Олена Олександрівна Мельничу́к ( 11 квітня 1922, Тоновка — 21 січня 1992, Київ) — українська радянська скульпторка; членкиня Спілки радянських художників України.
Біографія Народилася 11 квітня 1922 року в селі Тоновці (нині Кирсановський район Тамбовської області, Росія). 1945 року закінчила Пензенське художнє училище; 1951 року — Київський художній інститут, де навчалася зокрема у Лева Муравіна, Макса Гельмана.
Жила у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 22, квартира № 20. Померла у Києві 21 січня 1992 року.
Творчість Працювала в галузях станкової (переважно портрет) та монументальної скульптури. Серед робіт: «Модест Мусоргський» (1957, оргскло); «Василь Боженко» (1960, дерево); «Нескорений (Тарам Шевченко)» (1960, у співавторстві з Марією Короткевич; Шевченківський національний заповідник); «С. Артем» (1963); «Семен Гулак-Артемовський» (1964, дерево); «Генерал-майор Іван Панфілов» (1966, дерево); «Олександр Пархоменко» (1967); «Засновник Києва Кий» (1971, кована мідь); пам'ятники
Феліксу Дзержинському в смт Панютиному Харківської області (1970, кована мідь); воїнам, загиблим у роки німецько-радянської війни у селі Тиманівкці Вінницької області (кована мідь, у співавторстві з Галиною Вороніною). Брала участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1965 року.
Література Мельничук Олена Олександрівна // ; Мельничук Олена Олександрівна // ;