Моралізм — це філософія, що виникла в 19 столітті, яка просуває в суспільстві певний набір моралі, зазвичай, традиційної поведінки, а також «справедливості, свободи та рівності». Це сильно вплинуло на північноамериканську та британську культуру, що стосувалося приватних питань, таких як сім’я та сексуальність, а також питань, які переходять у громадське поле, таких як рух стриманості.

Термін використовувався в принизливому значенні для опису ставлення «надмірної стурбованості винесенням моральних суджень або неліберальністю своїх суджень».

Французькі моралісти У французькій літературі моралісти (фр. moralistes) були традицією світських письменників, які описували «особисту, соціальну та політичну поведінку», як правило, через сентенції. Традиція пов'язана з салонами Ancien Régime з 16 по 18 століття. Традиція починається з "Проб" Мішеля де Монтеня (1580), але її розквіт припав на кінець 17 століття.

Хоча моралісти писали есе та портрети пером, їхнім улюбленим жанром була сентенція. Це були короткі абстрактні заяви, позбавлені контексту, що часто містили парадокси і завжди були покликані шокувати чи здивувати. Моралісти прагнули до об’єктивного й неупередженого спостереження, звільненого від упереджень свого часу. Їхній підхід ніколи не був системним. Чотири головні моралісти та їхні основні твори:

Франсуа де Ларошфуко, «Réflexions ou sentences et maximes morales» (1665) Жан де Лабрюєр, «Caractères ou les moeurs de ce siècle» (1688) Люк де Клап’є, маркіз де Вовенарг, «Introduction à la connaissance de l’esprit humain, suivie de réflexions et maximes» (1746) Ніколя Шамфор, «Maximes et pensées, caractères et anecdotes» (1795)

Північна Америка Простежуючи витоки моралізаторства, соціолог Малкольм Вотерс пише, що «моралізм виник із зіткнення нестримного характеру прикордонного експансіонізму, протестантського наголосу середнього класу на респектабельності, культивованим у маленьких містах Америки, та егалітарним та антиінтелектуальним євангелізмом серед роздрібнених протестантських груп».

У 19 столітті питання аболіціонізму та стриманості сформували «два стовпи» моралізаторства, ставши популярним через християнські церкви в США, як протестантську, так і римо-католицьку. Моралізм, пропагований деякими християнськими деномінаціями, такими як квакери, виявився у широкій підтримці аболіціонізму.

Підйом постміленіалізму в 19 столітті «заохочував загальну культуру протестантського моралізаторства і штовхнув його до ряду соціальних реформаторських рухів, від антирабства та аболіціонізму (свобода для рабів), до протестів проти переселення індіанців, до антивоєнних і мирних зусиль, за права жінок, за стриманість роботи до і після громадянської війни». Таким чином, кампанія за надання жінкам виборчого права, про яку свідчить етос таких організацій, як Жіночий християнський союз тверезості (WCTU), була дуже керована моралізаторством тієї епохи.

У другій половині 20-го століття, а також у 21-му столітті моралісти в США звернули увагу на підтримку руху за криміналізацію абортів. Моралісти також зосередили свої зусилля на збереженні блакитних законів, таких як ті, що перешкоджають недільним покупкам, відповідно до переконань першого дня суботи та чутливості деяких робітників і профспілок.

Цитати

Зовнішні посилання

Всесвітній жіночий союз християнської тверезості (WWCTU) Альянс Дня Господа США