Жан-Батист Фредерік Ісідор, барон Тілеманс (;. 29 квітня 1922, Маролла, Брюссель — . 22 серпня 2016, Брен-л'Алльо, Валлонський Брабант, Валлонія, Бельгія), відомий як Тутс Тілеманс — бельгійський джазовий музикант. Головним чином, відомий грою на хроматичній гармоніці, а також своїми навичками гри на гітарі та художнього свисту, а також композицією. За словами джазового історика Теда Джоїї, його найважливішим внеском став «захист скромної гармоніки», яку Тілеманс перетворив на «законний голос у джазі».Gioia, Ted. The History of Jazz, Oxford Univ. Press (2011) p. 382 Згодом став «видатним» джазовим губним гармоністом.Morton, Brian, and Cook, Richard. The Penguin Jazz Guide: the History of the Music in the 1000 Best Albums, Penguin UK, (2010) ebook.
Перші професійні виступи почалися з гуртом Бенні Гудмена під час їхнього туру по Європі в 1949 і 1950 роках. Емігрував до США в 1951 році, отримавши громадянство в 1957 році. З 1953 по 1959 рік грав з Джорджем Ширінгом, а потім керував власними гуртами в турах по США та країнах Європи. У 1961 році записав і виконав наживо одну зі своїх власних композицій « Blusette», у якій він грав на гітарі та свистів. У 1970-х і 1980-х роках продовжував гастролювати та записуватися, виступаючи з музикантами як Оскаром Петерсоном, Еллою Фіцджеральд, Сарою Вон, Біллом Евансом, Діззі Гіллеспі, Кенні Вернером, Патом Метіні, Джако Пасторіусом, Міною Мадзіні, Еліс Регіною, Квінсі Джонсом, Джорджом Ширінгом, Наталі Коул, Біллі Джоелом, Полом Саймоном та Пакіто Д'Ріверою.
Тілеманс записав саундтреки до фільмів «Ломбард» (1964), «Опівнічний ковбой» (1969), «Втеча» (1972), « Свобода Попелюшки» (1973), «Шугарлендський експрес» (1974) та «У пошуках містера Гудбара» (1977). Його пісня на губній гармошці для популярного телешоу «Вулиця Сезам» звучала 40 років. Часто виступав і записувався з Квінсі Джонсом, який одного разу назвав його «одним із найвидатніших музикантів нашого часу». У 2009 році Національний фонд мистецтв призначив Тутса Тілеманса майстром джазу, що є найвищою нагородою для джазового музиканта в Сполучених Штатах Америки.
Походження та навчання Тілеманс народився в Брюсселі 29 квітня 1922 року Його батьки володіли кафе. Почав займатися музикою в ранньому віці, використовуючи саморобний акордеон у 3-річному віці. Під час німецької окупації Бельгії, починаючи з 1940 року, його захопив джаз, але тоді він грав на повнорозмірному акордеоні та губній гармошці, на яких він сам навчився грати в підлітковому віці.
Після того, як Тутс Тілеманс познайомився з музикою джазового гітариста бельгійського походження Джанго Рейнарта, він мав велике натхнення вчитися грі на гітарі, що він і зробив, слухаючи записи Рейнарта. На той час Тутс був здобувачем вищої освіти коледжу, де навчався за спеціальністю математика.Carr, Ian; Fairweather, Digby. The Rough Guide to Jazz, Rough Guides (2004) p. 788 До кінця Другої світової війни в 1945 році він вважав себе музикантом-аматором. У 1950 році Тутс Тілеманс сказав: «Я вважаю, що Джанго все ще здійснює один з основних впливів на мене щодо ліричності музики. Він змушує мене плакати, коли я його чую».Field, Kim. Harmonicas, Harps, and Heavy Breathers: the Evolution of the People's Instrument, Rowman & Littlefield (1993) pp. 253—255 Під час інтерв'ю в 1988 році згадував: «Я вважаю, що народився в правильний час, щоб жити, адаптуватися і бути зворушеним еволюцією джазової мови».
Тутс Тілеманс зіграв у двох постановках Сільверіо Пізу: Мандрівний горобець Джакоміно та Мрійливе кошеня Манолое.
Кар'єра
1940–1950-ті роки
У 1949 році Тутс Тілеманс приєднався до джем-сесії в Парижі з Сіднеєм Беше, Чарлі Паркером, Майлзом Девісом, Максом Роучем та іншими. Він уперше почув швидший джазовий стиль бібоп із записів Паркера та Дізі Гіллеспі після того, як вони дісталися Бельгії після війни. Вони стали його музичними «пророками». Коли його невелика колекція джазових записів зростала, найбільше на нього вплинула музика Бенні Гудмена та Лестера Янга.
Під час візиту до США в 1948 році агент Бенні Гудмена почув гру Тутса Тілеманса в маленькому нью-йоркському музичному клубі. Незабаром після того, як він повернувся додому до Бельгії, він отримав листа із запрошенням приєднатися до гурту Гудмена під час їхнього туру по Європі. Він охоче прийняв запрошення та приєднався до їхніх гастролей у 1949 та 1950 роках Під час туру Гудман був «шокований», коли дізнався, що ці тури були першим випадком, коли Тілеманс заробляв гроші своєю грою. Хоча Тілеманса найняли як гітариста, коли група Гудмена дебютувала в лондонському Palladium, він грав на губній гармошці через обмеження профспілок.
У ті роки музикант також записав свою першу платівку з колегою по гурту, тенор-саксофоністом Зутом Сімсом. У 1951 році він гастролював з автором пісень і співвітчизником Боббежаном Шопеном, виступаючи виключно як гітарист.
Тілеманс переїхав до Сполучених Штатів Америки в 1952 році, де був учасником All-Stars Чарлі Паркера та працював з Майлзом Девісом та Двйною Вашингтон. У 1957 році він став громадянином США. З 1953 по 1959 рік Тутс грав на гітарі та губній гармоніці з квінтетом Джорджа Ширінга. З Ширингом він додав до свого репертуару свист. Граючи в Гамбурзі в 1960 році під час туру з Ширінгом, молодий музикант — Джон Леннон — помітив, що Тілеманс грав на гітарі виробництва Rickenbacker. Леннон був вражений грою, і він зрозумів, що йому також потрібна американська гітара, за принципом: «Якщо це було достатньо добре для Тілеманса, то буде достатньо добре і для мене». Леннон і The Beatles допомогли зробити гітари Rickenbacker всесвітньо відомими.
У 1955 році Тілеманс записав свій перший альбом як лідер гурту «The Sound». Протягом 1950-х років Тілеманс домінував у категорії «музиканти, що грають на різних інструментах» в опитуванні журналу Down Beat. Джеррі Мюрад із Harmonicats Джеррі Мюрада згадує майстерність Тілеманса:
З 1959 року Тутс гастролював зі своїм невеликим гуртом по всьому світу разом із періодичним записом музики в студії. Він записувався з відомими співаками та музикантами: Еллою Фіцджеральд, Патом Метіні, Джако Пасторіус, Стефан Граппеллі, Джей Джей Джонсоном, Оскаром Пітерсон, Ширлі Горн, Джо Пассом та джазовим піаністом Біллом Еванс тощо. Тілеманс говорив, що його запис із тріо Еванса <i id="mwtQ">Affinity</i> (1979) був одним із його найулюбленіших.
1960–1970-ті роки
Тутс Тілеманс написав «Bluesette», джазовий стандарт, який він виконував на губній гармоніці або під час гри на гітарі з насвистуванням в унісон. Він сказав: «Якщо є музичний твір, який описує мене, то якраз ця пісня». Пісня, вперше записана ним у 1962 році з текстом, доданим Норманом Гімбелом, стала головним світовим хітом. З тих пір її виконували понад сто артистів. Тутс також написав баладу «Lady Fingers», яка увійшла до альбому «Whipped Cream and Other Delights» Герба Альперта та Tijuana Brass.
Тутс Тілеманс працював і як керівник гурту, і як сайдмен, включаючи багато проєктів з композитором та аранжувальником Квінсі Джонсом. У 1960-х роках він виступав на телебаченні з Пеггі Лі. У 1969 році записав « Honeysuckle Rose Aquarela Do Brasil» зі співачкою Еліс Режиною та виступив з нею у спеціальному проєкті на шведському телебаченні.video: Toots Thielemans performs «Together» live, with Elis Regina, 3 min. Swedish Broadcasting Corp., 1969
Протягом своєї кар'єри Тутс Тілеманс грав у багатьох саундтреках до фільмів, таких як Ломбард (1964), Опівнічний ковбой (1969), Втеча (1972), Рахат-Лукум (1973), Попелюшка Ліберті (1973), Шугарлендський Експрес (1974), Якудза (1974), У пошуках містера Гудбара (1977), Чарівник (1978), Жан де Флоретт (1986) і Французький поцілунок (1995). Його заключна тема популярного телевізійного шоу «Вулиця Сезам» звучала протягом 40 років.
Також музика Тутса Тілеманса звучала в бельгійському телесеріалі Witse та в Нідерландах у програмі Baantjer. Він написав музику для шведського фільму 1974 року Dunderklumpen!, у якому музикант також озвучив анімаційного персонажа Пеллегнілота. Його свист і гру на губній гармоніці можна було почути в рекламі Old Spice у 1960-х роках. Тутс грав на губній гармоніці в «Night Game» з альбому Пола Саймона 1975 року Still Crazy After All These Years.On his career through to the late 1970s see Roger Cotterrell, 'Toots Thielemans: A Traveling Man' Jazz Forum 55 (Sept 1978), 33-35.
1980-ті роки та пізніше
На початку 1980-х років Тілеманс кілька разів був гостем на телепередачі Пізня ніч з Девідом Леттерманом. Він виступав з басистом Джако Пасторіусом , а в 1983 році взяв участь в записі альбому Біллі Джоела «An Innocent Man», зокрема, у пісні «Leave A Tender Moment Alone». (Пізніше вони разом співпрацювали над цією добіркою, і ще й записали відеокліп.) Через рік Тутс з'явився в пісні Джуліана Леннона «Too Late for Goodbyes» з альбому Valotte.
У 1984 році Тутс Тілеманс разом із Біллі Екстайном записав останній альбом співака (I Am a Singer), що містить балади та стандарти, аранжовані та дириговані Анджело ДіПіппо. У 1990-х роках Тілеманс розпочав тематичні проєкти до яких увійшла різна етнічна музика. У 1998 році музикарт випустив альбом у французькому стилі під назвою Chez Toots за участю запрошеного співака Джонні Метіса.
У ті роки Тутс Тілеманс часто записував пісні як особисту данину поваги тим, хто мав значний вплив на його кар'єру. До Chez Toots, наприклад, він включив пісню «Dance For Victor», яку він присвятив своєму клавішному акомпаніатору Віктору Фельдману. Так само він записав «Waltz for Sonny» як триб'ют саксофоніста Сонні Роллінза. У червні 1998 року в німецькому Jazzbaltica Тутс віддав шану Френку Сінатрі, який помер місяцем раніше. А під час першого Каспійського джазового та блюзового фестивалю в Азербайджані в 2002 році він виконав свою записану версію пісні «Imagine» — триб'ют автора, Джона Леннона.
У рідній Бельгії Тілеманса дуже любили за його скромність і статне поводження. Він був відомий тим, що називав себе брюссельським «кетом», що на старому брюссельському сленгу означає «вулична дитина».
Подальше життя Тутса Тілеманса номінували на звання « Найвеличніший бельгієць» у 2005 році. У фламандській версії він фінішував на 20-му місці, а у валлонській — на 44-му. 23 січня 2009 року музикант приєднався до гітариста Філіпа Кетріна на сцені в церкві Ліберкі (Бельгія) в пам'ять про 100-річчя від дня народження Джанго Рейнарта. У 2012 році концертами Jazz at Lincoln Center у Нью-Йорку відзначили 90-річчя Тілемана за участю артистів, серед інших, Гербі Генкока, Еліан Еліас та Кенні Вернера. Він виступив з нагоди свого ювілею та покинув сцену у колі своїх друзів.
Через проблеми зі здоров'ям, які призвели до скасування виступів, Тілеманс оголосив про завершення музичної кар'єри 12 березня 2014 року, скасувавши всі заплановані концерти. Його також госпіталізували з переломом руки. Менеджер заявив, що Тілеманс «хоче насолодитися відпочинком, якого він заслуговує». Проте він ще раз з'явився на сцені, без попередження, у серпні 2014 року на джазовому фестивалі Middelheim в Антверпені.
Смерть Тілеманс помер 22 серпня 2016 року в Брен-л'Алле у Бельгії на 95-му році життя.
Після оголошення смерті нідерландський джазовий і поп-оркестр Metropole Orkest разом з американським музикантом Квінсі Джонсом виступили в лондонському Альберт-голі на честь Тілеманса.«Toots Thielemans Saturday buried in Terhulpen», dS De Standard, Belgium, 22 August 2016 Ще один концерт відбувся на площі Гран-Плас у Брюсселі.
Тілеманс був похований 27 серпня 2016 року в Ла-Юльпе, неподалік Брюсселя. Піаніст Кенні Вернер зачитав особисте послання президента США Барака Обами для його вдови Гюгет. Там було написано: «Шановна Гюгет. Я був глибоко засмучений, коли почув про смерть вашого чоловіка. Сподіваюся, спільні спогади пом'якшать ваші страждання. Тримайтеся завдяки підтримці друзів і родини. Знай, ти будеш у моїх думках наступні дні. Нехай музика Тутса веде вас і дарує вам розраду. Я впевнений, що це важливо для всіх нас».
Колекція Тутса Тілеманса