Написи на партах — вид молодіжних графіті, поширений в установах початкової, середньої та вищої освіти, їх відносять до сучасного фолькльору: «Особливих успіхів досягають лінгвістичні науки, зокрема у фольклористиці активізуються дискусії про сутність і специфіку фольклору, його систему жанрів і функціональність. Наслідком стало залучення до фольклору на рівних правах з традиційними жанрами таких інноваційних жанрів, як: графіті (написи на партах, стінах, парканах тощо.), армійські та дівчачі альбоми...». Написи можуть бути розміщені як на робочій поверхні, так і на інших частинах парти.

Дослідження написів До кінця XX сторіччя написи на партах були порівняно маловивченим явищем. Більшість вчених сприймають їх виключно з нормативно-естетичної точки зору, за якою вони є лише шкідництвом, псуванням майна навчального закладу. Проте у 2000-х роках з'явилися дослідження, створені задля вивчення лінгвістичних характеристик написів. Домінуючими підходами до опису графіті є історичний, соціо-культурний, психолого-культурний, лінгвокультурний та лінгвістичний. Тюкаєва Н.І. у 2001-2004 роках провела дослідження студентських графіті в Барнаульському державному педагогічному університеті, Алтайському державному технічному університеті, основу якого склали написи на партах. У 2006 році школярка провела аналіз написів на партах шкіл міста Кірова та завдяки своєму дослідженню стала лауреатом Всеросійських юнацьких читань ім. В.І. Вернадського. Дослідники стверджують, що аналіз написів може допомогти у виховному процесі.

Функції Написи на партах виконують такі функції:

створення другого світу, відвернутого від повсякденного буття; психологічне розвантаження; комунікативна функція; міфологічна функція; створення собі підказки при іспиті, контрольній чи іншій перевірній роботі.

Причинами створення написів є:

компенсація відсутності можливості звернутися безпосередньо до адресата; компенсація відсутності можливості масового розповсюдження повідомлення; компенсація відсутності вільного часу; подолання одноманітності, монотонності навчального процесу; страх іспиту, контрольної чи іншої перевірної роботи.

Автори написів Результати досліджень у вузах показали, що написи найчастіше залишають студенти І-ІІ курсів (близько 90% усіх написів). Автори написів в основному ставляться до процесу навчання байдуже.

Типовий студентський автор, як правило, матеріально залежить від батьків, відвідує навчальний заклад вимушено, перебуває у пошуку кандидатури статевого партнера. Психологічна установка типового автора: «Я пишу там, де не прийнято, тому що я кращий, і мені так хочеться».

Авторів написів за стратегією поведінки можна поділити на кілька груп.

За емоційно-смисловою характеристикою: ліричні — які прагнуть надати своїм проблемам художній образ у вигляді поетичних та прозових творів («Хотіти не шкідливо, шкідливо не хотіти»); нейтральні — що залишають написи, що не передають емоційний стан («Дорогий студент, тобі необхідно вчитися, щоб стати повноцінною особистістю»); емоційні — створюють написи, що містять експресивні вирази, повторення розділових знаків і т. п., найбільш часто зустрічається («Ура!!!!!», «Нема сил...», «НУДНО»). За ступенем прагнення до креолізованості: художники — реалізують через написи свій творчий потенціал, відрізняються схильністю ретельно промальовувати деталі; креолісти — застосовують спеціальні матеріали — різнокольорові маркери, кулькові ручки, фарби; скриптори — що використовують виключно вербальні знаки; тип, що найчастіше зустрічається. За стратегічним параметром: репрезентанти — які представляють себе, записуючи свої імена, прізвиська, номер групи, абревіатуру факультету; тип, що найчастіше зустрічається («Вася, гр. 221»); опоненти — які ставлять себе і собі подібних до привілейованого становища щодо інших суб'єктів навчання, у тому числі через негативну оцінку тих, хто не належить до цього конгломерату («2204 — лохи», «Шансон — фуфло», «Арія — супер»); що дають оголошення — які прагнуть оприлюднити певні події за допомогою оголошень, іноді оголошення носять жартівливий характер («Приходьте на КВК повболівати за наших», «У нас скоро весілля», «Хлопчики за викликом, телефон 02»); страждальці — невдоволення існуючими порядками («Набридло», «Я не можу більше жити»); оповідачі — залишають написи, які ідентичні жанровому типу записка («Я вчора гуляла з Женею»); запитуючі — питання, прохання, пропозиції про початок спілкування («Хто з нами в кіно?»). За креативним параметром: пасивні графітисти — автори небагатослівних написів, що не несуть інформаційну функцію; інвективні граффітисти — автори негативних, вульгарних написів; рефлектуючі граффітисти — автори, які вважають за краще висловлювати негатив непрямим чином, за допомогою іронії. За психологічним образом: «стурбовані» (рос. «озабоченные») — автори написів на сексуальну тему («Надаю інтимні послуги, тел. …»); «покинуті» — автори текстів про нещасливе кохання, про нетерпимість самотності («Юро, мені погано без тебе»); «нетерпимі» — автори негативних написів, які містять невдоволення необхідністю знаходження у стінах навчального закладу («Мені холодно, голодно та спати хочеться»); «нестримані» — різко реагують на різноманітні обставини, що супроводжують навчальний процес («Я сиджу на лекції, у мене ерекція»); «експресивні» — повідомлення, що характеризуються емоційними сплесками («Клас!»); «протестанти» — протест проти навколишнього середовища («Скільки можна нас мучити»); «непомічені» — автори, які бажають заявити про себе, часто страждають на синдром Бобчинського («Привіт, мене звуть Олена, давай переписуватися»); «радісні» — автори закликів, звеличень подій, що супроводжують навчальний процес («Від сесії до сесії живуть студенти весело»); «веселі» — ті, що осміюють різні події, у тому числі заборонені теми («Не захропи на лекції, щоб не розбудити ближнього свого»); «сумні» — залишають написи зневіреного, безнадійного характеру («Встану вранці рано, вип'ю кухоль ртуті і піду здохну в цьому інституті»); «агресивні» — негативні емоції, що виражають у різкій формі, часто використовують ненормативну лексику («Сьогодні я купив гранату — кінець рідному деканату»).

Написи на партах залишають особи як чоловіки, так і жінки.

Види написів Написи на партах може бути як віршованими, і прозовими. Також це можуть бути креслення, малюнки та інші записи. У цілому написи характеризуються тезовим викладом інформації. Написи класифікують за кількома ознаками.

За цілеспрямованістю: оповідальні («Євгеній, ви — бяка»); окличні («Підтримую попереднього аффтара!»); запитальні («Як тебе звати?»); освітні («Хто не вірить у — намалюй паровозик»Из истории создания физтеховских песен. «За науку» № 7 от 23 марта 2010 г., а також написи, що використовуються як шпаргалки (написані на парті олівцем формули, зроблені, наприклад, перед здаванням контрольної роботи з фізики на перерві, після використання зазвичай такі написи стирають); міркування («Краще повіситися, ніж складати сесію»). За кількістю відбитих ситуацій: одномоментні («Хочу Женю»); двомоментні («У мене чудова пропозиція: ходімо всі додому»); багатомоментні, до яких належать переважно довгі вірші.

Серед тем, до яких звертаються автори, — кохання, музичні захоплення, вечірнє проведення часу. Часто зустрічається ненормативна лексика, характерною рисою є те, що автори, знаючи правила мови, нехтують орфографією та пунктуацією.

Адресати написів Потенційним читачем залишених написів є будь-який учень (студент чи школяр). Характерною відмінністю написів на партах від інших форм масової комунікації є використання в більшості випадків при зверненні форми однини, попри те, що читачів може бути безліч («На препода дивись, а не сюди»).

Відповідальність Заборони нанесення написів на парти прописані у Правилах внутрішнього розпорядку та інших документах навчальних закладів. Як дисциплінарні стягнення можуть застосовуватися зауваження та догани. Керівники вищих навчальних закладів можуть загрожувати відрахуванням студентам за нанесення написів на партах. У 2007 році CBS повідомила про те, що 13-річну ученицю нью-йоркської школи було заарештовано поліцією за нанесення слова «Okay». Арешт був здійснений на прохання директора школи.

Див. також

Графіті Написи у туалеті

Примітки

Література