Іспанська мова в Мексиці () — група наріч, діалектів і соціолектів, що становлять особливий мовний варіант іспанської мови в Мексиці і мексиканської столиці, що спираються на мовну норму, — міста Мехіко, яка є літературним стандартом цього варіанту. Іспанська мова більшості інших регіонів країни досить близька до столичної норми, за винятком особливих діалектів Юкатана (юкатанська іспанська, що спирається на карибську іспанську) і Чіапаса (центральноамериканська іспанська). Мексиканська іспанська (а також різні діалекти всередині нього) є рідною мовою приблизно для 125 мільйонів чоловік (з яких понад 100 мільйонів проживають в Мексиці і близько 25 мільйонів у США, в основному в прикордонних Техасі, Каліфорнії, Аризоні, Нью-Мексико і тощо).
У Мексиці цей варіант іспанської мови є єдиним офіційним на федеральному рівні і одним з офіційних (поряд з багатьма індіанськими мовами) на рівні штатів. Мексиканська іспанська також є основою для іспанської мови в США (див. іспанська мова в США), широко використовується в ЗМІ (канали Унівісьйон, Телемундо тощо, освіті і тощо. Крім того, мексиканський іспанська — найпоширеніший мовний варіант іспанської мови, оскільки він є рідним для більшості мексиканців, що становлять близько 29 % всіх носіїв іспанської у світі. Основні особливості іспанської мови в Мексиці — чіткість виголошення приголосних (особливо d і s), близькість до класичної стандартної іспанської мови XVI—XVII століть при сильному впливі автохтонних мов в галузі лексики.
Історія До XVI століття територія сучасної Мексики була заселена досить численними індіанськими племенами, що говорили кількома десятками мов, найпоширенішими з яких були: навахо на півночі, мови майя, науатль в центрі і багато інших, які мали істотний субстратний вплив на іспанську мову, спочатку говорив лише невеликий, але елітний прошарок конкістадорів, адміністраторів і чиновників і переселенців з Іспанії, що становили близько 5 % населення. Тим не менш, завдяки своєму престижу та інтенсивним міжрасовим контактам (метисація), іспанська мова стає основним засобом спілкування для основної маси мексиканців вже в XVII столітті. І все ж таки, на відміну від США, Мексика ніколи не проводила політику геноциду корінного населення. Після різкого скорочення чисельності індіанців від інфекційних хвороб, занесених європейцями, їхня кількість стабілізувалася вже в XVII—XVIII століттях. У XIX—XX століттях кількість тих, хто говорить індіанськими мовами в Мексиці, зросла досить значно, хоча їхня частка в населенні в цілому продовжувала скорочуватися через ще більш швидке зростання кількості іспаномовних метисів. Тим не менш, вплив індіанських мов, якими, як і раніше, розмовляє 7-10 % мексиканців, залишається істотним. Багато мексиканізмів, тобто слова, обороти, фонетичні та граматичні явища, характерні для розмовної іспанської мови Мексики, пояснюються саме впливом автохтонних мов. Іншим важливим чинником у формуванні та розповсюдженні мексиканського іспанського став статус самого міста Мехіко (колишнього Теночтітлана), який протягом трьох століть був столицею віце-королівства Нової Іспанії і одним з найважливіших міст імперії поряд з Манілою і Лімою, а також найбільшим у західній півкулі, куди в XVI—XVII століттях прибула значна кількість людей з Мадрида та Іспанії. Тому, як і американська англійська, мексиканський іспанська базується переважно на відповідному європейському аналогу мови XVI—XVII століть. Мова власне Іспанії продовжувала розвиватися і далі, а в Мексиці та інших країнах Латинської Америки вона багато в чому застигла як би в законсервованому вигляді після здобуття державою незалежності на початку XIX століття і розвивалася у відриві від Іспанії. Подібна ситуація характерна і для багатьох інших варіантів іспанської мови, особливо в Чилі (див. чилійська іспанська) і Аргентині (ріоплатська іспанська).
Фонологічні особливості
Сесео: Латинська Америка в цілому, Канарські острови і Андалусія, як і раніше, не розрізняють s і міжзубні z, c (що розвивалися в Кастилії), які всі вимовляються як /s/. Звук [s] у Мексиці ламінодентальний або апікодентальний та ідентичний українському звуку «с», але звук [s] у центрі та на півночі Іспанії набув апікально-альвеолярного характеру в XIX—XX століттях, тому для українців та мексиканців однаково звучить як «ш» (нерозрізнення с ітш характерно також для грецької мови). Еізмо: У вимові більше не відрізняються y і ll ; вимовляються як /ʝ/ чи російська [Й]. На відміну від інших варіантів іспанської, що виявляють тенденцію до вокалізації слів за італійською моделлю, кінцеві та інтервокальні приголосні в Мексиці мають досить чітку якість, а голосні, навпаки, редукуються: вимова ['tRasts] для 'trastes'. Часто це трапляється при контакті приголосного [s] з [e], що і випадає. Філолог Бертіл Малмберг наводить наступний приклад Rafael Lapesa, коли багато людей у просторіччі не вимовляють голосні (Com 'stás, 'cómo estás', nec'sito, 'necesito', palabr's 'palabras', much's gras's, 'muchas gracias'''). На відміну від карибської іспанської, кінцева [s] (показник множини та другої особи дієслів) завжди зберігається. Інтервокальна d має тенденцію до ослаблення, але ніколи не редукується повністю. Таким чином, «amado», «partido», «nada» не стають «amao», «partío» і «naa» як на Кубі або Венесуелі. На більшій частині території Мексики сенсорозрізняючі фонеми [R] і [r] стандартної іспанської (особливо кінцева -r) часто оглушуються і контраст між ними дещо змащений: ['ka§ta ] 'carta' або [a'mo§ ] 'amor', в той же час у північних штатах різниця між /rr/ та /-r/ зберігається. У деяких областях півострова Юкатана, r набуває навіть увулярное якість (як у французькій). Звук (x) в Мексиці є фрикативною глухою велярною [x], як у ['kaxa] 'caja' (ящик). Цей звук багато в чому схожий з російським «х» і досить близький аналогічному звуку північної та центральної Іспанії, але, на відміну від нього, немає жорстких увулярних призвуків. У Карибському іспанському (який сильно впливає на промову Атлантичного узбережжя Мексики) у зв'язку із загальним ослабленням приголосних, літера j'' реалізується як глухий видих [h], що зустрічається в німецьких мовах. Усередині іспанської мови Мексики, що має стандартизований варіант, існує значна кількість діалектних прислівників (особливо просторіччя). Так, самі мексиканці, як правило, на слух можуть відрізнити промову вихідців зі штатів Нуево-Леон, Сіналоа, Юкатан, самого Мехіко, Халіско, Чьяпас або Веракрус.
У 1521 році іспанські колонізатори прибули до Теночтітлана (нині Мехіко), завезши, таким чином, іспанську мову на територію сучасної Мексики. Проте було потрібно кілька поколінь, щоб зони набули свого особистого лінгвістичного характеру. Це сталося лише за 100 років. Креольська іспанська мова Мексики починає формуватися, коли народжуються перші діти в Мексиці, але їхні батьки все ще говорили європейською іспанською мовою, тому ще не можна сказати, що їхні діти вже говорили чистою мексиканською іспанською мовою. При цьому цей процес не був настільки стрімким, оскільки мови корінних народів Мексики тривалий час були безписними, ними не володіла більшість населення, ці мови мали низький соціальний статус, на відміну від Філіппін, де з європейської іспанської мови під впливом тагальської та себуанської мов, що залишаються рідними більшість населення, розвинувся креольський мову чавакано, значно відрізняється від решти діалектів іспанської мови.
У Мексиці, як згодом і в інших країнах Латинської Америки, в системі іспанської мови відбувається ряд змін: розширюються мовні території (як це сталося в Іспанії, коли іспанська мова витіснила інші мови, які існували на Піренейському півострові), відбуваються фонологічні зміни (по-іншому починає вимовлятися j, поступово зникає звук θ і замінюється на s, відбувається фонетична адаптація слів, запозичених з індіанських мов) тощо.
Відмінності від європейської іспанської Одне з перших вражень, яке сучасний мексиканський варіант іспанської мови може зробити на спостерігача, — це його «консервативність». У літературних текстах іспанських письменників XVI і XVII століть можна знайти слова, які сьогодні в Іспанії є архаїзмами та практично невпізнанними носіями, або вживаються вкрай рідко. У Мексиці ці слова продовжують використовуватися і не сприймаються як архаїчні. Ось деякі приклади таких лексичних одиниць: Слово у мексиканському варіанті (є архаїчниму кастильському варіанті) Еквівалент у кастильському варіантііспанської мови Переклад Aburrición Aburrimiento Нудьга, досада Alzarse Sublevarse Бунтувати, повставати Amarrar Atar Прив'язувати, з'єднувати Anafre Hornillo Переносна піч Apeñuscarse Apiñarse Натовпитися, тіснитися Balde (para agua) Cubo Відро, цебра Botar Tirar Кидати, викидати Chabacano Albaricoque Абрикос Chapa Cerradura Замок Chicharo Guisante Горох Cobija Manta Ковдра Despacio (hablar despacio) En voz baja Тихо (говорити тихо) Dilatar Tardar Затримуватись, спізнюватися Droga Deuda Борг Durazno Melocotón Персик Ensartar (la aguja) Enhebrar Вдягати нитку (в голку) Esculcar Registrar Шукати, нишпорити (у кишені) Expandir Extender Розширювати, розповсюджувати Frijol Judía, habichuela Квасоля Hambreado Hambriento Голодний Platicar Conversar Розмовляти, вести діалог Postergar Aplazar, diferir Відкладати Prieto Moreno Смаглявий Recibirse Graduarse Здобувати вчений ступінь Renco Cojo Кульгавий Resfrío Resfriado Застуда, нежить Retobado Rezongón Буркотливий Rezago Atraso Затримка, запізнення Zonzo Tonto Дурний, поганий Це лише невелика кількість слів, що використовуються в мексиканському варіанті іспанської мови в даний час, і що вийшли з вживання на Піренейському півострові.
Наявність такого лексичного пласта породило серед багатьох лінгвістів помилковий погляд на мексиканський варіант іспанської мови як на архаїчний варіант (Wagner, 1949; Zamora Vicente, 1974; та ін). Проте Морено де Альба із цього приводу пише: «Лексика іспанської мови — це повна сума всієї лексики всіх її діалектів (географічних, історичних та соціальних). Тому проблема так званих архаїзмів має бути переглянута. Звичайно ж, існують архаїзми у строгому розумінні слова і ними будуть такі мовні феномени, які використовуються спорадично і зникли з усієї іспанської мови, як, наприклад, дієслово catar у значенні „бачити“ або yantar у значенні „є“. Але є також безліч архаїзмів у відносному сенсі, які вживаючись в деяких діалектах, перестали бути нормою в інших. Так, слово estafeta може сприйматися як архаїзм латиноамериканцями, …, а вокабула prieto буде таким для іспанців» (Moreno de Alba, 2001: 264—265). Таким чином, дані слова є архаїзмами в кастильському варіанті іспанської мови, тоді як у мексиканському варіанті є загальновживаними і не можуть розцінюватися як архаїчні.
Вплив мов індіанців Відомо, що індіанські мови, які панували на території нинішньої Мексики до пришестя іспанців, майже не вплинули на фонологічний та граматичний рівень іспанської мови Мексики. З іншого боку, всі лінгвісти визнають їх впливом геть лексичний склад мови. Таким чином, в іспанській мові Мексики ми можемо знайти величезну кількість індіанізмів, зокрема, що походять з науатль. В основному це слова, що відносяться до флори та фауни. Ось деякі з них: Індіанізм Переклад Aguacate Авокадо Ahuehuete Різновид дерева великої висоти Cacahuate Арахіс Cacao Какао Chayote Чайот (дерево та плід) Chile Індійський перець Copal Копал, копалова камедь, бобова рослина Coyote Койот Mezcal Вид алкогольного напою Ocelote Оцелот Quetzal Кетцаль (птах) Tomate Зелений помідор (різновид помідора для приготування, переважно для соусів) Zapote Сапітливе дерево, ахрас, сапота (плід дерева, рід довгастого яблука)