Франческо Фео ( 1691 — 28 січня 1761) — італійський композитор, відомий в основному своїми операми . Він народився і помер у Неаполі, де відбулися прем'єри більшості його опер.
Біографія Фео вивчав музику в консерваторії Санта-Марія-де-Лорето в Неаполі, починаючи з 3 вересня 1704 року. Серед інших композиторів, з якими він познайомився, були Леонардо Лео, Джузеппе де Мажо (який пізніше одружився зі своєю племінницею) і Нікколо Йоммеллі . Його першим учителем був Андреа Бассо, а після 1705 року Нікола Фаго, який тільки що був призначений. Фео залишався у консерваторії приблизно до 1712 року.
У 1713 році він представив свою першу оперу L'amor tirannico, ossia Zenobia ( Тираначна любов, або Зенобія ), а для карнавалу 1714 року ораторію Il martirio di Santa Caterina (Мучеництво святої Катерини Єгипетської). Його слава почала зростати завдяки сакральним творам для місцевих церков, таким як його Missa defunctorum ( Заупокійна меса ) у 1718 році, а також завдяки його речитативам, аріям і комічним сценам для виконання опер інших композиторів, коли вони ставилися в Неаполі. У 1719 році Фео написав La forza della virtù ( Сила чесноти ), а потім свою оперу серіа Teuzzone в 1720 році. Справжню популярність принесла лише його опера серіа Siface, re di Numidia ( Сіфакс, король Нумідії ) для театру Сан-Бартоломео в 1723 році. Лібрето було першою спробою dramma per musica 25-річного П’єтро Метастазіо, який щойно прибув до Неаполя.
Зі зростанням популярності Фео був призначений викладачем у консерваторію Сант-Онофріо-а-Капуано, де він працював разом з Габріеле Прота та замінив Нікола Грілло . У наступні шістнадцять років він став відомим як один із найважливіших вчителів у Неаполі. Серед його учнів у Сант-Онофріо були Ніколо Джоммеллі, Нікола Сабатіно, Маттео Капраніка та Дженнаро Манна . У 1739 році він залишив Сант-Онофріо, щоб викладати в Conservatorio dei Poveri di Gesù Cristo замість Франческо Дуранте, який щойно пішов у відставку. Фео залишався там до 1743 року, йому допомагали Альфонсо Каджі, а пізніше Джироламо Абос . Під час перебування там він викладав Джакомо Інсангвіні та Жан Франческо де Маджо .
Фео написав більшість своїх ораторій між 1723 і 1743 роками, як і значну частину своїх кантат і багато іншої духовної музики. Його найвідомішою ораторією була «San Francesco Salesio, Apostolo del Chablais» ( Святий Франциск Салеський, апостол із Шабле, 1734), яку протягом наступних двадцяти років чи близько того виконували багато разів по всій Італії. Для Риму і Туріна він написав ще шість оперних серіа і кілька інтермеццо . Подібно до того, як його друг Джованні Баттіста Перголезі отримав замовлення у 1734-35 роках від Кавальєрі делла Вергіне деі Долорі написати нову Стабат Матер на заміну нині немодній, написаній Алессандро Скарлатті, так і Фео було доручено замінити «Страсті по Іоанну» Скарлатті . У 1738 році Фео написав серенат «Оресте і Полініка» для Мадрида, а для отців Святого Хреста в Празі він написав ораторію «La distruzione dell'esercito dei Cananei con la morte di Sisara» ( Знищення ханаанської армії та смерть Сісари, 1739). Його остання опера, Arsace, була виконана в Турині на повторному відкритті Театру Регіо в 1740 році. Його остання ораторія «Ruth» була виконана в Римі в 1743 році.
У 1743 році Poveri di Gesù Cristo було скасовано та перетворено на семінарію. Фео залишив викладацьку роботу, але продовжував складати духовну музику для неаполітанських церков, у тому числі Сантіссіма Аннунціата Маджоре, де він став капельмейстером в 1726 році. Його остання композиція з автографом — Quoniam tu solus sanctus ( Бо тільки ти святий ), 1760, для тенора та струнних.
Роботи Опери:
L'amor tirannico, ossia Zenobia (1713) Lucio Papirio (1717) La forza della virtù (1719) Teuzzone (1720) Siface, re di Numidia (1723) Morano e Rosina (1723) Don Chisciotte della Mancia (1726) Coriando lo speciale (1726) Ipermestra (1728) Arianna (1728) Tamese (1729) Il vedovo (1729) Andromaca (1730) L'Issipile (1733) Oreste(1738) Polinice(1738) Arsace (1740)
Ораторії:
San Francesco di Sales (1734)
Сакральні роботи:
Passio secundum Joannem (Страсті по Іоанну) . recording: La Divina Armonia, dir. Lorenzo Ghielmi. Passacaille 2010 Месса. Confitebor a 5. recording: Batzdorfer Hofkapelle, dir. Matthias Jung, CPO 2008
Примітки
Джерела
Оксфордський словник опери, Джон Уоррак і Юен Вест (1992), 782 сторінки,
Зовнішні посилання
Free scores by Francesco Feo at the International Music Score Library Project (IMSLP)