. Париж: Hachette, 1875. стор. 158.
У литовському варіанті, «Von den zwölf Brüdern, die als Raben verwandelt wurden» або «Дванадцять братів, дванадцять чорних воронів», відьма-мачуха просить свого чоловіка вбити його синів, спалити їхні тіла та доставити їй прах.Желєзнова, Ірина. Казки бурштинового моря. Москва: Видавництво «Прогресс». 1981 . С. 187-197.
В угорському варіанті «A tizenkét koronás hattyu és a csiháninget fonó testvérkéjük» бідна мати хлопчиків проклинає своїх дванадцятьох синів у пташину форму, водночас даючи застереження: після народження їхньої сестри вона повинна пошити дванадцять сорочок, щоб врятувати їх.Oszkár Mailand. Székelyföldi gyüjtés (Népköltési gyüjtemény 7. kötet). Будапешт: Az Athenaeum Részvénytársualt Tulajdona. 1905. С. 430-435.
У суданській казці «Десять білих голубів» титульні білі голуби — це десять братів, перетворених мачухою. Їхній сестрі сниться сон, у якому стара жінка розповідає їй ключ до скасування прокляття: ткати пальто з листя акації, на яке її посадили брати після втечі з дому.Хелен. Єгипетські та суданські народні казки (Оксфордські міфи та легенди). Оксфорд; Нью-Йорк: Oxford University Press, 1978. С. 85-93.
Результати трансформації Інша варіація — результат пташиного перетворення: в одних версіях це качки, в інших — ворон, і навіть орли, гуси, павичі, дрозди, лелеки, журавлі, галки чи граки.
Перетворення орла засвідчено в польській казці Von der zwölf Prinzen, die in Adler verwandelt wurden (англійською: «Дванадцять принців, які стали орлами»), перекладається як «Орли».Польські казки . Переклад з AJ Glinski Мод Ашерст Біггс. Нью-Йорк: John Lane Company. 1920. С. 28-36. Подібне перетворення засвідчено в румунській казці, яку також порівнювали з казкою Ґрімм. Гастер, Мойсей. Румунські історії про птахів і звірів. Лондон: Sidgwick&Jackson. 1915. С. 231–236.
Трансформація гусей присутня в ірландському варіанті «Дванадцять диких гусей», зібраному ірландським фольклористом Патріком Кеннеді та порівняному з німецькими варіантами («Дванадцять братів» і «Сім воронів») і скандинавським («Дванадцять диких качок»).Кеннеді, Патрік. Камінні історії Ірландії. Дублін: M'Glashan and Gill: P. Kennedy. 1870. С. 14-19 і 164.