Франсуа-Андре Венса́н (; 30 грудня 1746, Париж — 4 серпня 1816, Париж) — французький художник-неокласик.
Життя та творчість Першим його учителем малювання був батько, художник швейцарського походження Франсуа Елі Венсен, потім навчався у художника Жозефа-Марії В'єна. Після закінчення навчання в 1768 рік завоював Римську премію і поїхав на навчання в Італію, де удосконалював свою майстерність у Французькій академії у 1771—1775 роках. У 1790 ріку Венсан став придворним художником короля Людовика XVI. Через два роки він — професор Королівської академії живопису і скульптури. У 1795 рік Венсан став співзасновником французької Академії образотворчих мистецтв. Поряд з такими художниками, як Жак-Луї Давід і Жан-Оноре Фраґонар, Венсан належав до неокласичного напрямку в живописі.
У 1792—1796 ріках Венсан жив зі своєю давньою подругою, художницею Аделаїдою Лабіль-Жияр, в їхньому спільному будинку поблизу Парижа в департаменті Сена і Марна. У травні 1793 року Аделаїда, після багатьох років бюрократичних перепон, нарешті розлучилася зі своїм колишнім чоловіком, фінансовим чиновником Ніколя Жияром, і в червні 1799 а вийшла заміж за Венсана. На старості він часто хворів, і тому ледве був здатний малювати.
Мав учнів, серед яких П'єр-Ноласк Бержере, Шарль Тевенен, Поль Ландо, Ізабель Пенсон і Франсуа Жозеф Гейм.
Література Thieme-Becker, Allgemeines Lexikon der bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart, Leipzig: Seemann, 1907—1950; Taschenbuchausgabe: München: DTV (1992) ISBN 3-423-05908-7
Галерея
Примітки