Російсько-монгольський кордон — сучасний державний кордон між Російською Федерацією та Монголією. Кордон простягається на південному заході Росії та північному заході Монголії, та майже повністю є сухопутним.
Опис Загальна протяжність кордону становить 3485 км, зокрема 2878,6 км сухопутного, 588,3 км річкового і 18,1 км озерногоСопредельные страны // РосграницаОбщие сведения о стране/ Географическое положение. Границы // Новая Российская энциклопедия (Россия. Электронный энциклопедический словарь). За довжиною поступається тільки російсько-казахстанській і російсько-китайській ділянкам.
Сучасних обрисів кордон набув 29 грудня 1911 року, коли Монголія здобула незалежність від Цінської імперії. До цього він був частиною кордону між Російською та Цінською імперіями. Нині з Монголією межують чотири суб'єкти РФ: Республіка Алтай, Республіка Тува, Республіка Бурятія і Забайкальський край. Значна частина кордону проходить малонаселеною і важкодоступною місцевістю. Головними проблемами на російсько-монгольському кордоні, особливо на його тувинській ділянці, є викрадення худоби та контрабанда м'яса.
Пункти пропуску На кордоні діють десять автодорожніх і два залізничні пункти пропуску:
з боку Республіки Алтай діє автомобільний пункт пропуску Ташанта; з боку Республіки Тува діють автомобільні пункти пропуску Шара-Сур, Цаган-Толгой, Хандагайти (Боршо); з боку Забайкальського краю діють автомобільний пункт пропуску Верхній Ульхун, а також автомобільний і залізничний пункт пропуску Соловйовськ; з боку Республіки Бурятія діють автомобільні пункти пропуску Монди та Кяхта, залізничний пункт пропуску Наушки.
Прикордонні регіони
Аймаки Монголії
Баян-Улгий Увс Завхан Хувсгел Булган Селенге Хентій Дорнод
Регіони Росії
Республіка Алтай Республіка Тува Республіка Бурятія Забайкальський край
Примітки