Джуанга () або джоанга () — іспанський термін колоніальних часів, яким консолідовано позначали великі традиційні військові весельно-вітрильні кораблі з аутрігерами мешканців Південно-Східної Азії різних конструкцій, такі як кора-кора, каракоа та ланонгHorridge (1982). p. 37 and 70.Mallari (1989). p. 424.. Кораблі таких моделей широко використовувались на Філіппінському архіпелазі та на Молуккських островах в східній частині Малайського архіпелагу, де були популярні менші версії, які все ще використовуються досі (кора-кора). Джуанга використовувались для війни та грабіжницьких рейдів і не були призначені для перевезення товарівPoesponegoro (1981). p. 114..

Етимологія Слова «juanga» та «joanga» є спорідненими з «junk», що в XVI столітті використовувалась для позначення клькох різних типів кораблів в Азії і походження якого достеменно не визначено. Ретана та Пастеллс вважали назву «junk» похідною від китайського слова «chun», що означає човен. Пол Пелліот і Варуно Махді відкидають китайське походження слова «junk»Pelliot, P. (1933). Les grands voyages maritimes chinois au début du XVe siècle. T'oung Pao, 30(3/5), second series, 237—452. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/4527050. Натомість воно може бути похідним від «jong» (транслітерується як joṅ) старояванською мовою, що означає корабель. Перша згадка про старояванський джонг походить з напису на Балі, датованого XI століттям нашої ери. Вперше воно було записано в малайській та китайській мовах у XV столітті, коли китайський список слів ідентифікував його як малайський термін для корабля таким чином практично виключається китайське походження слова. Вільям Генрі Скотт також вважав, що термін «joanga» походить від «jong», великого корабля Південно-Східної Азії.

Історія

Молукки (Східна Індонезія)

Термін «джуанга» вперше з'явився в португальському рукописі про історію Молукк, який, ймовірно, був написаний Антоніо Гальвао приблизно в 1544 році. Він містить опис того, як мешканці північних Молукк будують свої корабліPoesponegoro (1981). p. 112.Jacobs (ed.) (1971). p. 156, 157, 162—163.. Джуанга використовувались султаном Хайруном з Тернате для транспортування військ під час конфліктів між Султанатом Тернате та Португальською імперією між 1530 і 1570 рокамиAmal (2016). p. 252..

Після завершення повстання в султанаті Тідоре в 1722 році, людей Патані та Маба, які втекли до Галели з 1720 року, було переселено до Салаваті на островах Раджа Ампат, використовуючи загалом 30 джуанг. 4 липня 1726 року 17 джуанг і 6 великих човнів, навантажених людьми папуасів і патані, пришвартувалися перед фортом Ораньє і висадилися в малайському поселенні поруч із фортом. Звідси папуаси та патані ходили до палацу султана Тернате, щоб повідомити про різноманітне поводження з ними з боку високопоставлених чиновників султанату Тідоре. Голландська Ост-Індська компанія (VOC) послала чиновників поговорити з перебіжчиками. Представникам VOC папуаси та патані висловили бажання стати підлеглими Султанату Тернате та компанії. Вони також вимагали ставитися до них як до біженців і гарантувати їм безпекуAmal (2016). p. 149.. Принц Нуку в 1804 році використовував кораблі типу джуанга у своєму повстанні проти голландців (бл. 1780—1810) для мобілізації військ для нападу на північну ХальмахеруAmal (2016). p. 39..

Філіппіни Каракоа були невідємною складовою традиційних морських рейдів () різних філіппінських таласократій. Це були морські експедиції (зазвичай сезонні) проти мирних поселень та торгового судноплавство з метою здобуття слави, грабування та захоплення рабів або заручників (іноді наречених).

Ланонги були здатні плавати на великі відстані і атакувати кораблі аж до Малаккської та Яванської проток. Вони стали сумно відомими з середини XVIII століття до початку XIX століття через набіги та піратство (магурай) у більшій частині Південно-Східної Азії. Це було викликано зростанням попиту на рабську працю в голландській Ост-Індії, а також зростанням ворожнечі між султанатами Моро та європейськими колоніальними державами. Щороку голландські, іспанські та англійські колонії в регіоні отримували попередження про «піратський вітер» із серпня по вересень, коли кораблі Іранун і Бангінгі традиційно починали рейд. З 1774 по 1794 рік, за оцінками, приблизно від 100 до 200 кораблів щорічно виходили з моря Сулу для здійснення набігів на прилеглі території. Набіги влаштовувалися незалежно або за наказом султанату Сулу та султанату Магінданао, яким підпорядковувалися Іранун і Бангінгі.

Див. також

Джонг, велике яванське судно, яке також називається джоанга у східній частині Індонезії. Ланонг, судно, яке іноді називали джоанга або джуанга.

Примітки

Подальше читання

Amal, M. Adnan (2016). Kepulauan Rempah-rempah. Kepustakaan Populer Gramedia. Galvão, António (1971). Jacobs, Hubert Theodorus Thomas Marie (ed.). A Treatise on the Moluccas (c. 1544), probably the preliminary version of António Galvão's lost Historia das Moluccas. Rome: Jesuit Historical Institute. Mallari, Francisco (1989). «The Spanish Navy in the Philippines, 1589-1787». Philippine Studies Vol. 37, No. 4. pp. 412–439. Marwati Djoened Poesponegoro and Nugroho Notosusanto (1981). Sejarah Nasional Indonesia III. Departemen Pendidikan dan Kebudayaan. The Lashed-lug Boat of the Eastern Archipelagoes, the Alcina MS and the Lomblen Whaling Boats. By G. Adrian Horridge. Greenwich, London: National Maritime Museum. Maritime Monographs and Reports No. 54, 1982. Illustrations, Notes, References. Warren, James Francis (2002). Iranun and Balangingi: globalization, maritime raiding and the birth of ethnicity. NUS Press.