Дмитро Іванович Герценвіц ( — 1944) — російський інженер, депутат Державної думи Російської імперії та скликань від Полтавської губернії.
Життєпис Народився 21 вересня 1874 року у дворянській родині Полтавської губернії. Був сином дворянина, колезького реєстратора Івана Івановича Герценвіца. Дмитро Герценвіц мав братів Михайла, Гліба та Олександра і сестру Агрипину .
Освіту здобув у Харківському реальному училищі. Потім закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі з дипломом першого розряду.
Спочатку працював інженером відомства шляхів сполучення та брав участь у будівництві казенних залізниць. Після цього служив при Міністерстві юстиції. З 1901 року був гласним Костянтиноградського повітового земства, з 1902 — почесним мировим суддею.
У Костянтиноградському повіті володів 430 десятинами, у Павлоградському — 87.
З моменту створення Державної думи Герценвіц брав участь у виборах до парламенту від Костянтиноградського повіту, проте до дум I та скликань не пройшов.
15 жовтня 1907 року обраний до та увійшов до фракції октябристів. Брав участь у роботі таких комісій як бюджетної, шляхів сполучення, з виконання державного розпису доходів та витрат.
10 листопада 1908 року імператор Микола II призначив Дмитра Герценвіца (разом з графом та ) членом Особливої вищої комісії для всестороннього дослідження залізничної справи в Росії.
Переобраний до 18 жовтня 1912 року. Увійшов до фракції октябристів, проте починаючи з другої сесії працював у фракції земців-октябристів. Також входив до Прогресивного блоку. Був членом тих же комісій, що і в попередньому скликанні; з 2 грудня 1916 — товариш (заступник) голови комісії шляхів сполучення; голова комісії для розгляду законопроєкту про шлюзування порожистої частини річки Дніпро.
У 1917 році, після Лютневої революції, увійшов до складу Особливої комісії з розробки Статуту про службу на залізницях при .
Із жовтня 1917 року, після жовтневого перевороту, жив у Харкові. У 1920-1930-х роках викладав у Харківському технікумі механічної спеціальності Наркомату шляхів сполучення.
1944 року заарештований органами НКВС. Помер у в'язниці.
Примітки
Джерела