Вишнівчи́к (у XV—XVI ст. Вишнівець) — село в Україні, у Чемеровецькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва Про походження назви існує місцева легенда, що розвовідає:

Більш ймовірним, що назва поселення повязана з плодовим деревом — вишні.

Географія На північний захід від села бере початок річка Ямпільчик, а у селі — річка Безіменна.

Заснування Про те, що територія сучасного села була заселена у давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а в урочищах Домбрівка і Озеро — залишки поселень трипільської культури.

Вперше село згадується в письмових джерелах за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 20 димів. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, бортництво.

Історія

На початку XVI ст., після нападу кримських татар, у селі лишилося всього кілька дворів. У 1565—1583 рр. землі Вишнівця орендував магнат Лянцкоронський, з XVII ст. село належало до Скала-Подільського староства і знаходилося в оренді у шляхтича М. Гербурта. Власник села виділив його разом з виселком Завадівкою в окреме староство, яке дістало назву Вишневецьке, і віддав в оренду. Прагнучи як найбільше здобути прибутків, орендарі не додержувались зазначених в інвентарних договорах повинностей для селян і самовільно їх збільшували. На кінець XVI ст. селяни відробляли 3 дні панщини на тиждень, платили подимне і стадію — спеціальний податок на утримання війська. У XVII ст., крім панщини, селян примушували виконувати ще й інші повинності: чоловіків — охороняти маєток, возити з лісу дрова на панський двір, жінок — ткати полотно тощо.

Після захоплення Поділля турками у 1672 році Вишнівчик близько трьох десятиліть перебував під їх владою. А коли турецьких загарбників було вигнано до села знову повернулися попередні власники — польські шляхтичі.

Церква Різдва Богородиці згадується з 1720 року.

Після 1793 року, коли Поділля було захоплене Російською імперією, Вишнівчик поступово зростав. У 1830 році тут було 88 дворів і 355 жителів. На своїх маленьких ділянках селяни збирали низькі врожаї зернових — 40—50 пудів з десятини. Панщина посилювалася урочною системою. Поміщику також давали десяту частину із зібраного меду, по кілька курей, а господарства, де була худоба, платили за неї окремий податок. Шляхтичі чинили свою волю над безправними селянами. Відомий факт, коли управитель маєтку в 1841 році так побив селянина Івана Павлюка, що той від побоїв помер. Судова справа, порушена дружиною померлого, закінчилася виправданням убивці. Так само суд виправдав у 1853 році прикажчика, що побив кріпака Якова Варика.

Одноповерховий, цегляний маєток, покритий двосхилим дахом, побудований Марцелієм Журовським близько 1845 року разом із цукровим заводом, пізніше маєток належав Альфреду Журовському.

В 1878 році селі знайдено горщик зі старовинними срібними монетами.

Маєток Альфреда Журовського розгромили місцеві та солдати у вересні 1917 року. 1918 року австро-німецькі війська за наказом генерала Хелленса вивезли з вишнівецької цукровні більш як 20 тисяч пудів цукру.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор, також зазнали репресій.

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Чемеровецької селищної територіальної громади, до цього органом місцевого самоврядування була Вишнівчицька сільська рада.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2180 осіб, з яких 965 чоловіків та 1215 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1897 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,10 % російська 0,74 % молдовська 0,11 % білоруська 0,05 %

Релігія Церква Різдва Пресвятої Богородиці (ПЦУ)

Найвідоміші уродженці Грицина Ксенія Анатоліївна (1993—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Зимня Валентина Іванівна (1928—2019) — українська акторка, театральний педагог, заслужена артистка УРСР (1960).

Природоохоронні території Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Галерея

Див. також Поділля — історико-географічна область.

Примітки

Посилання Погода в селі Вишнівчик