Рудольф Вільгельм Філіпп Альберт Крістіан Константін фон Борріс (; 27 жовтня 1863, Данциг — 30 серпня 1932, Обервізенталь) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії і рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Представник знатного вестфальського роду. Син оберста Прусської армії Ганса фон Борріса і його дружини Марії, уродженої фон Біркган.

Після закінчення середньої школи 1 жовтня 1882 року вступив в Магдебурзький піхотний полк. З липня 1887 року — батальйонний ад'ютант, з жовтня 1889 року — ад'ютант окружного управління в Мюльгаузені. З жовтня 1891 року відвідував Прусську військову академію, яку відвідував наступні три роки. В березні 1892 року призначений в Ольденбурзький піхотний полк. Після закінчення академії в червні 1894 року повернувся Магдебурзький піхотний полк. В листопаді 1894 року прибув в Росію для вивчення російської мови. В квітні 1895 року повернувся в Німеччину і був направлений у Великий Генштаб. В березні 1897 року переведений в штаб 17-го корпусу в Данцизі. З червня 1899 року — командир роти 2-го Ганзейського полку в Гамбурзі, де він командує ротою. В 1901 році призначений 1-м офіцером Генштабу (начальником оперативного відділу) 29-ї піхотної дивізії у Фрайбурзі. З вересня 1903 року знову служив у Великому Генштабі, паралельно викладав у Військово-технічній академії. Потім був 1-м офіцером Генштабу 16-го корпусу. З 20 квітня 1910 року — начальник відділу Великого Генштабу. З 26 січня 1911 року — начальник штабу 16-го корпусу в Меці.

На початку Першої світової війни разом зі своїм корпусом брав участь в облозі Лонгві. З березня 1915 року — начальник штабу 7-ї армії. З 10 лютого 1917 по 25 вересня 1918 року — командир 13-ї піхотної дивізії. Учасник Весняного наступу, під час якого дивізія Борріса зазнала великих втрат. З 27 вересня 1918 по 3 січня 1919 року — командир 48-ї дивізії ландверу.

З 4 січня 1919 року — командир 105-ї піхотної дивізії, яка в тому ж місяці була демобілізована, проте сам Борріс був залишений в рейхсвері. Командував 34-ю, 4-ю і 6-ю бригадами. 28 травня 1920 року вийшов у відставку. Як член історичної комісії Імперського архіву та керівник Інституту військової науки, решту життя Борріс присвятив військовим дослідженням та публікаціям.

Звання

Трирічний доброволець (1 жовтня 1882) Фенріх портупеї (15 травня 1883) Другий лейтенант (12 лютого 1884) Перший лейтенант (29 березня 1892) Гауптман (22 березня 1897) Майор (18 жовтня 1903) Генерал-майор (18 серпня 1916)

Нагороди

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу 3-го класу з бантом Орден Корони (Пруссія) 3-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (Російська імперія) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Pour le Mérite (4 серпня 1917)

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Alter Adel und Briefadel. 1922. Sechzehnter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1921, S. 92–93. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 164–166. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 127–129. Harry von Rège: Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments Nr. 76. Mauke. Hamburg 1902, OCLC 252978009, S. 189. Reichsarchiv (Hrsg.): Der Weltkrieg 1914 bis 1918. Die Operationen des Jahres 1915. Siebenter Band, E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1931, S. 65. Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 98.

Посилання

Борріс на сайті Prussianmachine.com Борріс на сайті Familievonborries.de

Примітки