Анапанасаті (палі; санскрит ānāpānasmṛti, що означає «уважність до дихання»; «саті» означає уважність; «ānāpāna» стосується вдиху та видиху, утримуючи увагу на диханні) — це типова форма буддійської медитації, яку приписують Гаутамі Будді та описують у кількох суттах, особливо в Сутті Анапанасаті (МН 118).
Споглядання тілесних явищ Сутта Анапанасаті приписує усвідомлення до вдиху та видиху як елемент усвідомлення тіла та рекомендує практику усвідомлення дихання як засіб розвитку семи факторів пробудження, що є альтернативним формулюванням або описом процесу дх’яни: саті (уважність), dhamma vicaya (аналіз), viriya (наполегливість), pīti (радісне захоплення), passaddhi (спокій), samadhi ("збирання" свідомості), upekkhā (врівноваженність). Згідно з цією та іншими сутрами, розвиток цих факторів призводить до звільнення (палі: вімутті ; санскрит mokṣa) від дуккхи (страждання) і досягнення ніббани .
Похідні практики анапанасаті є основною медитації в традиціях буддизму Тгеравади, Тяньтай і Чань, а також частиною багатьох програм усвідомленості . За словами Аналайо, як у стародавні, так і в сучасні часи анапанасаті сама по собі, ймовірно, є найпоширенішим буддійським методом споглядання тілесних феноменів.
Практика
Анапанасаті сутта Практика усвідомлення, описана в Анапанасаті Сутті, полягає в тому, щоб усамітнитись, та просто спостерігати за диханням: Majjhima Nikaya, Sutta No. 118, Section No. 2, translated from the Pali Satipatthana Sutta "Довго вдихаючи, він розуміє: «Я вдихаю довго»; або довго видихаючи, він розуміє: «Я довго видихаю». Або, дихаючи коротко, він розуміє: «Я дихаю коротко»; або коротко видихаючи, він розуміє: «Я видихую коротко». Він навчає себе: «Я вдихатиму, відчуваючи усе тіло». Він привчає себе: «Я видихатиму, відчуваючи усе тіло». Він навчає себе: «Я вдихатиму заспокоюючи тілесні феномени». Він тренується: «Я видихатиму заспокоюючи тілесні феномени»." Роблячи вдих і видих, медитуючий практикує:
тренування уваги, направляючи її на один або кількох пунктів із переліку: тіла в цілому радісного захоплення задоволення самого розуму (свідомості) розумових процесів тренування уваги, направляючи її на один або кількох пунктів із переліку: непостійності безпристрасності згасання полишення стабілізації, задоволення та звільнення розуму.
Якщо слідувати цьому шляху і достатньо його розвивати, то, як вважається, він приносить велику користь, «допомагаючи розвитку усвідомленості як одного з факторів пробудження:
"У будь-якій ситуації монах залишається зосередженим на тілі як такому — завзято, пильно і уважно — відкидаючи жадібність та смуток щодо світу, у такому разі його уважність є стійкою й неперервною. Коли його уважність стабільна і неперервна, тоді уважність стає фактором пробудження. Він її розвиває, і уважність приходить до кульмінації свого розвитку."
Постканонічний методи Популярний постканонічний метод, який використовується і сьогодні, включає чотири етапи:
повторюваний підрахунок видихів циклами по 10 повторюваний підрахунок вдихи циклами по 10 зосередження на диханні без підрахунку зосередження лише на місці у тілі, де повітря входить та покидає ніздрі (тобто ніздрі та область верхньої губи).
Традиція Тгеравади приписує підрахунок дихання коментарю Буддхаґґоси до Вішуддхімаґґи , але Абхідхармакоша-каріка Васубандгу також навчає рахунку подихів до десяти. Дг’яна-сутри, засновані на практиках Сарвастівади та перекладені на китайську Ань Шигао, також рекомендують підраховувати дихання та становлять основу практик дзен . Deleanu, Florin; Mindfulness of Breathing in the Dhyāna Sūtras. Transactions of the International Conference of Orientalists in Japan (TICOJ) 37, 1992, 42-57. https://ahandfulofleaves.files.wordpress.com/2012/02/mindfulness-of-breathing-in-the-dhayana-sutra_florin-deleanu_1992.pdf У дг'яна-сутрах воно організовано у вчення під назвою «шість аспектів» або «шість засобів».
Сучасні джерела За словами Джона Данна, щоб практика була успішною, потрібно присвятити практику та визначити мету сеансу медитації. John Dunne talks on Buddhist phenomenology from the Indo-Tibetan textual point of view at За словами Філіпа Капло, у практиці дзен можна обирати практику анапанасаті сидячи, стоячи, лежачи чи ходячи, або чергувати медитацію сидячи, стоячи, лежачи та ходячи. The Three Pillars of Zen (New York: Anchor Books, 2000) Потім можна зосередитися на диханні, що йде через ніс: тиску в ніздрях при кожному вдиху та відчутті дихання, що рухається вздовж верхньої губи при кожному видиху. В інших випадках практикуючим рекомендується звертати увагу на дихання в тандені, точці трохи нижче пупка і під поверхнею тіла. Практикуючі можуть обрати підрахунок кожного вдиху, «1, 2, 3,...» і так далі, до 10, а потім знову починати з 1. Крім того, люди іноді рахують видихи «1, 2, 3,...» чи одночасно вдихи і видихи. Якщо рахунок втрачено, то слід починати спочатку.
Тип практики, рекомендований у «Трьох стовпах дзен », полягає в тому, щоб деякий час рахувати «1, 2, 3,...» на вдиху, потім, зрештою, переключитися на рахунок на видиху, а потім, зрештою, коли ви маєте більш послідовний успіх у відстеженні рахунку, почати звертати увагу на дихання без підрахунку. Є практики, які все життя рахують дихання. "Zen Training: Methods and Philosophy" by Katsuki Sekida Студентам-початківцям часто радять проводити коротку щоденну практику приблизно 10-15 хвилин на день. Крім того, вчитель чи свого роду інструктор часто вважається необхідою підтримкою буддійської практики, так само, як санґха, тобто спільнота буддистів.
Коли хтось відволікається від дихання, що трапляється як з початківцями, так і з досвідченими практикуючими, через думку чи щось інше, тоді людина просто повертає свою увагу назад до дихання. Філіп Ґолдін сказав, що важливе «навчання» відбувається в той момент, коли практикуючі вертають свою увагу на об’єкт концентрації, дихання. Philippe Goldin in https://www.youtube.com/watch?v=sf6Q0G1iHBI Cognitive Neuroscience of Mindfulness Meditation, 11:00 mark
Дихання активне, дихання пасивне Анапанасаті найчастіше практикується з концентрацією уваги на диханні, без будь-яких зусиль впливати на сам процес дихання.
У горловому співі, поширеному серед буддистських ченців Тибету та Монголії , довгий і повільний видих під час співу є ядром практики. Звук співу також служить для зосередження розуму на однонаправленій концентрації самадхі, тоді як відчуття власного «Я» розчиняється, коли свідомість поглинається царством чистого звуку.
У деяких японських медитаціях дзен акцент робиться на підтримці «сили в області живота» (дантянь або «танден») і повільному глибокому диханні під час тривалого видиху, знову ж таки, щоб сприяти досягненню психічного стану однонаправленої концентрації. Існує також «бамбуковий метод», під час якого вдих і видих робиться поетапно, ніби проводячи рукою по стеблу бамбука.
Пранаяма, або йогічний контроль дихання, дуже популярна у традиційних і сучасних формах йоги.
Науково доведені переваги Практика зосередження уваги змінює мозок таким чином, що ця здатність покращується з плином часу; мозок як наслідок медитації. Медитацію можна розглядати як форму ментального тренування, подібно до навчання їзді на велосипеді чи грі на піаніно.
Медитатори, які мають досвід медитації зосередженої уваги (anapanasati – це тип медитації зосередженої уваги), показали зниження звичного реагування на 20-хвилинний тест Струпа, що, як припустив Річард Девідсон та його колеги, може ілюструвати зменшення емоційно реактивної поведінки та автоматизму реагування. Науково доведено, що анапанасаті покращує зв’язки у мозку.
У традиції Тхеравади
Абгідгамма Література Абгідгамми розрізняє шістнадцять стадій – або типів споглядання анапанасаті . Вони поділяються на чотири тетради (тобто набори або групи з чотирьох). Перші чотири кроки включають зосередження свідомості на диханні, яке є «умовою тіла» ( палі : kāya-sankhāra ). Друга тетрада передбачає зосередження на почуттях ( vedanā ), які є «умовами розуму» ( палі : citta-sankhāra ). Третя тетрада передбачає зосередження на самому розумі (палі: citta), а четверта — на «психічних якостях» (палі: дхамма). (Порівняйте правильну уважність і сатіпаттхану.)
Будь-яка сесія медитації анапанасаті має проходити через етапи, починаючи з першого, незалежно від того, чи виконав практикуючий усі етапи в попередній сесії, чи ні. Сатіпаттхана Ānāpānasati Тетради 1. Споглядання тіла 1. Довге дихання (усвідомлення дихання) Перша тетрада 2. Коротке дихання (усвідомлення дихання) 3. Переживання всього тіла 4. Заспокоєння тілесних явищ 2. Споглядання почуттів 5. Переживання захоплення Друга тетрада 6. Переживання блаженства 7. Переживання розумової діяльності 8. Заспокоєння розумової діяльність 3. Споглядання розуму 9. Відчуття самого розуму (свідомості) Третя тетрада 10. Втішання (радування) розуму 11. Центрування розуму в самадгі 12. Звільнення розуму 4. Споглядання Дхамм 13. Споглядання непостійності Четверта тетрада 14. Споглядання процесу вгасання жаги 15. Споглядання припинення 16. Споглядання зречення
Сучасні інтерпретації На думку кількох учителів буддизму тхеравади, саме лише анапанасаті призводить до усунення всіх забруднень (кілеса) і, зрештою, до просвітлення . За словами Роджера Бішофа, преподобний Вебу Саядо сказав про анапанасаті: «Це найкоротший шлях до Ніббани, і ним може скористатися кожен. Воно досліджене та відповідає вченням Будди, викладеним у священних писаннях. Це прямий шлях до Ніббани ».
Анапанасаті також можна практикувати з іншими традиційними предметами медитації, включаючи чотири системи відліку In regards to practicing anapanasati in tandem with other frames of reference (satipatthana), Thanissaro (2000) writes: і метта бхавану According to Kamalashila (2004), one practices anapanasati with mettā bhāvanā in order to prevent withdrawal from the world and the loss of compassion., як це робиться в сучасному буддизмі Тхеравада.
В китайській традиції
У другому столітті буддійський монах Ан Шигао прибув із північно-західної Індії до Китаю і став одним із перших перекладачів буддійських писань китайською мовою. Він переклав версію Анапанасмріті Сутра між 148 і 170 роками нашої ери. Хоча колись вважалося, що він був втрачений, оригінальний переклад був знову відкритий в Аманосан Конгоджі, Осака, Японія, професором Очіай Тосінорі в 1999 році. Його коментар, з іншого боку, є значно довшим текстом, ніж той, що з’являється в Екоттара Аґамі, і має назву «Велика Анапанасмріті Сутра» (гл. 大安般守意經) ( Taishō Tripiṭaka 602).
Пізніше Буддасінга, більш відомий як Фотуден (佛圖澄) (231-349 рр. н. е.), прибув із Центральної Азії до Китаю в 310 р. і широко поширював буддизм. Кажуть, що він продемонстрував багато духовних сил і зміг навернути воєначальників у цьому регіоні Китаю до буддизму. Nan, Huai-Chin. Basic Buddhism: Exploring Buddhism and Zen. 1997. pp. 80-81 Він добре відомий тим, що навчав методам медитації, а особливо анапанасмріті (санск. варіант анапанасаті). Фотуденг широко навчав анапанасмріті за допомогою методів підрахунку вдихів, щоб заспокоїти дихання, одночасно зосереджуючи розум у стані спокійної медитативної концентрації. Nan, Huai-Chin. Basic Buddhism: Exploring Buddhism and Zen. 1997. p. 81 Навчаючи методам медитації, а також доктрині, Фотуденг швидко популяризував буддизм. За словами Нань Хуайцзінь, «Крім усіх своїх теоретичних тлумачень порожнечі та існування, буддизм також запропонував методи справжньої реалізації духовних сил і медитативної концентрації, на які можна покластися. Це причина того, що буддизм почав так активно розвиватися в Китаї з Фотуденом» .
Оскільки на Схід прибувало більше ченців, таких як Кумараджіва, Дхармананді, Ґаутама Самґхадева та Буддабхадра, переклади медитаційних текстів, які часто навчали різним методам анапанасмріті, які використовувалися в Індії. Вони стали інтегрованими в різноманітні буддійські традиції, а також у небуддійські традиції, такі як даосизм .