Могилівці () — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Входить до Сачковицького сільського поселення. Населення становить 447 осіб (2010). У селі міститься пам'ятка української архітектури XVIII століття — Миколаївська церква 1761 року.

Положення Лежить над струмком Овечка (або Горбач, Чадинка).

Історія

У Гетьманщині та Російській імперії Вперше згадується як село в акті Стравинського 1620 року. Після створення держави Війська Запорозького (України), належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав власницьку Ропську волость, до якої серед іншого належала слобідка Могилівці, у володіння землевласнику Михайлові Рубцю, право власності на яку було підтверджено в універсалі 1670 року гетьмана Дем'яна Многогрішного. Як зазначав історик Олександр Лазаревський, те, що Могилівці в 1665 році згадувалися вже як слобідка, вказувало на те, що попереднє село було розорене й наново поселене власником Михайлом Рубцем. 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь.

За переписом Малоросії 1723 року, Могилівці були селом Ропської волості, мали 20 козацьких дворів, 27 дворів «ґрунтових» посполитих і 14 хат «бобилів». Після смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році волость перейшла у державне володіння. 1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 86 дворів і 113 хат, з них козацьких: 28 дворів, 39 хат; козацьких підсусідських: 4 дворів і 5 хат; селянських: 44 дворів, 52 хати, 3 бездвірних хат; різночинських підсусідських: 10 дворів і 14 хат.

З другої половини XIX століття село належало до Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. Станом на 1859 рік Могилівці були державним, козацьким і власницьким селом, у якому налічувалося 161 двір і 983 мешканців (479 чоловіків і 504 жінок), діяла одна православна церква. Село тоді лежало в 1-му стані повіту, на поштовому тракті з Новозибкова в Чернігів. Відстань до Новозибкова становила 28 верст. У 1885 році у селі було 116 дворів і 1088 жителів, православна церква та 4 вітряні млини. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1050 осіб (464 чоловіків та 586 жінок), з них 1040 православних. У 1901 році в селі налічувалося 1204 жителів (641 чоловік і 563 жінок).

Українська державність у 1917—1919 роках Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від року проголосив незалежність Української Народної Республіки. Після російської радянської окупації України Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року.

Радянські часи

Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії. З 1926 року — у складі Брянської губернії, з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області. З 1944 року в Брянській області.

Населення За переписом 2002 року чисельність населення села становило 507 осіб. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 447 осіб.

Пам'ятки Дерев'яна церква святого Миколи Чудотворця 1761 року. Пам'ятка українського церковного будівництва XVIII століття. У середині XIX року перебудована, добудовано дзвіницю та бічні приділи. На початку XXI століття здійснено нову реконструкцію храму, розібрано стару та наново зведено дзвіницю.

Див. також Історичні пам'ятки української Стародубщини і Брянщини

Примітки

Посилання