Новосадська угода () — документ, укладений 25-ма сербськими, хорватськими і боснійськими письменниками, мовознавцями та інтелектуалами для створення державного стандарту сербохорватської мови, а також для підкреслення єдності в етнічно і мовно розділеній Югославії.
Роботу над угодою ініціювала редакційна колегія журналу Сербської культурної організації Letopis Matice srpske. Переговори відбувалися з 8 по 10 грудня 1954 в Новому Саду, Воєводина. Основним питанням було використання сербського (східного) та хорватського (західного) варіантів сербохорватської мови.
У підсумку було підписано документ, що містив десять висновків про спільну мову і що був зосереджений на подібності між діалектами та передусім стосувалася примирення різних діалектів задля федералізованої Югославії. В угоді було вказано, що групи лінгвістів та інтелектуалів як зі східносербського, так і з західнохорватського варіантів працюватимуть разом над створенням єдиного словника та термінології.
Див. такоє Віденська літературна угода Порівняння стандартних боснійської, сербської, хорватської та чорногорської мов Суперечки щодо етнічної та мовної ідентичности в Чорногорії
Плюрицентрична мова Політичні погляди на македонську мову
Посилання
Language, Nationalism and Serbian Politics, By Robert Greenberg, East Europe Studies, Report No. 182 Woodrow Wilson International Center for Scholars, 7 July 2011 The languages of the former Yugoslavia—The Disintegration of Serbo-Croatian Eastern Europe in the Twentieth Century – And After by R. J. Crampton, Routledge, 1994,