Фіннур Магнуссон, іноді згадується за данською версією його імені Фінно Магнусун, Фінн Магнуссен або Магнусен ( — )Halldór Hermannsson, The Periodical Literature of Iceland Down to the Year 1874, Islandica XI (1918), p. 28. — ісландський учений й археолог, професор Копенгагенського університету.

Біографія Фіннур Магнуссон народився у Скалгольті, Ісландія. Він був онуком Фіннура Йоунссона, єпископа СкалгольтаJón Helgason, «Magnússon, Finnur», Dansk Biografisk Leksikon November 1938, volume 15, p. 234. (pdf). Він стверджував, що походить від Арі Марссона, який, згідно з «Ланднамабоком» відкрив Гвітраманналенд поблизу ВінландаPaul Henri Mallet, tr. Thomas Percy, Northern Antiquities: or, An Historical Account of the Manners, Customs, Religion and Laws, Maritime Expeditions and Discoveries, Language and Literature of the Ancient Scandinavians, London: Bohn, 1847, OCLC 15684911, p. 265, note.North Ludlow Beamish, The Discovery of America by the Northmen, in the Tenth Century, London: Boone, 1841, OCLC 493427872, p. 247, Table VII: Descendants of Ari Marson: Brought down to the Present Time..

Фіннур вивчав право у Копенгагенському університеті та повернувся до Ісландії, щоб працювати у Рейк'явіку, де він став клерком у вищому суді у 1806 роціFinnur Magnusson: Biografi at kalliope.org. «Magnusson, Finnur», Norsk Haandlexikon, ed. Chr. Johnsen, 1881-88, pp. 397–398. According to Magnús Fjalldal, «A Lot of Learning is a Dang'rous Thing: The Ruthwell Cross Runes and their Icelandic Interpreters», Correspondences: Medievalism in Scholarship and the Arts, ed. T.A. Shippey and Martin Arnold, Cambridge: Brewer, 2005, , pp. 30–50, p. 35, he failed to graduate.. У 1812 році він повернувся до Данії, щоб вивчати давньоскандинавську літературу й історію, а у 1815 році став професором літератури у Копенгагені. У 1819 році йому доручили читати лекції зі скандинавської літератури та міфології в університеті та Академії мистецтв. У 1823 році він отримав посаду в приватному архіві короля, а у 1829 році став його керівником. У 1836 році він захистив докторський ступіньJón Helgason, p. 238.. Він представляв Ісландію та Фарери в Østifternes StænderforsamlingJón Helgason, p. 237., у 1839 році отримав призначення представляти їх у Данській провінційній дорадчій раді (Rådgivende provinsialstænderforsamlinger).

Він був членом-засновником Ісландського літературного товариства (Hið Íslenzka Bókmenntafélag, Det Islandske Litterære Selskab), протягом десяти років узагальнював вітчизняні та світові новини для його щорічного видання «Íslenzk sagnablöð» і написав перший випускHalldór Hermannsson, pp. 28, 34.. Разом з Карлом Крістіаном Рафном та іншими він заснував Королівське скандинавське товариство стародавніх писань (Det Kongelige nordiske Oldskriftselskab). Він найбільше запам'ятався своїм перекладом і викладом «Старшої Едди». Його шедевр, вперше опублікований у 1824 році, був «Eddalæren og dens Oprindelse» («Еддичне знання та його походження»)4 volumes, Copenhagen: Gyldendal, 1824—1826, OCLC 602105850.. У ній він одним із перших висунув романтичний, природо-міфологічний погляд на скандинавські міфиAndrew Wawn, The Vikings and the Victorians: Inventing the Old North in 19th-Century Britain, Cambridge: Brewer, 2000, repr. 2002, , p. 189: «the myths reflected primitive responses, sensuous and intense, to the natural forces governing individuals' lives since the dawn of civilisation».. Наприклад, він розглядав валькірій як небесні світила, такі як метеори та полярне сяйвоJón Helgason, p. 236.. У 1836 році він був обраний членом Американського антикварного товаристваAmerican Antiquarian Society Members Directory.

Він цікавився і займався тлумаченням рун, але його знання у цій галузі були слабшими. Він назвав петрогліфи Дайтон-Рок у Род-Айленді рунічнимиGeraldine Barnes, Viking America: The First Millennium, Cambridge: Brewer, 2001, , p. 46.An 1891 book review in The Nation («The Icelandic Discovery of America», 15 January 1891, volume 52, p. 55) refers to his «serious errors» in this matter, calls the inscription «unmistakably Indian graffiti», and summarises Gustav Storm's critique.. Він був залучений у наукову полеміку, коли стверджував, що розшифрував скальдичний рунічний вірш на скелі Рунамо у Швеції; у 1844 році було показано, що знаки були природнимиJón Helgason, pp. 236-37.. Він також неправильно витлумачив руни Хреста РутвеллаJón Helgason, p. 237.Magnús Fjaldall reproduces his reading, points out that it was based on a bad lithograph, and states that it «came complete with a detailed description of a hitherto unknown language and a mysterious civilisation» (p. 41)..

Він не бачив конфлікту між данським й ісландським націоналізмом і вважав данську мову своєю другою рідною мовою; ще студентом, він опублікував книгу віршів данською мовою (Ubetydeligheder — Inconsequentialities, 1800)Jón Helgason, p. 235., а також писав ісландську поезію.

У 1821 році він одружився з Ніколіні Фріденсберг (1804—1886), уродженка Рейк'явіка, але шлюб було розірвано у 1840 році. В останні роки життя він мав проблеми з грошима і продав ісландські рукописи зі своєї колекції до Бодліанської бібліотеки, Британського музею й Адвокатської бібліотеки в Единбурзі, очевидно, за завищеною ціною перші дві установиPamela Porter, «Preserving the Past: England, Iceland and the Movement of Manuscripts», Care and Conservation of Manuscripts 9: Proceedings of the eighth international seminar held at the University of Copenhagen 14th-15th April 2005, ed. Gillian Fellows-Jensen and Peter Springborg, Copenhagen: Museum Tusculanum Press 2006, , pp. 173-90, pp. 174-78.. Помер у Копенгагені.

Вибіркові праці

Udsigt over de kaukasiske Menneskestammers ældste Hjemsted og Udvandringer (1818) Bidrag til nordisk Archæologie (1820), у якому він стверджував, що скандинавські міфи так само підходять для художнього зображення, як і грецькі Den Ældre Edda: En samling af de nordiske folks ældste sagn og sange (1821–23) Ravnes Одіна співав eller Fortale-Digtet Magnuson, F. (1822). De Annulo aureo Runicis Characteribus signato, nuper in Anglia invento, et pluribus ejusdem Generis, brevis Dissertatio. Archaeologia Aeliana Серія 1 . Том 1, стор. 136. Eddalæren og dens oprindelse (1824–26) Priscae veterum borealium mythologiae lexicon (1828) Catalogus Criticus Et Historico-Literarius Codicum ClIII Manuscriptorum Borealium (1832) Grønlands historiske Mindesmærker (3 томи, 1838–42, з Карлом Крістіаном Рафном) Runamo og Runerne (1841) Antiquités russes (2 томи, 1850–52, з Карлом Крістіаном Рафном)

Примітки

Джерела

NM Petersen, «Literære Personlighed Finn Magnusen» у Samlede Afhandlinger том 3 (Копенгаген: Wibes, 1873) Aðalgeir Kristjánsson, Nú heilsar þér á Hafnarslóð, стор. 35–59 Йон Хельгасон, «Фіннур Магнуссон» у Ritgerðakorn og ræðustúfar (Рейк'явік: Félag íslenzkra stúdenta í Kaupmannahöfn, 1959), стор. 171–96 Хельга Скуладоттір і Сігфус А. Шопка, «Landkönnuðurinn og Leyndarskjalavörðurinn», Morgunblaðið 20 липня 1996 Ulrich Schnell, Runerne på Runamo

Посилання