Протовестіарій (від , «перший вестиарій») — начальник імператорської вбиральні, церемонімейстер; до XIII століття цю посаду виконували євнухи. Супроводжував василевса в походах і міг командувати військами. У середині XIV століття ця посада займала 6-те місце в табелі про ранги візантійського двору. У пізній період (XII-XV століття) це звання присвоювалося головному фінансовому чиновнику. У цьому сенсі цей титул вживався у середньовічній Сербії.
У Візантії Попередником цього титулу вважається звання коміту священних одягів (), тобто особи, які відповідали за імператорський гардероб. Коміт священних одягів підпорядковувався препозиту священної опочивальні. У грекомовній термінології очолюваний ним підрозділ називався , «приватний », на відміну від «публічного», голова якого виконував фіскальні обов'язки. Приватний вестиаріон включав також частково імператорську скарбницю. Його персонал був дуже численним. У середній період протовестіарій займав у придворній ієрархії місце після паракімомена.
У IX—XI століттях протовестиаріям довіряли також іноді обов'язки полководців та послів.
У XI столітті значення цієї посади ще більше зросло, вона трансформувалася в почесне звання, яке стали надавати неєвнухам. У цьому ролі титул зберігся до епохи Палеологів. Існувала жіноча форма цього титулу, протовестіарія ( ), його присвоювали керівниці слуг імператриці.
Серед протовестиаріїв відомі такі:
Костянтин Ліхуд, згодом патріарх Константинопольський; Андронік Дука, за імператорів Романа IV Діогена і Михайла VII; Олексій Дука, згодом імператор; Іоанн Дука Ватац, згодом імператор; при Іоанні III Ватаці; при Феодорі II Ласкарісі; Михайло Тарханіот, племінник та полководець Михайла VIII Палеолога.
У Сербії
Література
The Oxford Dictionary of Byzantium : [англ.] : in 3 vol. / ed. by Dr. Alexander Kazhdan. — N. Y. ; Oxf. : Oxford University Press, 1991. — P. 1749. — ISBN 0-19-504652-8.