Амара́нт червонодзьобий (Lagonosticta senegala) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис
Довжина птаха становить 9,5-11 см , вага 7-12 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, шия, підборіддя, груди і живіт червоні, потилиця коричнева, спина і покривні пера крил червонуваті. Махові пера темно-коричневі, другорядні і третьорядні махові пера мають червонуватий відтінок. Хвіст чорнувато-коричневий, верхні покривні пера хвоста і пера на надхвісті біля основи червоні. Груди з боків поцятковані білими плямками. Нижня частина живота рудувато-коричнева, гузка і нижні покривні пера хвоста більш яскраві. Очі карі або темно-червоні, навколо очей яскраво-жовті кільця. Дзьоб блідо-червоний, зверху чорний.
У самиць лоб, тім'я, потилиця і верхня частина спини сірувато-коричневі або охристо-коричневі, в залежності від підвиду. Обличчя червоне. Крила, надхвістя і верхні покривні пера хвоста такі ж, як у самців. Пера на голові з боків рудувато-коричневі або яскраво-коричневі, іноді з червонуватим відтінком. Нижня частина тіла світліша, з легким охристим відтінком. Як і у самців, груди з боків поцятковані невеликими білими плямками. Молоді птахи мають блідо-сірувато-коричневе забарвлення, відтінок якого різниться в залежності від підвиду.
Таксономія В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червонодзьобого амаранта до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком з Сенегалу. Він використав французьку назву Le Sénégali rouge та латинську назву Senegalus Ruber. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був червонодзьобий амарант, для якого Лінней придумав біномінальну назву Fringilla senegala. Пізніше вид був переведений до роду Амарант (Lagonosticta), введеного німецьким орнітологом Жаном Луї Кабанісом у 1851 році.
Підвиди Виділяють шість підвидів: L. s. senegala (Linnaeus, 1766) — від Мавританії, Сенегалу і Гамбії до західної і центральної Нігерії; L. s. rhodopsis (Heuglin, 1863) — від східної Нігерії, північного і центрального Камеруну і південного Чаду до Судану, західної Еритреї і західної Ефіопії; L. s. brunneiceps Sharpe, 1890 — південний схід Південного Судану і центр Ефіопії; L. s. somaliensis Salvadori, 1894 — південний схід Ефіопії і Сомалі; L. s. ruberrima Reichenow, 1903 — від ДР Конго, Уганди і Кенії до північно-східної Анголи, північно-східної Замбії і північного Малаві; L. s. rendalli Hartert, EJO, 1898 — від південної Анголи до Мозамбіку і півдня ПАР.
Поширення і екологія Червонодзьобі амаранти живуть в сухих саванах і чагарникових заростях, іноді в напівпустелях і на трав'янистих галявинах тропічних лісів. Віддають перевагу густим акацієвим заростям на берегах річок, також зустрічаються поблизу людських поселень, на полях і в садах, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Червонодзьобі амаранти живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами.
Сезон розмноження у червонодзьобих амарантів припадає на початок сезону посухи. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з сухої трави і переплетених рослинних волокон, всередині встелюється пухом і шерстю, розміщується в чагарниках або високій траві, невисоко над землею. В кладці від 3 до 6 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще кілька тижнів. Червонодзьобі амаранти іноді стають жертвами гніздового паразитизму червононогих вдовичок.
Примітки
Джерела Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3. Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання Redbilled firefinch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.