Ƣ, ƣ (, ) – буква розширеної латинської абетки, що використовувалася у Яналіфі та Піньїні, розроблених для тюркських мов (татарської та уйгурської мов відповідно), а також у латиниці, розробленій радянським урядом для курдської мови. Зазвичай позначала м'якопіднебінний фрикативний дзвінкий звук, однак інколи її використовували задля позначення язичкового фрикативного дзвінкого звука. У наш час майже не використовується.
Примітки