Поширені співвідношення сторін зображення 0, :1 (6:13)Поширене в сучасних смартфонах 0,5625:1 (9:16)Поширене в смартфонах середини-кінця 2010-х років 0,6:1 (3:5)Поширене в смартфонах початку 2010-х 0,:1 (2:3)Поширене в смартфонах кінця 2000-х років 1:1Квадрат. Співвідношення сторін фотокамер середнього формату 6×6. Поширене в деяких соціальних мережах. 1,19:1 (19:16)Співвідношення Fox 1,25:1 (5:4)Ранні телевізори, а також світлини великого (4×5 і 8×10) і середнього формату (так звані 6×7) 1,:1 (4:3)Стандарт традиційного телевізора та комп'ютерного монітора 1,375:1 (11:8) співвідношення сторін фільму 1,43:1Формат кінофільму IMAX 1,5:1 (3:2)Класичний кадр 35 мм фотоплівки 1,56:1 ()Використовується для створення прийнятного зображення на телевізорах 4:3 і 16:9 1,6:1 (16:10)Поширене співвідношення сторін екрана комп'ютера 1,6180:1 ( :1)Золотий перетин 1,:1 (5:3)Загальноєвропейський широкоекранний стандарт; формат Paramount; плівка Super 16 мм 1,:1 (16:9)Стандарт HD відео; стандарт цифрового мовлення США та Великої Британії 1,85:1Стандарт 1,9:1Стандарт DCI для 4K & 2K; цифровий IMAX 2:1 2,2:1Стандартна 2,:1 (64:27) 2,35:1, 2,39:1 або 2,4:1Поточний 2,414:1 ( :1)Срібний перетин 2,76:1 3,:1 або 3,6:1 (32:9 або 18:5)Супер ультраширокий, 4:1, що складається з трьох розташованих поруч кадрів 4:3. Використовується лише у фільмі Наполеон (1927) Співвідношення сторін зображення — відношення ширини зображення до його висоти, виражене двома числами, розділеними двокрапкою, наприклад 16:9 (шістнадцять до дев'яти). За співвідношення сторін x:y зображення має ширину x одиниць і висоту у одиниць. Поширені співвідношення: 1,85:1 і 2,39:1 в кінематографі, 4:3 і 16:9 в телебаченні та 3:2 у нерухомій фотографії.

Деякі поширені приклади У кінотеатрах здебільшого використовують формати 1,85:1 і 2,39:1The 2.39:1 ratio is commonly labeled 2.40:1, e.g., in the American Society of Cinematographers' American Cinematographer Manual (Many widescreen films before the 1970 SMPTE revision used 2.35:1).. Два поширених співвідношення сторін відео — 4:3 (1,:1), універсальний формат відео XX століття, і 16:9 (1,:1), універсальний формат телебачення високої чіткості та європейського цифрового телебачення. Інші співвідношення для кіно та відео існують, але використовуються рідше.

У фотографії найпоширенішими співвідношеннями сторін є 4:3 (1,33:1), 3:2 (1,5:1), а віднедавна — 16:9 (1,78:1). Інші співвідношення, як-от 5:3, 5:4 і 1:1 (квадратний формат), також використовують у фотографії, особливо в середньому та великому форматі.

У телебаченні, DVD та Blu-ray дисках перетворення форматів із різними співвідношеннями досягається:

збільшенням початкового зображення до заповнення область відображення цільового формату і відсіканням зайвих ділянок зображення (масштабування та кадрування), додаванням горизонтальних (letterbox) або вертикальних (pillarbox) матових елементів, щоб зберегти співвідношення сторін оригінального формату, розтягуванням (отже, спотворенням) зображення, щоб заповнити кадр цільового формату, масштабуванням з різними коефіцієнтами в обох напрямках, можливо, з різними коефіцієнтами в центрі та на краях (як у ).

Практичні обмеження У форматах кінофільмів розмір зображення визначається фізичним розміром області плівки між отворами перфорації. Універсальний стандарт (встановили Вільям Діксон і Томас Едісон 1892 року) — кадр, висота якого становить чотири отвори. Плівка має ширину 35 мм (1,38″), але розміри ділянки між перфораціями становлять 24,89 мм × 18,67 мм (0,980″ × 0,735″), залишаючи фактичне співвідношення 4:3 або 1,:1.

З виділенням простору для стандартного , розміри кадру зменшено, щоб ширина зображення була більшою за висоту; це призвело до введення Академією кінематографічних мистецтв і наук 22 мм × 16 мм (0,866″ × 0,630″) або 1,375:1.

Кінотермінологія У кіноіндустрії висоті зображення призначають значення 1,0; кадр (від 1970 року 2,39:1) часто неправильно описують (округлюють) як 2,40:1 або 2,40. Після 1952 року для анаморфних форматів експериментували з низкою співвідношень, зокрема 2,66:1 і 2,55:1. Специфікація для анаморфної проєкції 1957 року (PH22.106-1957) нарешті стандартизувала співвідноження 2,35:1. Оновлення 1970 року (PH22.106-1971) змінило співвідношення сторін на 2,39:1, щоб зробити склейки менш помітними. В останній редакції стандарту від серпня 1993 року (SMPTE 195—1993) підтверджено співвідношення 2,39:1.

В американських кінотеатрах поширені проєкційні співвідношення 1,85:1 і 2,39:1. У деяких європейських країнах застосовують стандарт широкого екрану 1,:1. «Академічне співвідношення» 1,375:1 використовувалося у всіх кінофільмах епохи звуку до 1953 року (з виходом «Шейна» Джорджа Стівенса в 1, :1). У той час телебачення, яке мало співвідношення сторін 1, :1, стало відчутною «загрозою» для кіностудій. У відповідь Голлівуд створив низку широкоекранних форматів, серед яких: (до 2,:1), (2,20:1) і (спочатку 1,50:1, нині від 1, :1 до 2,00:1). «Плоске» співвідношення сторін 1,85:1, введене в травні 1953 року, стало одним із найпоширеніших стандартів кінопроєкції в США та інших країнах.

Мета застосування різних об'єктивів і співідношень полягала в тому, щоб захопити якомога більший кадр на якомога більшій площі плівки, тобто, якомога повніше використати плівку. Деякі співвідношення сторін дозволяли використання плівки менших розмірів, заощаджуючи кошти на неї, тоді як інші були покликані на плівці більших розмірів створити ширше зображення з високою роздільністю. У будь-якому випадку зображення було стиснуто горизонтально, щоб відповідати розміру кадру плівки та уникнути появи невикористаних ділянок плівки.

Системи кінокамер Під час розробки різноманітних систем плівкових камер має враховуватися розміщення кадру відносно перфорації та ділянки оптичного звукового супроводу. В одній із широкоформатних альтернатив, , використано стандартну 35 мм плівку, що рухається вздовж вікна камери горизонтально, так що отвори перфорації розташовуються над і під кадром, дозволяючи збільшити горизонтальний розмір кадру, оскільки перфорацією при цьому обмежується його вертикальний розмір. Зустрічались навіть проєктори, в яких плівка рухалася горизонтально. Однак, як правило, співвідношення 1,50:1 початкового зображення VistaVision оптично перетворювали для вертикального друку (на стандартній 35-мм плівці) для показу за допомогою стандартних проєкторів, доступних у кінотеатрах, а потім маскували в проєктораз зі стандартним у США співвідношенням 1,85:1. Наприкінці 1970-х років цей формат ненадовго відродила Lucasfilm для роботи зі спецефектами, яка вимагала більшого розміру негативу (через погіршення якості зображення під час декількох етапів оптичного друку, необхідних для виготовлення багатошарових композицій). Він застарів значною мірою завдяки кращим камерам, об'єктивам і плівкам, доступним для стандартних форматів із чотирма перфораціями, крім того потребував більших витрат на виготовлення відбитків порівняно зі стандартнішими вертикальними процесами. (Горизонтальний процес також був адаптований до 70 мм плівки IMAX, яка вперше була показана на Всесвітній виставці в Осаці 1970 року.)

Часто для телевізійного виробництва використовувалась плівка Super 16 мм через її нижчу вартість, відсутність потреби у звуковій доріжці на самій плівці (оскільки вона не проєктується, а передається на відео), а також співвідношення сторін, близьке до 16:9 (основне співвідношення Super 16 мм становить 15:9). Завдяки можливості збільшення до 35 мм (для кінотеатрів) її іноді використовували для художніх фільмів.

Поточні стандарти відео

1:1 (квадрат) Квадратні дисплеї рідко використовуються в пристроях і моніторах. Попри це, зростання споживання відео в застосунках соціальних мереж спричинило появу нових відеоформатів, що більше підходять для мобільних пристроїв, які можна тримати горизонтально і вертикально. Так, квадратне відео набуло популярності в мобільних застосунках Instagram і Vine, і відтоді підтримується іншими основними соціальними платформами, зокрема, Facebook і Twitter. Квадратний кадр заповнює майже вдвічі більше простору на екрані, порівняно з форматом 16:9 (коли пристрій під час перегляду тримають інакше, ніж під час знімання відео).

Стандартний повноекранний формат 1,33:1 (4:3) Спріввідношення 4:3 (1,:1) використовується для стандартного телебачення з моменту винайдення кінокамери, багато комп'ютерних моніторів також мають таке співвідношення сторін. В епоху німого кіно його використовували для 35-мм кіноплівки. Воно також дуже близьке до , визначеного Академією кінематографічних мистецтв і наук як стандарт після появи на плівці оптичного звуку. Завдяки тому, що екран телевізора має таке ж співвідношення сторін, на ньому, від початку поширення (тобто в 1940-х і 1950-х роках), можна було задовільно дивитися фільми, зняті на 35-мм плівку.

Зі впровадженням телебачення високої чіткості більшість сучасних телевізорів виробляють із дисплеями 16:9. Серія планшетів Apple iPad продовжує використовувати дисплеї 4:3 (попри те, що в інших продуктах Apple зазвичай використовується широкоформатне співвідношення сторін), щоб було зручно користуватися ними, як електронною книгою; однак 11-дюймовий iPad Pro 2018 року має співвідношення сторін 1,43:1.

Стандарт 14:9 14:9 — це співвідношення сторін, яке переважно використовують при обрізанні програм зі співвідношенням 4:3.

Стандарт 16:10 16:10 (8:5) — це співвідношення сторін, яке переважно використовують у комп'ютерних дисплеях і планшетних комп'ютерах. Ширина дисплея в 1,6 раза перевищує його висоту. Це співвідношення близьке до золотого перетину, що становить приблизно 1,618. Рідкокристалічні дисплеї (РК) для комп'ютерів зі співвідношенням сторін 16:10 почали з'являтися на масовому ринку від 2003 року. На 2008 рік співвідношення сторін 16:10 стало найпоширенішим для РК-моніторів і дисплеїв ноутбуків. Проте від 2010 року основним став формат 16:9, який ґрунтується на стандарті 1080p телебачення високої чіткості та має нижчі витрати на виробництво.

У 2005—2008 роках співвідношення сторін 16:10 (1,6:1) випередило 4:3 за кількістю продажів РК-моніторів. У той час співвідношення сторін 16:10 займало 90 % ринку ноутбуків. Однак 16:10 недовго було найпоширенішим співвідношенням сторін. Приблизно у 2008—2010 роках виробники комп'ютерних дисплеїв швидко перейшли на співвідношення сторін 16:9, а на 2011 рік 16:10 майже зникло з нових продуктів. За даними Net Applications, на жовтень 2012 року частка ринку дисплеїв 16:10 впала до менше 23 %.

Примітно, що Apple використовувала 16:10 для всіх своїх моделей MacBook до 2021 року, коли MacBook Pro 5-го покоління перейшов на вищий екран зі співвідношенням сторін приблизно 1,54:1. MacBook Air у 2022 році продовжує використовувати співвідношення 16:10.

Широкоекранні стандарти 1,66:1, 1,75:1, 1,77:1, 1,78:1 і 16:9 16:9 (1,:1) — міжнародний стандартний формат HDTV, цифрового телебачення без високої чіткості та аналогового широкоформатного телебачення . Японська система спочатку використовувала співвідношення 5:3 (15:9), але була змінена, з появою групи міжнародних стандартів з ширшим співвідношенням до 3 (16:9). Багато цифрових відеокамер мають можливість записувати у форматі 16:9 (42:32), і 16:9 є єдиним широкоформатним співвідношенням сторін, підтримуваним стандартом DVD. Виробники DVD можуть відображати в кадрі DVD 16:9 і ширші співвідношення, наприклад 1,66:1, 1,75:1, 1,77:1 і 1,78:1, завдяки або додання чорних смуг на саме зображення. Співвідношення 16:9 часто використовувалося в 1990-х роках у британських телевізорах у Великі Британії, а також використовується в деяких смартфонах, ноутбуках і настільних комп'ютерах.

1,85:1 Еквівалент цілочисельного співвідношення 37:20. Коли відвідуваність кінотеатрів упала, Голлівуд, щоб відрізнити кіноіндустрію від телебачення, створив співвідношення сторін. Одним із найпоширеніших було співвідношення 1,85:1.

Стандарт 2:1 Співвідношення сторін 2:1 вперше використано в 1950-х роках для формату RKO Superscope.