Респу́бліка Алта́й (; алт. Алтай Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Столиця — місто Горно-Алтайськ.

Географія

Розташування Межує з Республіками Тувою і Хакасією, Алтайським краєм і Кемеровською областю, а також Китаєм, Монголією і Казахстаном.

Клімат Клімат помірно континентальний, з коротким спекотним літом і довгою морозною зимою.

Рельєф Рельєф республіки характеризується високими хребтами, розділеними вузькими й глибокими річковими долинами, рідкими широкими міжгірськими улоговинами. Найвища гора — Бєлуха (Кадин-Бажи) — 4506 м, є найвищою точкою Сибіру.

Води Річкова система нараховує більше 20 тисяч водотоків із загальною довжиною більше 60 тис. км і близько 7 тисяч озер загальною площею більше 600 км². Найбільші річки — Катунь і Бія, які, зливаючись, утворюють річку Об, найбільшу річку Сибіру. Найбільше озеро — Телецьке (Алтин-Кель) із площею водного дзеркала 230,8 км² і глибиною 325 метрів.

Часовий пояс Республіка Алтай перебуває в часовому поясі, який позначається за міжнародним стандартом як Krasnoyarsk Time Zone (KRST). Зсув відносно UTC становить +7:00. Позначення у Росії — MSK+4 або п'ята часова зона. Сезонні зміни часу тут відсутні. Фактично територія республіки розташована у шостому часовому поясі, але використовує час сьомого. Свій поясний час вона використовувала як стандартний від 1995 до 2011, та у 2014—2016 роках.

Природні катаклізми

27 вересня 2003 року в шести південних районах Республіки Алтай відбувся найбільш руйнівний за останні кілька десятиліть землетрус. Його причиною стала важкопрогнозована геологічна катастрофа. В епіцентрі сила підземних поштовхів досягала 8-9 балів за шкалою Ріхтера. Після цього в Республіці була відзначена серія нових землетрусів меншої сили. Поштовхи зафіксовані навіть у Новосибірській області, Красноярському краї й Східному Казахстані.

Найбільші руйнування були в Кош-Агацькому, Улаганському, Шебалінському і Онгудайському районах Республіки Алтай. Жертв не було (лише кілька людей одержали легкі травми), але землетрус зруйнував і зашкодив понад 1,8 тисячі (за іншим даними — близько 500) житлових будинків, у яких проживали більше семи тисяч людей, а також адміністративні будинки (школи, лікарні). Збиток, нанесений республіці, склав понад мільярд рублів.

Історія

Давня історія Люди оселилися у долинах Алтаю в епоху палеоліту, близько 1,5 млн років тому. Саме такий вік всесвітньо відомої Улалінської стоянки, виявленої в Горно-Алтайську.

В VIII-ІІІ століттях до н. е. Алтай населяли скіфи-пазирикці — творці алтайського звіриного стилю.

Гунно-сарматський період історії регіону починається з кінця ІІІ століття до н. е. Владиками Центральної Азії з VI століття н. е. стають нащадки гунів, предки алтайців — тюрки.

Збережені елементи алтайського звіриного стилю в традиційному мистецтві сучасних корінних жителів підтверджують зв'язок алтайських племен з іншими давніми народами всього євразійського материка.

Алтай — прабатьківщина всіх сучасних тюркських народів світу, де в 552 році стародавні тюрки створили свою державу — каганат. Тут сформувалася мова тюрків, що одержала поширення серед всіх народів каганату завдяки появі писемності у зв'язку з державністю тюрків, відомої сьогодні як «архейська рунічна писемність». Все це послужило появі в сучасному науковому світі термінології алтайська сім'я мов (куди входять 3 більші групи: японо-корейська, тунгусо-маньчжурська, тюрко-монгольська) і дало можливість затвердитися у світовій науці науковому напрямку — алтаїстиці.

Новий час Алтай у силу геополітичного розташування — центр Євразії — у різні історичні епохи поєднував різні етноси й культури.

Тривалий час Алтай належав до держави калмиків — Джунгарського ханства. Російські першопрохідники називали алтайців білі калмики. В 1756 p. після падіння Джунгарської держави, північний Алтай був анексований Російською державою.

ХХ століття На початку ХХ століття у алтайців виник національно-релігійний рух, що дістав назву бурханізм. Після Лютневої революції у 1917 році була створена Алтайська гірська дума, яка у березні 1918 проголосила створення Каракорум-Алтайського округу, що у вересні того ж року увійшов до складу Сибірської республіки. Були створені також алтайські збройні формування, що вели бойові дії проти червоних партизанських загонів, сформованих з російських селян, а з грудня 1919 до 1922 року — проти Червоної армії та сил НКВС.

Республіка Алтай створена 1 червня 1922 p. як Ойротська автономна область у складі Алтайського краю, перейменована 7 січня 1948 p. у Горно-Алтайську автономну область.

Новітня історія З 25 жовтня 1990 p. статус автономної області підвищений до Горно-Алтайської АРСР, 3 липня 1991 p. — Горно-Алтайська РСР в складі Росії, із травня 1992 p. — Республіка Горний Алтай, з 12 грудня 1993 p. — Республіка Алтай.

Паралельно до органів влади був створений Курултай алтайського народу, обирається національний лідер — Ел Башчи алтайського народу. Починаючи з 2012 року Курултай розколовся на дві альтернативні організаціїВ Республике Алтай прошли два независимых друг от друга съезда алтайского народа.

В середині 2000-х років в рамках пропонувалося включення усіх районів Республіки Алтай до складу Алтайського краю, однак негативна реакція місцевих еліт зупинила цей процес.

Населення

Населення республіки становить 210 095 осіб (2025) Густота населення — 2,26 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення — 31,11 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: +2,0 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 13,3 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 11,3 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 1,762 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 67,86 (чоловіки — 62,48; жінки — 73,35) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1105 (2017)

Етнічний склад населення +Етнічний склад населення Республіки АлтайЕтнос19261939195919791989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни51 81352,0114 20970,4109 66169,8108 79563,2115 18860,4116 51057,5114 80256,6106 25853,7Алтайці42 21342,439 28524,238 01924,250 20329,259 13031,068 02733,669 96334,573 24237,0Казахи2 3262,34 2802,64 7453,08 6775,010 6925,612 1086,012 5246,212 6476,4Інші3 3093,34 4052,74 7353,04 3642,55 8213,15 9142,95 4472,75 7412,9Не вказали етнос1–1–0–388–3 432–13 036– +Етнічний склад населення районів Республіки Алтай (2010) населенняросіяниалтайціказахикумандинці м. Горно-Алтайськ56 47867,822,32,20,8 Кош-Агацький район18 1472,940,653,5 Маймінський район26 92786,96,90,8 Онгудайський район14 97721,276,00,5 Турачацький район12 47972,919,3 3,3 Усть-Канський район14 94225,069,93,2 Усть-Коксинський район16 98974,422,50,6 Улаганський район11 39116,677,13,7 Чемальський район9 43966,927,8 Чойський район8 34287,68,6 Шебалінський район13 58651,045,30,7

Населені пункти

+Населені пункти з чисельністю понад 2 тисяч осіб Горно-Алтайськ 63 848 (2025) Усть-Кан 4 892 (2020)

Майма 16 890 (2020) Улаган 4 532 (2025)

Кош-Агач 8 709 (2025) Кизил-Озьок 4 513 (2020)

Онгудай 6 105 (2025) Усть-Кокса 4 437 (2016)

Турочак 5 250 (2020) Чемал 4 011 (2016)

Шебаліно 5 185 (2016) Акташ 2 126 (2025)

Адміністративно-територіальний поділ

Кош-Агацький район Маймінський район Онгудайський район Турачацький район Усть-Канський район Усть-Коксинський район Улаганський район Чемальський район Чойський район Шебалінський район місто Горно-Алтайськ

Особистості Родіонов Олександр Михайлович — письменник

Див. також Бурханізм Каракорум-Алтайський округ Алтайський дивізіон Конституція Республіки Алтай 2232 Алтай

Примітки

Посилання Офіційний сайт Республіки Алтай Алтай. Фото-слайд Республіка Алтай в довіднику-каталозі «Уся Росія» Новини Горного Алтаю Сайт Горно-Алтайського державного університету Авторські чорно-білі фотографії Алтаю Сайт і форум Горно-Алтайська Турбази Горного Алтаю http://altaimedia.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=40&Itemid=59 Рудой А. Н., Кирьянова М. Р. Научное и рекреационное значение великих геологических памятников Алтая: к созданию Алтайского ледникового парка // Известия Русского географического общества, 2004. — Вып. 5. — С. 61-69.