Менгі́р (від нижньобретонського maen «каміння» та hir «довгий»; в англомовній археології поширене найменування «стояче каміння») — доісторична пам'ятка мегалітичної культури, що є вертикально поставленим кам'яним блоком (стовпом, брилою). Досить часто трапляються у вигляді груп, алей (паралельних рядів).
Більшість знахідок менгірів датуються періодом пізнього неоліту.
Найвідоміше місце, де є менгіри — місцевість Карнак (Бретань, Франція), взагалі менгіри широко розповсюджені в Західній Європі, зокрема у Франції, на Іберійському півострові в Іспанії (Галісія), у Великій Британії, а також у Північній Африці, Індії, Західному і Південному Сибіру, на Кавказі (Росія) тощо.
На території України менгіри знаходять дуже рідко (переважно в Криму). З найвідоміших — Бахчисарайський менгір та Скельські менгіри (село Родніківське, що в Байдарській долині).(Координати -44.46528, 33.84879) У Кіровоградській області (Нечаївка) існує алея менгірів «Межові камені» (цю археологічну пам'ятку ще не вивчали спеціалісти) (координати -48.25225, 32.01778) .
Призначення менгірів не має однозначного пояснення — скоріш за все вони правили за релігійно-культові споруди, пов'язані з культом Сонця.
Див. також Дольмен Кромлех Кам'яне коло
Примітки
Посилання
Словник іншомовних слів. (за ред. О. С. Мельничука), К.: ГР УРЕ АН УРСР., 1975, стор. 424 Скельські менгіри (Україна, Крим) Менгіри та алеї менгірів Карнака (Франція) Менгіри Дортмура (Велика Британія, Корнвел) Велетенські менгіри Ємена