Бенедетто I Дзаккарія (; бл. 1235—1307) — адмірал, посол і державний діяч Генуезької Республіки. Він був третім сеньйором Фокеї (з 1288 р.) і першим сеньйором Хіоса (з 1304 р.), а також засновником володінь родини Дзаккарія у Візантії та Латинській Греції. На різних етапах свого життя він був дипломатом, авантюристом, найманцем і державним діячем.

Біографія Бенедетто був другим сином Фулконе Дзаккарія та однієї з його дружин: Джульєтти або Беатріче. Бенедетто допомагав своїм братам Мануелю та Ніколіно, своєму племіннику Тедісіо та синові Палеологу в їхніх комерційних підприємствах.

Бенедетто потрапив у полон до венеційців під час облоги Тира в 1258 році. Багатообіцяючий для Генуї Візантійсько-генуезький союз, закріплений Німфейським договором 1261 року був поставлений під загрозу вже в 1264 році, коли генуезький подеста в Константинополі був звинувачений в участі у змові здати місто Манфреду Сицилійському, після чого імператор вигнав генуезців з міста до Гераклеї Перинфської. В цьому ж році Бенедетто був посланий генуезьким послом до візантійського двору Михаїла VIII Палеолога. Хоча його місія була невдалою, його знайомство з імператором прислужилося йому в майбутньому. Після одинадцяти років переговорів, які завершилися поновленням угоди між Візантійською імперією та Генуєю, в 1275 році Бенедетто знову з'явився в Константинополі зі своїм братом Мануеле. Бенедетто одружився з однією із сестер імператора, а Мануеле отримав контроль над цінними копальнями галунів у Фокеї на узбережжі Малої Азії. Це був надзвичайно прибутковий бізнес, особливо після того, як Мануеле посів майже монопольне становище, переконавши Михаїла VIII заборонити імпорт галуну з Чорного моря, хоча ця торгівля також була в руках генуезьких купців.

Бенедетто діяв як посол візантійського імператора до Педро III Арагонського в 1280—1282 роках і брав участь у переговорах, які призвели до візантійсько-арагонського альянсу та початку війни Сицилійської вечірні, яка поклала край загрозі вторгнення Карла I Анжуйського у Візантію .Бенедетто повернувся до Генуї в 1284 році і отримав звання адмірала. Він був одним з командувачів генуезького флоту, який розгромив Пізу в битві при Мелорії. Він очолював флотилію із двадцяти галер, відокремлених від основного генуезького флоту та спочатку прихованих від очей. Його раптовий напад призвів до вирішальної перемоги генуезців і остаточного занепаду військової та торговельної могутності Пізи.

В 1291 році він брав участь разом з кастильцями під керівництвом Санчо IV у переможній кампанії проти марокканських Маринідів. Приблизно в той же час він служив королю Франції Філіппу IV Вродливому у чині адмірала, блокуючи англійські та фламандські порти.

Перед тим, як звернутись по допомогу до османів і венеційців, візантійський імператор Андронік II Палеолог звернувся до Бенедетто. У 1296 році, під час венеційсько-генуезької Війни Курцоли, венеційський адмірал Руджеро Морозіні зруйнував Фокею.

У 1302 році Дзаккарія був призначений адміралом французького короля Філіпа IV, на цій посаді він завоював острів Хіос (1304), який до того часу був у руках мусульманських корсарів. Спочатку він передав управління островом своєму племіннику Тедісіо. У 1304 році він також зайняв Самос і Кос, які були майже повністю позбавлені населення, і імператор передав йому суверенітет над цими островами та Хіосом на два роки під візантійським сюзеренітетом. Саме з цієї дати Бенедетто вважається володарем Хіосу і починає свою кар'єру державного діяча та правителя. У 1306 році Тедісіо зайняв Тасос, який тоді був притулком грецьких піратів.

Бенедетто помер у 1307 році, а його брат Мануеле — у 1309 році. Наступником Бенедетто на посаді сеньйора Хіоса та решти володінь став його син Палеолого. Дружиною Дзаккарії була неназвана жінка, яка мала певне відношення до Палеологів.

Примітки

Джерела

Miller, William (1921). "The Zaccaria of Phocaea and Chios (1275-1329)". Essays on the Latin Orient. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 283–298. OCLC 457893641. Nicol, Donald M. (1993). The Last Centuries of Byzantium, 1261–1453 (Second ed.). London: Rupert Hart-Davis Ltd. ISBN 0-246-10559-3. LOPEZ, Roberto S., Genova marinara nel Duecento. Benedetto Zaccaria ammiraglio e mercante, Messina-Milano, 1933.