Калімантанський орангутан або борнейський орангутан (Pongo pygmaeus) — вид приматів із підродини орангових (Ponginae) родини Гомініди.
Поширення та підвиди Калімантанський орангутан є ендеміком острова Калімантан (Борнео), поділяється на три підвиди:
P. p. pygmaeus — калімантанський орангутан — західний Калімантан в Малайзії (південний Саравак) та Індонезія (північний Західний Калімантан). P. p. morio — червоний орангутан — північне та східний Калімантана в Малайзії (Сабах) та Індонезії (Східний Калімантан); ймовірно також північний Саравак. P. p. wurmbii — одноколірний орангутан — південна індонезійська частина Калімантану (південь Західного Калімантану та Центральне Борнео).
Таксономія Вперше вид був науково описаний у 1760 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм, що назвав його Simia pygmaeus. Голотип походить з річки Ландак на Калімантані (індонезійська частина острова).
За молекулярними даними P. pygmaeus є сестринським таксоном нещодавно описаного P. tapanuliensis на Суматрі, з відносно недавнім часом розходження 2,41 мільйона років тому; обидва види відокремилися від P. abelii приблизно 3,97 мільйона років тому. Автори «Ілюстрованого контрольного списку ссавців світу»() визнають три підвиди.
Етимологія Pongo : назва мпонгі для великої мавпи в мовах банту; Ласепед використав цю назву для орангутана ; Палмер також припускає, що це місцеве ім'я з Калімантану. pygmaeus : «пігмей, ліліпут», від (pugmaios) «карлик, розміром з кулак», від (pugmē) «кулак». morio : лат morio «монстр, спотворена особа». wurmbii : Фрідріх фон Вурмб (1742—1781), німецький ботанік.
Будова тіла Довжина тіла (без хвоста) самок 72–85 см, самців 96–97 см; маса тіла самок 30–45 кг, самців без йоржа 30–65 кг, самців з крижем 60–85 кг. Борнейський орангутан демонструє надзвичайний статевий диморфізм; самці стають важчими з віком й можуть перевищувати 100 кг маси тіла.
Екологія Тривалість життя в дикій природі 35–40 років; в неволі до 60.
Загрози За 1999—2015 роки популяція виду скоротилася більш ніж на 100 тис., тобто вдвічі.
Галерея
Примітки Nazwy zwyczajowe za:
J.A. Jobling (red.), [w:] Birds of the World [online], S.M. Billerman et al. (red.), Cornell Lab of Ornithology, Ithaca. Edmund C. Jaeger, Source-book of biological names and terms, Vol. 1, Springfield: Charles C. Thomas, 1944, p. 139, OCLC 637083062
Література