Фатумата Діавара (, 21 лютого 1982) — малійська співачка та авторка пісень, проживає у Франції.
Діавара розпочала свою кар'єру як актриса в театрі та кіно, зокрема в «Генезис»(1999), «Сіа, сон пітона» (2001) і Тімбукту (2014). Пізніше вона почала музичну кар'єру, співпрацюючи з багатьма виконавцями та випустивши три студійні альбоми, починаючи з дебютного Fatou 2011 року. Музика Діавара поєднує традиційний Васулу з міжнародними стилями.
Раннє життя Діавара народилася в 1982 році в Кот-д'Івуарі в сім'ї малійців. У підлітковому віці її відправили назад до рідного Бамако в Малі, щоб її виховувала тітка. Коли їй було вісімнадцять, Діавара переїхала до Франції, щоб зайнятися акторською майстерністю. Вона ненадовго повернулася до Малі, щоб знятися в кіно, але втекла назад до Парижа, щоб уникнути примусу до шлюбу з боку сім'ї.
Кіно і театр Після переїзду до Франції Діавара знялася в повнометражному фільмі Шейка Умара Сіссоко 1999 року «Буття», популярному фільмі Дані Куяте 2001 року «Сіа, сон пітона», а також з'явилась у всесвітньо відомій трупі вуличного театру Royal de Luxe.
Також вона зіграла головну роль у мюзиклі Kirikou et Karaba.
Паралельно з музичною кар'єрою Діавара продовжила свою кінематографічну діяльність, з численними ролями, появою та музичним внеском у багатьох повнометражних фільмах, зокрема у Тімбукту, який отримав сім номінацій на премію «Сезар» і номінацію на премію «Оскар» у 2014 році.
Музична кар'єра Діавара взяла гітару й почала складати власний матеріал, пишучи пісні, у яких поєднуються традиції Васулу південного Малі з міжнародними впливами. Вона сказала, що є «першою жінкою-сольною електрогітаристкою в Малі».
Діавара виступала або записувалася з малійськими та міжнародними зірками, такими якхШейх Тідіан Сек, Уму Сангаре, AfroCubism, Ді Ді Бріджвотер (у Червоній Землі: Малійська подорож)Stoudmann, Elisabeth. «Fatoumata Diawara: Nouvelle deesse malienne». Vibrations, June 2011 та з оркестром Poly Rythmo de Cotonou. EP Kanou вийшов 9 травня 2011 року. Вона написала кожну пісню свого дебютного альбому Fatou з World Circuit Records, який вийшов у вересні 2011 року (Nonesuch Records випустила міні-альбом Kanou в цифровому вигляді в Північній Америці 27 вересня 2011 року, а альбом Fatou 28 серпня 2012 року).
У вересні 2012 року Діавара брала участь у кампанії під назвою «30 пісень / 30 днів» на підтримку Half the Sky, мультиплатформенного медіа-проекту, натхненного книгою Ніколаса Крістофа та Шеріл Вуданн. У вересні 2012 року вона також взяла участь в Africa Express Train з Деймоном Алберном, Рокією Траоре, Баабою Маалом, Амаду та Маріам, Ніколасом Джааром та Нуазетт та багатьма іншими. Шоу на 4,5 тис. місць проходило у Кінгс-Кросі, де Фатумата виступала разом із Полом Маккартні.
Останні роки Діавара провела у світових турах зі знаковим виступом для англомовної публіки на фестивалі в Гластонбері 2013 року. Окрім багатьох європейських концертів, її графік привів її до Південної Америки, Азії та Австралії, а також у численні поїздки до США, де у вересні 2013 року вона виступала в рамках Clinton Global Initiative разом із The Roots у Нью-Йорку. З середини 2014 року вона співпрацювала з Роберто Фонсека, з численними живими виступами та спільним концертним альбомом At Home - Live in Marciac. У 2014 році вона також виступала з Майрою Андраде та Омарою Портуондо. У лютому 2015 року відбувся її перший живий концерт як визнаної міжнародної зірки в Малі, її рідній країні, на Festival sur le Niger у Сегу, де вона знову розділила сцену зі своєю давньою подругою і наставницею Уму Сангаре, Бассеку Куйяте та з багатьма іншима вітчизняними малійськими виконавцями.
Діавара була представлена в синглі Gorillaz 2020 року «Désolé», який пізніше з'явився в їхньому альбомі Song Machine, Season One: Strange Timez. У лютому 2022 року вона дала домашній концерт Tiny Desk. Пізніше того ж року вона опублікувала альбом Maliba, створений як саундтрек для проекту Google Arts and Culture з оцифрування рукописів, що зберігаються в Тімбукту. Журнал Економіст охарактеризував альбом як «дивовижний твір збереження культури від одного з найбільших імен сучасної африканської музики».«The best albums of 2022», The Economist (1 December 2022).
Стиль Відома своїм «чуттєвим голосом»Forgan, Kat. «Staff Brenda Bilili». «Songlines», July 2011, p.104-105., Діавара співає головним чином бамбарою, національною мовою Малі, і спирається на традицію «пісень-порад» з культури її предків регіону Васулу. У своїх піснях Діавара зверталася до таких питань, як біль еміграції; потреба у взаємоповазі; боротьба африканських жінок; життя під владою релігійних фундаменталістів і практика жіночого обрізання. Одна пісня, яка є прикладом її зосередженості на цих темах, це «Mali-ko (Peace/La Paix)», семихвилинна пісня та відео, які критикують фундаменталістське завоювання Північного Малі та закликають до єдності, щоб придушити невдоволення проти туарегської меншини, яку деякі звинувачували за сприяння вторгненню. Діавара сказала про пісню: "Мені потрібно було кричати під цю пісню: «Прокиньтеся! Ми втрачаємо Малі! Ми втрачаємо свою культуру, свою традицію, своє походження, своє коріння!».
Визнання та нагороди Вона отримала дві номінації на 61-й щорічній премії «Греммі» за найкращий альбом світової музики за свій альбом Fenfo та за найкращий танцювальний запис для «Ultimatum», у якому вона виступала з англійським гуртом Disclosure.
Фільмографія
1996: Таафе Фанга Адама Драбо 1999: La Genèse, Шейх Умар Сіссоко: Діна 2002: Сіа, сон пітона, Дані Куяте: Сіа 2008: У Конакрі буде дощ, Шейх Фантамаді Камара: Siré 2010: «Заохочуйте», Елеонора Кампанелла 2010: Ні брюнетка, ні блондинка, автор Абдеррахман Сіссако 2011: Казки на ніч, Мішель Оцелот (голос) 2013: Африканський експрес, Рено Барре та Флоран де Ла Тюль: сама 2014: Тімбукту (Печаль птахів), Абдеррахман Сіссако 2015: Морбаясса, Шейх Фантамаді Камара: Белла 2016: Малі блюз, Лутц Грегор: Сама 2019: Яо, Філіп Годо: Глорія
Сценічні виступи
1998: Антігона Софокла; адаптація Жан-Луї Саго Дювору, виробництво Сотігі Куяте 2002—2008: Royal de Luxe; автор Жан-Люк Курку 2007—2008: Kirikou et Karaba: Karaba
Дискографія
Альбоми
2011: Фату (World Circuit / Nonesuch) 2015: At Home - Live in Marciac, Fatoumata Diawara & Roberto Fonseca (Jazz Village) 2018: Fenfo (Something To Say) (Wagram Music / Shanachie Records) 2022: Маліба (саундтрек «Mali Magic» у Google Arts and Culture) (3ème Bureau/Wagram Music) 2023: London Ko (3ème Bureau/Wagram Music)
Сингли та EP
2011: Kanou EP (World Circuit/Nonesuch)
Співпраця
2009: представлена в альбомі Léman від Blick Bassy 2010: Співавторство та участь в альбомі Debademba від Debademba 2010: представлена у The Imagine Project Гербі Генкока 2010: представлена в альбомі Jamm Шейха Ло 2010: представлена у пісні «N'fletoun» з альбому Djekpa La You Добета Гнахоре 2011: представлена у пісні «C'est lui ou c'est moi» з альбому Cotonou Club оркестру Poly-Rythmo de Cotonou 2012: представлена у Rocket Juice & the Moon (альбом Honest Jon's) 2012: представлена у пісні «Bibissa» з альбому Yo Роберто Фонсеки 2012: представлена у пісні «Nothin' Can Save Ya» з альбому The Best Man In The Universe Боббі Вомака 2013: У пісні «Surma» з альбому «Sketches of Ethiopia» Мулату Астатке 2014: Співавторство та участь у пісні «Timbuktu Fasso» із саундтреку до Тімбукту Аміни Бухафи 2014: звучить у пісні «It's all going together» Вальтера Хуса з саундтреку до художнього фільму «N — Божевілля розуму» Пітера Крюгера 2018: представлена у пісні «Ultimatum» від Disclosure 2019: представлена у пісні «Cameroon» Бонапарта (співак) 2020: представлена у пісні «Désolé» групи Gorillaz 2020: представлена у пісні «Douha (Mali Mali)» від Disclosure 2022: представлена у пісні «Tama» з Барбарою Праві
З Les Balayeurs du désert Через співпрацю з Royal de Luxe ; кілька пісень грали як акомпанемент під час вуличних виступів Royal de Luxe «гігантських маріонеток» по всьому світу.
2005: Jules Verne Impact від Les Balayeurs du désert (apast — альбом) (Y Danse, Hamleti) 2007: La Pequeña від Les Balayeurs du désert (Atelier de l'événement — альбом) (з ранньою версією Salimata)
Примітки
Посилання
BBC Radio 3 — World Routes, November 13, 2010, accessed June 8, 2011. «Field Report: Festival Sur le Niger 2015» by Tom Pryor, accessed November 11, 2015. Chabasseur, Eglantine. «Fatoumata Diawara Reinvented», RFI musique, April 8, 2009, accessed June 8, 2011. Cummings, Tim. «Oumou Sangare, Barbican Hall, London», The Independent, April 28, 2009, accessed June 8, 2011. Denselow, Robin. «Orchestre Poly-Rythmo: Cotonou Club», The Guardian, March 24, 2011, accessed June 8, 2011. Forgan, Kat. «Staff Brenda Bilili». Songlines, July 2011, pp. 104–105. Phillips, Glyn. «AfroCubism», WorldMusic.co.uk, accessed June 8, 2011. Інтерв'ю з Фатуматою Діаварою під час її туру 2022 року в Сарагосі. Іспанія Фатумата Діавара: «Моя музика — це поєднання мого коріння, інтерпретованого з моєї сучасної точки зору»