Сю́зі Ква́тро (), повне ім'я Сю́зан Кей Ква́тро (); 3 червня 1950, Детройт, Мічиган, США) — вокалістка, басистка, композиторка, авторка текстів та акторка.

У 1970-х роках вона записала низку синглів, які мали успіх у Європі та Австралії, причому «» (1973) і «» (1974) посіли перше місце в кількох країнах.

Дебютний альбом випустила 1973 року. Відтоді вона випустила п'ятнадцять студійних альбомів, десять збірників і один концертний альбом. Інші пісні, зокрема «», «», «The Wild One» і «Your Mama Won't Like Me», також посіли високі позиції за кордоном. Її дует «Stumblin' In» із солістом Smokie Крісом Норманом досяг 4 місця в США, проте в Британії лише потрапив у топ-40.

Між 1973 і 1980 роками Quatro здобула шість , нагород, які вручають музикантам за результатами голосування німецького підліткового журналу . 2010 року її введено до Мічиганської онлайн-зали слави рок-н-ролу. Продала понад 50 мільйонів записів по всьому світу і продовжує виступати наживо. Останній студійний альбом Face to Face випущено 2023 року як продовження співпраці The Devil in Me (2021 рік) з її сином Річардом Таккі, який уже 2019 року брав участь у No Control. Також продовжує активно працювати на радіо.

Життєпис Народилась у сім'ї напівпрофесійного джазового музиканта італійського походження, який працював у General Motors. Її дідусь по батькові був італійським іммігрантом у США, а мати Гелен була угоркою. Її прізвище «Quattrocchi» («чотири ока», що означає «в окулярах») скоротилося до «Quatro».

Вже з семи років почала виступати у джаз-бенді свого батька, де грала на бонгах. Трохи згодом дебютувала як танцюристка у місцевому телевізійному серіалі. 1964 року разом із сестрами Па́тті (майбутня учасниця гурту Fanny), Арлі́н та Не́нсі утворила жіночий гурт Suzi Soul & The Pleasure Seekers. Метою гурту були виступи в клубах військових гарнізонів США, а незабаром, перед концертами для американських солдат у В'єтнамі, дівчата змінили назву гурту на Cradle.

1970 року британський продюсер Мікі Мост, зачарований привабливістю, артистичними навичками та швидкою грою на бас-гітарі двадцятирічної Сюзі, вмовив її перебратись до Лондона, де запропонував записувати твори авторської спілки і для фірми «RAK». У перший період Сюзі акомпанували британські інструменталісти Е́йлістер Макке́нзі () — клавішні; Дейв Ніл () — ударні та її майбутній чоловік, колишній гітарист гурту Nashville Teens Лен Та́кі ().

Дебютувала артистка синглом «Rolling Stone», але лише другий запис — твір «Can The Can» 1973 року очолив британський чарт і став міжнародним хітом, не в останню чергу завдяки вершині популярності глем-року. Запальна Сюзі в чорному шкіряному комбінезоні якнайкраще пасувала тогочасній модній музичній течії. Вокальній хард-роковій манері співачки імпонували тексти Чінна й Чепмена, що спирались на рими, які легко запам'ятовувалися. Чінн і Чепмен були авторами й наступних хітів Сюзі, наприклад, «48 Crash», «Daytona Demon», «Devil Gate Drive», однак поразка синглу «Your Mama Won't Like Me» виявила, що золотоносна жила вичерпалася, і стала передвісником двох наступних невдалих років у кар'єрі Кватро.

До британського Тор 10 Сюзі повернулася 1978 року з твором Чінна та Чепмена «If You Can't Give Me Love», після чого в кар'єрі співачки знову настав регрес, про який свідчать позиції її синглів у Британії (від 11 місця «She's In Love With You» до 68-го «Heart Of Stone» 1982 року). Щоправда, записаний у дуеті з вокалістом Smokie Крі́сом Но́рманом твір «Stumblin' In» здобув чималий успіх у США, потрапивши до Тор 5, але в Британії він ледве досяг тор 40.

Наприкінці 1980-их років Сюзі обмежила свою діяльність спорадичними записами на зразок дискотечної версії «Wild Thing», зробленої в дуеті з вокалістом The Troggs Ре́гом Пре́слі. Проте, попри поразку останніх записів, артистка вміло використала свій досвід на телебаченні (знятий «ITV» фільм ) та театральній сцені (роль у виставі «Happy Days» та головна роль у «Annie Get Your Gun»).

Музичний стиль

Музика Сюзі Кватро охоплює декілька жанрів. Основними жанрами є хардрок Unterberger describes Quatro as: «An iconic, leather-clad hard rocker who gained fame for her glam-inspired songs and her stint on TV's Happy Days as Pinky Tuscadero.» і глем-рок. Академік Філіп Ауслендер писав, що «інколи вона з'являлася просто як бас-гітаристка, а не співачка, і [також] демонструвала свою інструментальну майстерність із розширеним соло на бас-гітарі під час своїх власних концертів» .

Музика у складі включала павер-поп, гаражний рок і Motown. Також Сюзі Кватро виконує мюзикли.

Нагороди та відзнаки 2020 року здобула нагороду Icon Award від Міжнародної жіночої музичної мережі (Women's International Music Network).

2011 року Сюзі Кватро введено до Зали слави легенд рок-н-ролу штату Мічіган.

У жовтні 2016 року, разом із із , здобула ступінь почесного доктора музики в (Кембридж, Велика Британія).

15 серпня 2019 року в Мельбурні відбулася прем'єра австралійського фільму про життя Сюзі Кватро. «Suzi Q» вважають першим офіційним документальним фільмом про неї. Вона описала це як погляд на «бородавки та все інше» () в її кар'єрі, зосереджений як на її успіхах, так і на проблемах, з якими вона зіткнулася на цьому шляху, особливо коли залишила своїх сестер у Детройті, щоб продовжити сольну кар'єру в Лондоні. Сюзі Кватро заявила, що вона дуже хотіла залучити режисера з Мельбурна Ліама Фірмагера до знімання фільму: «Тому що, хоча йому подобалася моя музика, він не був особливим фанатом, а це означало, що він був об'єктивним і не витрачав весь свій час, щоб говорити мені, яка я чудова… Мені це подобається, він виявився правильним хлопцем для цієї роботи».

Браво Отто  — найбільший журнал для підлітків у німецькомовній Європі. Щороку читачі цього журналу обирають лауреатів премії .

Сюзі Кватро здобула такі нагороди «Браво Отто»:

1973: Золото для співачки 1974: Золото для співачки 1975: Бронза для співачки 1978: Бронза для співачки 1979: Бронза для співачки 1980: Срібло для співачки

Королеви британської поп-музики У квітні 2009 року BBC TV вибрав її однією з дванадцяти королев британської поп-музики.

Дискографія 1973: Suzi Quatro 1974: Quatro 1975: Your Mama Won't Like Me 1976: Suzi Quatro's Story — 12 Golden Hits 1977: Live & Kickin' 1978: If You Knew Suzi 1979: Suzi… & Other Four Letter Words 1980: Suzi Quatro's Greatest Hits 1980: Rock Hard 1982: Main Attraction 1987: Saturday Night Special 1988: Rock 'Till Ya Drop 1990: The Wild One — The Greatest Hits 1996: Gold Collection 1998: Unreleased Emotion 1999: Free the Butterfly 2006: Back To The Drive 2011: In the Spotlight 2017: Quatro, Scott & Powell 2019: No Control 2021: The Devil in Me 2023: Face to Face (з KT Tunstall) 2026: Freedom

Фільмографія

Телебачення

Акторка

(сім епізодів, 1977—1979) (один епізод «Мерці розповідають казки», [серія 3, епізод 1] 1982) (один епізод, 1985) (один епізод, 1994) Убивства в Мідсомері (сезон 10, епізод 4, The Axeman Cometh, 2007)

Гостя

(шість епізодів, 1997) (4 епізоди, 1999—2006) (один епізод другої серії, 2006) (жовтень 2006) (один епізод як запрошена суддя, 2009) (один епізод як виконавиця й учасниця вікторини, 2011) (один епізод як учасниця вікторини, 2014) (одинадцять епізодів та дві ретроспекції)

Кіно

Боб-будівельник — Built to Be Wild (голос Ріо Роджерса, 2006) Suzi Q — 2019, Palstar Entertainment (реж. Ліам Фірмагер)

Примітки

Посилання The Suzi Quatro Discography