Мамаду́ Голого́ (Mamadou Gologo, повне ім'я Мамаду Ель Бешір Голого Mamadou El Béchir Gologo; 1924, Кулікоро, Французький Судан, нині Малі — , Бамако) — малійський письменник, журналіст і політик.
З життєпису Після початкової освіти в Кулікоро (1931—1936), потім навчання у регіональній школі Бамако (1936—1938) Мамаду Голого продовжив навчання в тамтешньому (Бамако) престижному ліцеї Lycée Terrasson de Fougères, а згодом у нормальній школі В. Понті на острові Горе (Сенегал) і нарешті в Медичній школі Дакара, де отримав диплом африканського лікаря в липні 1948 року.M. Keïta, Mohamed El Bachir Gologo : Un engagement intransigeant, L'Essor, 24 mars 2009
Після вступу до лав французької колоніальної армії у вересні 1949 року він здійснював медичну практику в Катібугу, Дуенца, Сікассо і Рарусі. Його тричі відстороняли від роботи, допоки в 1950 році не звільнили остаточно за його політичні переконання.
Від 1953 року працював у службі охорони здоров'я Офісу Нігеру.
Мамаду Голого був активістом партії (), скорочено US-RDA), зокрема входив до національного політичного бюро та був її прессекретарем (1959). Він був редактором L'Essor, тодішнього органу US-RDA та головою Національної спілки журналістів Малі.
У Французькому Судані обіймав послідовно посади керівника апарату Міністерства охорони здоров'я (1957—1958), заступника директора інформаційної служби (1958—1959), уповноваженого з інформації (1959—1960). Перший президент незалежної Малі Модібо Кейта призначив М. Голого міністром інформації, і він був на цьому посту аж до державного перевороту Муси Траоре 19 листопада 1968 року. Він був депортований і ув'язнений без суду, а потім звільнений в 1971 році.Alassane Diarra, Obsèques du Dr Mamadou El Béchir Gologo : Hommage de la nation à un «esprit brillant et rebelle», L’indépendant, 24 mars 2009
Став членом-засновником Демократичного руху (Mouvement démocratique), також генеральним секретарем US-RDA (1991—1996), першим віцепрезидентом (1996—1997), а згодом почесним президентом (від 1997 року).
Як письменник Мамаду Голого опублікував збірку віршів «Моє серце — вулкан» (Mon cœur est un volcan) у 1961 році, потім роман Le rescapé de l’Ethylos (1963), поетичну збірку «Африканське торнадо» (Tornade d’Afrique, 1966) і нарешті ще одну збірку поезій «Моє серце лишається вулканом» (Mon cœur reste un volcan) у 1998 році.
Володар золотої медалі незалежності, президент Амаду Тумані Туре присвоїв йому посмертно малійський Національний орден.
Бібліографія
Поезія Mon cœur est un volcan (1961) Tornade d’Afrique (1966) Mon cœur reste un volcan (1998)
Романи Le Rescapé de l’Ethylos (1963) Moudaïna (1995)
Публіцистика La Chine, un peuple géant, un grand destin (1965), одночасно випущений англійською China: A Great People, A Great Destiny
Примітки
Посилання Fichier d’autorité international virtuel International Standard Name Identifier Système universitaire de documentation Мамаду Голого на WorldCat