Обмін знаннями — це діяльність, за допомогою якої відбувається обмін знаннями (а саме інформацією, навичками чи досвідом) між людьми, родинами, спільнотами (наприклад, Вікіпедія) або всередині організацій чи між ними. Він поєднує індивідуальні та організаційні знання, покращуючи здатність до засвоювання та інновацій, що призводить до стійкої конкурентної переваги як компаній, так і окремих осіб. Ipe, M. (2003), "Knowledge sharing on organizations: a conceptual framework", Human Resource Development Review, Vol. 2 No. 4, p.341 Обмін знаннями є частиною процесу управління знаннями .

Окрім звичного особистого обміну знаннями, соціальні мережі є хорошим інструментом, оскільки вони зручні, ефективні та широко використовуються. Yao et al. (2021) Construction Safety Knowledge Sharing on Twitter: A Social Network Analysis, Safety Science, 143, 105411, https://www.researchgate.net/publication/353546913_Safety_knowledge_sharing_on_Twitter_A_social_network_analysis Цінність знання як нематеріального активу для створення та підтримки конкурентних переваг є загально визнаним. Однак технологія є лише одним із багатьох факторів, які впливають на обмін знаннями в організаціях, таких як організаційна культура, довіра та стимули . Обмін знаннями є головним викликом у сфері управління знаннями, тому що деякі співробітники схильні опиратися обміну своїми знаннями з рештою організації.

У цифровому світі веб-сайти та мобільні додатки дозволяють обмінюватися знаннями чи талантами між окремими людьми та/або всередині команд. Люди можуть легко зв’язатися з людьми, які хочуть вчитися та ділитися своїм талантом, щоб отримати винагороду.

Обмін знаннями як потік або передача Хоча знання зазвичай розглядаються як об’єкт, Дейв Сноуден стверджує, що доцільніше викладати його як потік і річ. Знання як потік можна пов’язати з концепцією неявного знання. Хоча складність обміну знаннями полягає в передачі знань від однієї організації до іншої , для організацій може виявитися вигідним визнати труднощі передачі знань і відповідно прийняти нові стратегії управління знаннями.

Рівні обміну знаннями Знаннями можна ділитися різними способами та на різних рівнях. Наступна сегментація проливає світло на суть спільного використання.

Явне знання Явний обмін знаннями відбувається, коли явні знання стають доступними для спільного використання між всіма учасниками. Явний обмін знаннями може відбутися успішно, якщо відповідають наступним критеріям:

Артикуляція: надавач знань може описати інформацію. Обізнаність: одержувач повинен усвідомлювати наявність знань. Доступ: одержувач знань може отримати доступ до надавача знань. Вказівка: сукупність знань має бути визначена та розподілена на різні теми чи домени, щоб уникнути перевантаження інформацією та забезпечити легкий доступ до відповідного матеріалу. Менеджерів знань часто вважають ключовими фігурами у створенні ефективної системи обміну знаннями. Повнота: цілісний підхід до обміну знаннями у формі як централізовано, так і самостійно керованих знань.

Неявне знання Неявний обмін знаннями відбувається через різні типи соціалізації. Неявні знання важко ідентифікувати. Ось декілька факторів, які впливають на обмін неявними знаннями:

Неформальні мережі, такі як щоденні взаємодії між людьми в певному середовищі (робота, школа, дім тощо). Ці мережі охоплюють ієрархії та функції. Надання простору, де люди можуть брати участь у неструктурованих або неконтрольованих дискусіях, таким чином сприяючи неформальним мережам. Практики роботи, які заохочують творче вирішення проблем і розвиток соціальних мереж (включаючи неструктуровані, менш структуровані або експериментальні практики). Довіра, яка база організаційної культури. Це значиний стимул для співробітників ділитися своїми знаннями. Сильна організаційна прихильність і лояльність співробітників до своїх роботодавців підтримує негласний обмін знаннями.

Вбудовані знання Вбудований обмін знаннями відбувається, коли знання поширюються через чітко окреслені продукти, процеси, процедури тощо. Ці знання можна поділити різними категоріями, наприклад:

Планування сценарію та підведення підсумків: надання структурованого простору для створення можливих сценаріїв з подальшим обговоренням того, що сталося, і того, як все могло бути інакше. Навчання з менеджменту. Передача знань: навмисна інтеграція систем, процесів, процедур тощо для об’єднання та обміну відповідними знаннями.

Методи Існує кілька методів, як формальних, так і неформальних, які претендують на можливість обміну знаннями в організаціях. До них належать, але не обмежуються:

Фахові спільноти : група людей, які мають спільні ремесла або професію; зазвичай має форму міжорганізаційних або міжорганізаційних робочих груп у фізичній, віртуальній або змішаній формах Wenger, E. C., & Snyder, W. M. (2000). Communities of practice: The organizational frontier. Harvard business review, 78(1), 139–146. Спільноти за інтересами : неофіційні та добровільні збори осіб, які регулярно обговорюють, у багатьох випадках через певний канал обміну Fischer, G. (2001, August). Communities of interest: Learning through the interaction of multiple knowledge systems. In Proceedings of the 24th IRIS Conference (Vol. 1, pp. 1–13). Department of Information Science, Bergen. Робочі групи: групи, орієнтовані на завдання, які можуть включати команди проектів або співробітників з різних відділів, які працюють і обмінюються знаннями разом для досягнення конкретної мети, такої як розробка продукту або виробництво Kozlowski, S. W., & Bell, B. S. (2012). Work groups and teams in organizations. Handbook of Psychology, Second Edition, 12. Кафе знань: методологія проведення сеансів обміну знаннями з використанням комбінації зібрання великих та невеликих дискусійних груп із 3–5 осіб, як правило, за невеликими столиками Gurteen, D. (2015). Knowledge cafe. Inside Knowledge, 13(3), 8–13. Техніки засвоєних уроків (lessons learned, або retrospective): методики, щоб навчитися на тому, що сталося раніше, і що можна було б зробити краще наступного разу. Наставництво: спосіб поділитися широким спектром знань від технічних цінностей до технічних і операційних навичок. За допомогою наставницьких програм також можна поділитися неявними нормами поведінки та культурними цінностями. Чати (канали): неформальний обмін, використання платформ миттєвих повідомлень . Знання доступні переважно в сьогоденні або за допомогою пошуку. Stein, D. S., Wanstreet, C. E., Glazer, H. R., Engle, C. L., Harris, R. A., Johnston, S. M., ... & Trinko, L. A. (2007). Creating shared understanding through chats in a community of inquiry. The Internet and Higher Education, 10(2), 103–115. Wiki: цифрові простори для збору та обміну знаннями з конкретних тем. Тоді як дискусійні групи та чати працюють за часом. Вікі є тематичними. Сторінки та теми Wiki пов’язані, щоб сформувати інтуїтивно зрозумілу мережу накопичених знань. Категорії також використовуються як засіб організації та представлення тем на вікі-сторінках. Wagner, C. (2004). Wiki: A technology for conversational knowledge management and group collaboration. Communications of the association for information systems, 13(1), 19. Storytelling: неформальний спосіб обміну знаннями, коли власник знань ділиться реальними історіями з іншого життя. Спільні бази знань (Confluence сторінки): Спільний організований вміст, що містить інформацію та знання. Можуть бути сформовані у вигляді веб-сайтів, інтранет-баз даних, файлових накопичувачів, комплексних моделей, заснованих на ймовірнісно-причинно-наслідкових зв'язках. або будь-яка інша форма, яка дозволяє отримати доступ до вмісту різним особам. Levesque, H. J., & Lakemeyer, G. (2001). The logic of knowledge bases. MIT Press. Карти експертів: організовані списки або мережа експертів і відповідний досвід. Забезпечує непрямий доступ до знань (через експерта). Huang, Z., Chen, H., Guo, F., Xu, J. J., Wu, S., & Chen, W. H. (2004, January). Visualizing the expertise space. In 37th Annual Hawaii International Conference on System Sciences, 2004. Proceedings of the (pp. 9-pp). IEEE.

Зв'язок із суміжними дисциплінами

Системи інформаційних технологій Системи інформаційних технологій (ІТ) є звичайними інструментами, які допомагають полегшити обмін знаннями та управління ними. Основна роль ІТ-систем полягає в тому, щоб допомогти людям обмінюватися знаннями через спільні платформи та електронне сховище, щоб спростити доступ, заохочуючи економічне повторне використання знань. ІТ-системи можуть забезпечити кодифікацію, персоналізацію, електронні сховища інформації та можуть допомогти людям знайти один одного для прямого спілкування. Завдяки відповідній підготовці та освіті ІТ-системи можуть полегшити організаціям отримання, зберігання та поширення знань.

Економічна теорія В економічній теорії обмін знаннями вивчався в галузі промислової організації та в галузі теорії контрактів. Що стосується промислової організації, Бхаттачарія, Глейзер і Саппінгтон (1992) підкреслили важливість обміну знаннями в дослідницьких спільних підприємствах в контексті недосконалої конкуренції. У теорії неповних контрактів Розенкранц і Шмітц (1999, 2003) використовували підхід прав власності Гроссмана-Харт-Мура, щоб дослідити, як структура власності впливає на обмін знаннями.

Важливість для організацій Знання передаються в організаціях незалежно від того, чи є цей процес керованим, оскільки повсякденна передача знань є ключовою частиною організаційного життя. Однак знайти найкращого експерта, який поділиться своїми знаннями з певного питання, може бути складно, особливо у великих організаціях. Тому для процвітання організації необхідна структурована стратегія передачі знань. Великі компанії мають більшу тенденцію інвестувати більше в процеси управління знаннями, хоча конкурентні переваги отримуються незалежно від розміру організації.

В організаційному контексті неявні знання стосуються свого роду знань, які люди розвивають завдяки досвіду, який вони набувають роками. В даний час досвід і знання співробітників можна розглядати як найважливіше і найцінніше джерело, яке організації намагаються захищати. Знання є цінним нематеріальним активом для створення та підтримки конкурентних переваг в організаціях. Кілька факторів впливають на обмін знаннями в організаціях, наприклад, організаційна культура, довіра, стимули та технології. В організації п’ять різних умов організаційної культури позитивно впливають на обмін знаннями: спілкування та координація між групами, довіра, підтримка вищого керівництва, система винагороди та відкритість. Що стосується комунікації та координації між групами, централізовані організації з бюрократичним стилем управління можуть перешкоджати створенню нових знань, тоді як гнучка децентралізована організаційна структура заохочує обмін знаннями. Крім того, інтернаціоналізація має вирішальне значення для відповідності або відповідності. Dalkir (2005) каже, що інтернаціоналізація означає віру в те, що «поведінка, продиктована нормою, справді є правильним і правильним способом поведінки». Якщо нормою є спілкування та співпраця між командами, членам групи буде набагато легше засвоїти ці цінності та діяти відповідно.

Каталізатори обміну знаннями пов’язані як з людськими ресурсами, так і з програмним забезпеченням. Діяльність з обміну знаннями зазвичай підтримується системами управління знаннями, формою інформаційної технології (ІТ), яка полегшує та організовує інформацію всередині компанії чи організації. Обмін знаннями в системах управління знаннями може здійснюватися за допомогою методів управління, що стимулюють підзвітність. Поєднання оцінювання та винагороди як практики управління, що сприяє підзвітності, було представлено як ефективний спосіб посилення обміну знаннями.

Виклики