Керменчик (крим. Kermençik) — середньовічна фортеця князівства Феодоро, розташованої у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, на горі Кермен-Баїр, приблизно за 300 м на південний захід від села Керменчик (Високе), на висоті понад 667 метрів над рівнем моря.

Рішенням Кримського облвиконкому № 164 від 15 квітня 1986 року руїни фортеці оголошено історичною пам'яткою регіонального значення.

Стара назва села Керменчик означає «маленька фортеця». До наших днів збереглася в лісових чагарниках фортечна стіна висотою 4,20 метра і шириною 7 метрів.

Історія

Час будівництва замку визначається дуже приблизно, А. Л. Бертьє-Делагард датував фортецю (ґрунтуючись на характерних рисах кладки оборонних стін) XIII—XIV століттям.

Розкопки 2006 року В. В. Юрочкіна дозволили визначити «двошаровість» пам'ятника — були виявлені нечисленні матеріали XIII та XV століття, отже, в історії фортеці було два періоди: заснування у XIII столітті та новий сплеск життя, який історики пов'язують із часом Генуезько-Феодоритської війни 1433—1441 років. Тоді особливу значущість в організації оборони на підступах до Мангупа набули три замки, розташовані біля стратегічно важливих шляхів, що ведуть до міста, серед них, на сході — Керменчик, що за 15 км від столиці.

Обстеження Керменчика у 1980-ті — 1990-ті роки визначають період життя фортеці не раніше кінця XIII до останньої чверті XV століття: фортеця, мабуть, загинула під час завоювання османами Криму 1475 року.

Вперше назва Кирманчик згадується у матеріалах османського перепису 1520 року. У наукових працях про нього вперше згадує П. І. Кеппен у роботі 1837 «Про давнину південного берега Криму і гір Таврійських». Більш детальний опис пам'ятника зробив наприкінці XIX століття А. Л. Бертьє-Делагард, який датував фортецю (ґрунтуючись виключно на характерних рисах кладки оборонних стін) XIII—XIV століттям, інтерпретуючи її як притулок. Своєю чергою Е. В. Веймарн називав Керменчик «феодальним замком».

Опис замку

Руїни фортеці площею 0,31 гектара (розміри 100 м з півдня на північ і 40 м із заходу на схід) розташовуються на скелястій вершині, доступній з усіх боків, стіни фортеці мали довжину по периметру 230 м; з найбільш пологої південної сторони знаходилася чотирикутна вежа-донжон (розмірами 6,0×8,0 м), вхід у замок розташовувався за 20 м на схід від вежі.

Стіни були складені з буту на пісочно-вапняному розчині із застосуванням дерев'яних зв'язків, товщина стін біля основи 1,5—1,7 м, на рівні парапету звужується до 1,2—1,5 м (реконструйована висота куртини з парапетом визначається 8 7-88 м з дерев'яними підмостками по верху для захисників фортеці).

Зараз замок являє собою в основному розвали каміння порослі лісом, лише на південно-західній ділянці фрагмент куртини зберігся на висоту 6,8 м.

Примітки