Чорна Маруся («чорний воронок») — розмовна, загальновживана назва радянської тюремної санітарної машини для перевезення заарештованих, що має вигляд чорного автобуса, розділеного на одномісні клітиниПримечания к поэме "Реквием". Посередині був вузький коридор, обабіч якого були численні вузькі двері. Окремі камери були неосвітлені й такі тісні, що в них ледве міг поміститися згорблений чоловік. Вікна були зафарбовані, щоб в'язні нічого не бачили, вхід був ззаду.
Тюремні автобуси такого типу, які використовувалися під час сталінізму і викликали страх серед мешканців СРСРРафал Геремек: 1192/diabelski -rozkaz,58055,2,1 Наказ диявола, були використані в 1940 році НКВД для перевезення польських військовополонених, жертв Катинської різанини, з залізничної станції Гньоздово до Катинь, де проводилися страти. Подорож таким автобусом описано, серед іншого Станіславом Свяневичем, в книзі «У тіні Катині». Термін «чорний воронок» використовується в польських публікаціях про Катинський розстріл, зокрема: у звіті «Катинський злочин у світлі документів»Катинський злочин у світлі документів, Лондон 1989 р., стор.203. та книзі Юзефа Мацкевича «Katyń. Злочин без суду й кари»<ref>Józef Mackiewicz, [https://ipn.gov.pl/download.php?s=1&id=22180 Катинь. Злочин без суду й кари, том I, Варшава 1997, стор. 34–35, 124, 148]. .</ref>.
Досить часто з’являється як «Чорний воронок» у романі польського письменника Сергія Пясецького «Ніхто не дасть нам порятунку» — третій частині т. зв. «Трилогія злодіїв». Вислів «чорна Маруся» зустрічається серед іншого у поемі «Реквієм»'' Анни Ахматової.
Див. також Автозак
Примітки