У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за липень 2023 року (включно).

Усі списки

Список загиблих за липень 2023 року + № Світлина Емблема Прізвище, ім'я,по-батькові Про особу Дата смерті Обставини смерті 1 липня 12039 Вислоцький Олег1 вересня 1976, с. Драгомирчани Івано-Франківської громади. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну добровольцем долучився до Збройних сил України. Служив командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецької роти.Загинув від вогнепального поранення 1 липня 2023 року поблизу села Невське Сватівського району Луганської області.12040 Антонян Ігор51 рік, с. Драгомирчани Івано-Франківської громади. Колишній директор Будинку культури села Драгомирчани, який з перших днів війни, не чекаючи повістки, пішов добровольцем захищати Україну. Залишилося троє дітей.12041 Юрчишин Володимир15 серпня 1988, Івано-Франківська громада. Служив старшим солдатом.Похований на Алеї героїв на кладовищі у селі Чукалівка12042 Журавель Андрій34 роки, м. Мерефа.Отримав поранення на фронті і помер 1 липня. 5 липня відбулося прощання в Мерефі12043 Дацко Тарас48 років, м. Львів. Закінчив Професійно-технічне училище № 48 (сьогодні — Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва»). Після завершення навчання служив у Житомирі у лавах десантно-штурмових військ, здобув звання «молодший сержант». У мирний час працював будівельником та у супермаркеті. Із початком повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого ОК «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Виконував бойові завдання на Харківщині.Загинув на Харківщині. Похований 7 липня на Личаківському цвинтарі у Львові.12044 Величко Владислав25 років, с. Замостя.Загинув під час бойових дій в районі Соледара.12045 Сидоренко Богдан («Череп»)29 серпня 2002, м. Дніпро. Навчався в школі № 134. Потім вступив до Дніпровського державного коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, але закінчити навчання не встиг. У лютому 2022-го у 18 років Богдан вступив до лав 98-го батальйону ТРО «Азов-Дніпро». Пізніше продовжив службу у 3-ій окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Служив у взводі снайперів. Був справжнім фахівцем своєї справи, ділився досвідом і навчав інших.Загинув в районі села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині. Разом зі своєю групою прикривав штурмовиків і отримав ураження осколком ворожого танкового пострілу. Похований на кладовищі Стара Слобода в селі Орлівщина Дніпропетровської області.12046 Биков Павло16.06.1979, м. Львів. Навчався у Ліцеї «Інтелект» Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському технікумі механічної обробки деревини (сьогодні – Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України»). У 1999 році вступив на військову службу до лав 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації не зміг залишитись осторонь та добровольцем вступив до складу 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання із стримування російської агресії на Харківщині, а згодом - на території Донеччини.Загинув в н.п. Роздолівка внаслідок авіаудару в будівлю садка. Похорон відбувся 19 лютого у Львові. Залишилися мама, дружина, донька, сестра та племінники.12047 Вахняк Любомир Володимирович3 серпня 1984, селище Вигода. Своє дитинство провів у селі Пациків, згодом жив у Івано-Франківську. У квітні 2022 року приєднався до лав Збройних сил України.Тіло полеглого з документами знайшли 4 жовтня 2023 року в селі Роботине Запорізької області. 3 березня 2024 року його забрали з поля бою до моргу в Запоріжжя. 2 квітня воїна ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи 12048 Журавель Андрій Борисович 13 квітня 1989, м. Мерефа, Харківщина. Молодший сержант.12049 Олекшій Андрій Михайлович («Борода»)4 грудня 1982, с. Криве. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі №23. Закінчив професійне училище №10 у місті Тернопіль, де здобув професію столяра. Служив в 24 ОМБр.Загинув в селі Залізне. Під час артилерійського обстрілу чоловік отримав поранення, яке виявилось несумісне з життям . 2 липня 12050 Фадєєнко Олег Віталійович («Малиш»)9 травня 1996, м. Первомайський Харківської області. З перших днів війни став на захист своєї держави, обороняв Харківщину у складі спецпідрозділу ГУР «Кракен». З листопада 2022 у III ОШБ. У складі III ОШБ звільняв Херсонщину брав участь у боях за Бахмут та околиці Бахмута. Командир розвідки 1 ШБ III ОШБр. один з лідерів Центурії Харківщини, засновник «Nord Storm». Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібним хрестом» та Відзнакою Президента України за мужність орденом «За мужність» III ступеня.Загинув в госпіталі, внаслідок отриманого поранення при виконанні бойового завдання під Бахмутом від артилерійського обстрілу. 4 липня коли відбувалося прощання з Олегом в рідному Первомайському росіяни обстріляли будинок за 800 метрів від церемонії прощання ракетою Іскандер.12051 Гудима Андрій Олександрович23 серпня 1979. Народився у Словацькій Республіці, згодом родина переїхала до Львова. Син львівського політика Олекси Гудими, народного депутата України 3-4-6 скликання. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 27 міста Львова. Здобував освіту у Львівській національній академії мистецтв за спеціальністю «художник-реставратор», згодом закінчив юридичний факультет Львівського торговельно-економічного університету. Після завершення навчання працював ресторатором, також займався написанням літератури і був фоторедактором в одному з місцевих медіа. Захищав Батьківщину в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.Загинув під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).12052 Маліч Дмитро Валентиновичм. Хотин. Стрілець-снайперЗагинув на Бахмутському напрямку. З 2 липня військового вважали зниклим безвісти.12053 Василенко-Бабій Роман Миколайович19 березня 1973, м. Івано-Франківськ. Солдат. Був добровольцем президентського полку імені Богдана Хмельницького. Служив водієм.Загинув від отриманих травм внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу в районі н.п. Кліщіївка, Донецької області. Похований на кладовищі села Микитинці .12054 Бортнік Олександр Сергійович («Хорт»)1983, м. Сарни Рівненської області. Служив в АТО в 2014 році. Долучився до лав ЗСУ 25 лютого 2022 року. У складі військової частини А7788 виконував бойові завдання на Запоріжжі. Сержант військової частини А7788 десантно-штурмових військпід час виконання бойового завдання біля населеного пункту Мала Токмачка, Запорізької області Куций Сергій («Малий»)28 років, с. Крикливець Вінницької області. Здобув середню спеціальну освіту. Захоплювався пошуком старовинних речей за допомогою металошукача. У 2016-му підписав контракт із ЗСУ. Служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Упродовж 8 років був сапером, став спеціалістом своєї справи. Виконував бойові завдання в АТО/ООС. На момент повномасштабного вторгнення чоловік обіймав посаду командира відділення інженерно-саперного взводу. З перших днів вторгнення разом із побратимами боронив Київщину, а потім вирушив на інші гарячі напрямки.Загинув біля села Водяне на Донеччині, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення. Похований на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у місті Біла Церква на Київщині. Савіцький Богдан Володимирович27 років, м. Чернівці. Вступив разом з батьком та братом до лав тероборони у перші дні повномасштабного вторгнення. Був дуже освіченим – знав мови та працював перекладачем. На початку війни він розписався з дівчиною.Протитанковий снаряд розірвався під ногами у Богдана, коли він повертався з-під Бахмута. Батько разом з побратимами він допомагав виносити тіло сина – тягнули його майже п'ять кілометрів по замінованій території. Це сталося поблизу села Богданівка на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 6 липня. Після смерті Богдана батько та брат звільнилися з ЗСУ Лисиця Олександр («Лис»)45 років, м. Нововолинськ Волинської області. Закінчив місцеве вище професійне училище №1. Був за фахом будівельником-автослюсарем. У цивільному житті займався приватною діяльністю, був власником автосервісу. На третій день повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, чоловік поповнив лави захисників України. Потрапив на службу до 63-ї окремої механізованої бригади, де обійняв посаду кулеметника. Був командиром відділення. Разом із побратимами воював на Миколаївщині. Згодом брав участь у боях за Бахмут. Потім пройшов найзапекліші точки Херсонщини й Донеччини, а згодом захищав Луганщину.Загинув виконуючи бойове завдання поблизу селища Діброва на Луганщині. Похований на Алеї Героїв кладовища шахти №2 у рідному місті . Янчишин Богдан Володимирович6 липня 1990, с. Маневичі.Загинув поблизу села Діброва Луганської області . Дерека Дмитро Олегович