Історія Переяслава як нового адміністративного центру Речі Посполитої, а надалі держави і автономії Війська Запорозького розпочалась 6 березня 1585 р., коли король Стефан Баторій надав князю Костянтину Острозькому привілей «на осажнование мъста Переяславля» для заснування замку. Місто отримало магдебурзькі права та стало центром Переяславського староства.
Внаслідок підписання восени 1625 р. Куруківського договору Переяслав водночас також став центром Переяславського полку, який пізніше відіграє визначну роль під час повстання 1648 р. Тоді ж староство було ліквідовано, а місто перетворилось на один з найбільших адміністративно-військових, політичних, релігійних та освітніх центрів Гетьманщини.
В 1781 р. полковий устрій Війська Запорозького був ліквідований, а місто згодом втратило магдебурзьке право і стало повітовим центром Малоросійської губернії.
Історія
Річ Посполита Становлення
Давній княжий Переяславль був спустошений після ординської навали в 1239 р., і за археологічними даними, територія міста залишалася незалюдненою аж до XV ст., коли на теренах окольного міста з'явилося невеличке поселення. Його формальне відродження розпочалось лише 6 березня 1585 р., коли король Стефан Баторій надав князю та воєводі київському Костянтину Острозькому привілей «на осажнование мъста Переяславля». За цією грамотою князь мав право «вь томъ то Переяславлю замокъ збудовати» на теренах давнього дитинця, що він і зробив звівши дере'вяно-земляну фортецю.
Відновлене королівське містоIdea państwa kozackiego na ziemiach ukrainnych w XVI—XVII wieku швидко стало центром староства, отримало магдебурзьке право і власний герб, підтверджені потім грамотою Сигізмунда III в 1620 р. А разом також перетворилось на ремісничо-торговельний центр у господарстві якого велику роль відігравала торгівля селітроюУ 17му столітті Переяслав був містом зброярів. Крім того в 1637 р. міщани отримали дозвіл організовувати цехи.
Полковий центр
Починаючи з XV ст. лівоборежні терени Київського воєводства стали відомим центром козацької діяльності. Так перша згадка про місто відома ще до періоду його офіційного відродження, а саме з листування османського султана Сулеймана II Пишного і короля Сигізмунда І Старого, де султан скаржився що восени 1545 р. прийшли козаки з Переяслава (Яцько й Мануйло) та інших замків під Очаків, і поробили великі шкоди. Крім того існують відомості за інший лист 1570 р., де від короля Сигізмунда ІІ Августа вимагалась кара для козаків, які чинять шкоди татарам. А в українських містах, серед яких згадується й Переяслав, є більше тисячі татарських бранцівПереяславщина в другій половині ХІІІ-XVI ст. (історико-археологічний огляд). Проте перший збройний виступ козаків проти Речі Посполитої відомий який повстання Косинського 1591—1593 рр. був трагічним для міста. Внаслідок конфлікту чи то з переяславськими міщанами, чи то з переяславськими урядовцями повстанці здобули і спалили місто.
Наступне повстання яке зачепило місто і мало доленосне для нього значення було повстання під проводом Марка Жмайла, яке трапилось восени 1625 р. Тоді козацьке військо завдало поразки коронному війську під проводом польного гетьмана коронного Станіслава Конецпольського, з чого останній був змушений піти на поступки і підписати 27 жовтня того ж року Куруківську угоду. Внаслідок неї було створено п'ять козацьких полків, а Переяслав став одним з полкових центрів реєстрового козацтва. Але мирні часи для міста тривали недовго, і вже навесні 1630 року вибухнуло нове повстання під проводом Федоровича. Запорозькі козаки змогли взяти Переяслав, і заклали поруч укріплений табір. В результаті успішних боїв проти коронних військ козаки домоглись підписання компромісної, але більш вигідної Переяславської угоди. Завдяки цьому на додаток до збереження умов Куруківської угоди чисельність реєстрових козаків було збільшено з 6 до 8 тис.Переяславський реєстровий полк у козацьких війнах 30-х років XVII ст.
Незважаючи на щойно підписану угоду, коронний уряд відмовився від виплати зарплати козацькій депутації. А вже в 1631 р. розмістив в цьому регіоні кварцяне військо. З напруженням відносин між урядом і козаками в 1634 р. сюди був терміново направлений новопризначений переяславський староста Лукаш Жолкевський, а вже в 1635 р. сейм постановив виключати з реєстру і карати смертю кожного повстанця. Ці і інші події призвели до нового повстання 1637 р. під приводомо Павлюка. Піднімати повстання на Переяславщині Павлюк послав з КриловаWiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637)… S. 541 полковників Карпа Скидана і Семена Биховця на чолі загону з 1000-3000 козаків. Незабаром повстанці стратили гетьмана реєстрових козаків Саву Кононовича і кількох старшин-«зрадників». Але не дивлячись не перші успіхи повстання в цей раз провалилось, а ситуація для козаків сильно погіршилась.
Військо Запорозьке
Повстання Хмельницького
Провали повстання Павлюка та Острянина, подальше погіршення становища козаків, утиски селян і православної церкви стали передвісниками масштабного повстання 1648 р. під приводом гетьмана Богдана Хмельницького. Успішні бої проти коронного уряду дозволили козакам закріпитись на цих землях. З введенням Богданом Хмельницьким влітку 1648 року полкового устрою, Переяславський полк повноцінно оформився як однойменна військово-адміністративна одиниця. Він був одним з найбільших у Війську Запорозькому та налічував 18 сотень, а саме місто було важливим центром постачання зброї і харчів для війська. У цей час воно відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили річпосполитські, московські, угорські, татарські, османські посли. Саме сюди 19 лютого 1649 р. прибула коронна делегація для мирних перемовин з повстанцями, і Хмельницькому були вручені атрибути гетьманської влади — булава та корогва.
Мирні домовленості протривали недовго, і після виснажливих битв та відсутності можливості спиратись на османів та татар, гетьман був змушений звернутись до Москви із пропозицією союзу. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві нарешті ухвалив рішення про альянс. До Переяслава 31 грудня 1653 року прибуло посольство від московського царя Олексія Михайловиа на чолі з боярином Василем Бутурліним. Зранку 8 січня в Переяславі старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другій половині дня скликали загальну раду на центральній площі. Зібралася майже вся козацька старшина, керівники полків, по 5—7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани тощо. Переяславський полк був у повному складі. Також були присутні представники Переяслава, а саме війт, бурмістр, писарі та члени магістрату.Переяслав XVII ст. в епіцентрі міжнародної політики уряду козацької України: збірник наукових праць за підсумками науково-практичної конференції / [редкол.: В. А. Дубінський (гол.) та ін.]. — Кам'янець-Подільський, 2014. — 48 с. Згідно деяких джерел війт був хворим, і його було приведено силоміць що призвело його раптової смертіУроки Переяслава: до 350-річчя Московсько-Переяславської угоди. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.
Представники міських громад не брали участі у переговорах між гетьманським та царським урядами. За давньою традицією міста відправили депутації до Москви аби вирішити правовий статус та підтвердити давні привілеї. Переяслав був одним з перших міст які це зробили відправивши туди зі згоди гетьмана депутацію яка включала в себе війта, бурмістра, райцю та магістратську підписку разом з депутацією по дві особи від кожнох цеху: кушнірского, кравецького, ковальського, різницького, шевського, стельмаського, пекарського, гончарського, ткацького, богдарського, тесельського та полстевального. До звого звернення депутація додала копії привілею короля Сигізмунда ІІІ на магдебургію від 6 жовтня 1620 р. та два його потвердження, а також потвердження Владиславом IV цехового реґуляміну від 12 березня 1637 р. з проханням їх підтвердити. Крім того їхня петиця включала в себе прохання повернути місту землі та доходи, які в свій час старости привернули до замку, а тепер їх перебрала на себе полкова влада. А також звільнити містян від ярмаркових поборів та надавання підвід та харчів до військового скарбу. Петиція була успішною, і на їхній супліці від 4 квітня 1654 р. була зазначена резолюція «государь пожаловалъ, велѣлъ имъ на прежнія ихъ привилья дати свои государевы жалованные грамоты: быти во всемъ по прежнимъ королевскимъ привиліямъ» що означало підтвердження міщанам та купецьким людям їхніх давніх правЗМІНИ В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД САМОДЕРЖАВНОЮ ЗВЕРХНІСТЮ У ПЕРІОД З 1654 р. ПО 1722 р.
Руїна
Подальша історія
В 1748 р. в місті трапилась пожежа. Були повністю знищені дерев'яні будівлі Вознесенського монастиря , а також більшість адміністративних будівель магістрату.
Після указу генерал-губернатора Петра Рум'янцева-Задунайського від 31 травня 1765 р. в місті відкрилась поштова станція з трьома поштарями.
Самоврядування Переяслав отримав магдебурзькі права ще в 1585 р.Герб та прапор міста Переяслава-Хмельницького В 1620 р. вони були підтверджені коронним урядом, а в 1665 р. царським. Згідно права на самоврядування представники магістрату могли судити не тільки міщан, але і приїжджих купців. Судовий процес мав відбуватись в будівлі магістрату щодня крім неділі та святкових днів. В компетенції міського суду були не тільки цивільні, але такожі кримінальні справи за наявність щонайменше 5 представників магістрату. В державі Війська Запорозького Переяслав відносився до 11 привілейованих магістратських міст з підтвердженим магдебурзьким правом.
Як і більшість українських міст, Переяслав не мав спадкового війта. Після його вільного вибору він мав бути затвердженим королем або старостою від імені короля. Крім нього до складу міських управлінців входили виборні райці, бурмістри з радниками та лавники. Останні виконували судові функції, тому структурно магістрати складався з двох колегій — адміністративної та колегії лавників під керівництвом війта. Також при магістратському уряді були так звані «міські слуги». Утримання всіх цих чиновників було основою статею видатків магістрату, і навіть найбільші міста Гетьманщини не завжди могли покрити свої витрати. Так після переяславської пожежі 1748 р. згоріла більшість адміністративних приміщень, через що ще щонайменше десять років магістрат розташовувався в орендованій будівлі. Крім того частина коштів та міського майна могли використовуватись урядниками у власних інтересах, а при недостачі чогось посилались на пожежу.