двійка ()
zobacz zasady wymowy ukraińskiej
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) dwójka (cyfra) (1.2) dwójka (numer) (1.3) dwójka, dwoje (1.4) dwójka, dwója (1.5) dwójka
(1.1-1.5)
(1.4) Оде́ржавши дві́йку, вона́ аніже́ не пережива́є. → Otrzymała dwóję і wcale się tym nie przejęła.
двійник , двійня , двійнята , двійнятко , двоєчник , двоєчниця , двоякість , двоїстість , двоїна , двоїння двоїти , двоїтися двійковий, двійний, двійчастий, двійчатий, двоякий, двоїстий вдвоє, надвоє, двічі, вдвічі, двояко, двоїсто два, двоє, двоєчко, двійко, двойко дво-, двох-