По́кій, -кою, ч., заст. - 1. відсутність руху і шуму; тиша. // Тихе, мирне життя, згода. // Мир, примирення.
2. Душевна рівновага; відсутність хвилювання, турбот, тривог, сумнівів і т. ін. Не знати покою. ** На покої бути (сидіти і т. ін.) – не працювати, відпочивати (бути у відставці, на пенсії і т. ін.). Вічний покій: а) заспокоєння після смерті; б) уживається при згадці про покійного.
Покі́й, -кою, ч. - 1. те саме, що кімната. ** Приймальний покій – приміщення у лікарні, де хворі одержують першу допомогу, де їх розподіляють по палатах.
2. перев. мн. Пишне, багате приміщення.
Посилання Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 2-ге вид. — 1728 с.