Аланкара (зі санскр. - «прикраса, збагачення») — термін у поетичному мистецтві Стародавньої Індії, що являє собою сукупність стилістичних форм — тропів і фігур, спрямованих на прикрасу сенсу слова, надання мові поетичного характеру та збагачення поетичної прози й вірша.
Існує два види аланкари — смисловий, або артга-аланкара, що включає в себе порівняння (упама), метафору (рукака), гіперболу (атішайокті), каламбур (шлеша) і словесний, або шабда-аланкара, до якого належать різні форми алітерації (ямака), рими та асонансів. Провідною (par excellence) аланкарою в індійській традиції визнавалося порівняння.
Перша згадка зустрічається в трактаті «Бхаратіянатьяшастра», який датують III—V століттями.
Література Щербатской Ф. И., Теория поэзии в Индии, Журн. МНП, СПб, 1902; Regnaud P., La Rhétorique sanskrite, P., 1884; Jacobi H., Ueber Begriff und Wesen der indischen Poëtik, «Nach. Gött. Ges. d. W.», 1908. Анандавардхана. Дхваньялока. 1974. Галинская И. Л. Загадки известных книг. 1986
Примітки