Опана́с (Афана́сій) Заха́рович Щуровський ( 28 вересня 1663) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат, переяславський полковник (1662—1663). Родич і соратник наказного гетьмана Якима Сомка, страчений разом з ним у Борзні.

Походження

Яким Сомко називав його своїм «братом». Згідно з реконструкцією В. Кривошеї, був двоюрідним братом гетьмана — сином православного шляхтича Захара Щуровського та невідомої на ім'я доньки козацького сотника Федька Сома — діда Якима СомкаКривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. — Київ, 2004.

Перед Визвольною війною рід Щуровських фіксувався у Борисполі. Найімовірніше, його представником також був гельмязівський сотник Переяславського полку у 1649 році Іван Щуренко-ЩуровськийКривошея В. Вузлові протиріччя як передумови національної революції середини XVII ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2008. — Вип. 24. Також дослідник В. Кривошея припускав зв'язок роду із селом Щурівкою Іваницької сотні Прилуцького полкуКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010. З XVI століття відомі зем'янські роди Щуровських-Щурівських у Волинському та Брацлавському воєводствахДан О. Становлення козацтва як соціального стану на Брацлавщині // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2010. — Вип. 28.

Життєпис

У 1661—1662 роках кілька разів призначався наказним переяславським полковником від Якима Сомка, який суміщав полковницький уряд та наказне гетьманство. Зокрема, згаданий як наказний полковник восени 1661Бабулин Иг. Каневская битва 16 июля 1662 г. Забытая победа. — Москва, 2015 і у квітні 1662.

Після обрання Сомка повновладним гетьманом на Козелецькій раді у квітні 1662, на полковництві його змінив Семен Гладкий, що раніше був генеральним осавулом. Проте вже у травні полковником був обраний Щуровський, а Гладкий перейшов на уряд генерального судді. 23 травня як переяславський полковник Щуровський підписав листа до царя зі скаргою на єпископа Мефодія (Филимоновича)Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654—1665. — Київ, 2001.

Брав участь у обороні Переяслава від військ правобережного гетьмана Юрія Хмельницького у червні 1662. У листі до царя від 25 червня Сомко згадує Щуровського, перелічуючи полковників, які перебувають при гетьмані зі своїми полками. Очолював полк у битві під Каневом 26 липня, де правобережні козаки та кримські татари зазнали нищівної поразки від військ Якима Сомка та московського воєводи Гр. Ромодановського. Переяславський полк відзначився у цій битві.

Активно підтримував Сомка у політичній боротьбі наприкінці 1662 — на початку 1663 року. У вересні 1662 підписав колективний лист лівобережної старшини до Олексія Михайловича на підтримку політики Сомка та з засудженням дій «кошового гетьмана» Івана Брюховецького.

Виконував дипломатичні доручення лівобережного гетьмана. На початку 1663 разом із лубенським полковником Степаном Шамрицьким та ігуменом Мгарського монастиря Віктором Загоровським вів перемови у Переяславі з представниками короля Речі Посполитої Яна II Казимира. 2 лютого зустрічався у Переяславі з царським посланцем Федором Лодиженським, у подарунок від якого отримав два соболі.

Після поразки Сомка на чорній раді в Ніжині у червні 1663 взятий під варту, утримувався в Ніжинському замку. 28 вересня страчений у Борзні за вироком військового суду разом з гетьманом Сомком та іншими його прибічниками.

Нащадки

Донька Тетяна (Щуровщанка) першим шлюбом одружена з Павлом Рустановичем — етнічним греком, військовим товаришем Переяславського полку, найбагатшим купцем у Переяславі. Другим шлюбом — з Іваном Берлом ( 1721) — вороньківським сотником, переяславським полковим суддеюЗаруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.

Примітки