Гімна́зія (, ) — термін у різних європейських мовах для середньої школи, яка зазвичай готує учнів до здобуття вищої освіти в університеті. Його можна порівняти з американо-англійським терміном «підготовча середня школа» (preparatory high school).
У сучасній Україні гімназія — це заклад загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття базової середньої освіти (5-9 класи), а до здобуття вищої освіти готує академічний ліцей (10-12 класи).Закон України «Про повну загальну середню освіту», Стаття 35.
Гімназія в Україні У процесі реформування системи освіти в Україні (впровадження концепції «Нова українська школа» та ухвалення Закону «Про повну загальну середню освіту» у 2020 році) статус гімназії було чітко закріплено в законодавстві.
Згідно з чинним законодавством, гімназія — це заклад освіти, що забезпечує здобуття базової середньої освіти (5–9 класи). За міжнародною класифікацією (МСКО) цей рівень відповідає базовій (першому етапу) середньої освіти (ISCED 2).
Особливості сучасних гімназій в Україні:
Навчання триває 5 років (з 5 по 9 класи). За рішенням засновника гімназія може мати у своєму складі початкову школу (1–4 класи) як структурний підрозділ. Таким чином, гімназія може забезпечувати навчання учнів з 1 по 9 клас. Випускники гімназії отримують свідоцтво про базову середню освіту, після чого мають право продовжити навчання в академічному ліцеї (для здобуття профільної середньої освіти у 10–12 класах) або в закладах професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти (професійних коледжах).
До реформи гімназіями в Україні часто називали елітні навчальні заклади з поглибленим вивченням окремих предметів для обдарованих дітей (які охоплювали 5–11 класи). Нинішня система стандартизувала цей термін, розмежувавши базову освіту (гімназію) та профільну середню освіту (ліцей).
Історія гімназій у Європі
Передісторія гімназій
Первісно, у давньогрецьких містах і провінціях, переважно в містах-державах у Малій Азії, де грецька культура мала вплив, термін γυμνάσιον («гімнасій») вживався на позначення «місця для фізичних (гімнастичних) вправ». На це вказує і етимологія: від дієслова γυμνάζω («оголяюся, роздягаюся; вправляюся»), утвореного з γυμνός («голий, нагий»), яке виводять праіндоєвроп. кореня *nogʷ — «голий» (пор. праслов. *nagъ).
Приблизно з кінця V ст. гімнасії стають освітніми закладами: у них вели свої бесіди філософи, ритори, вчені тощо. Кожне грецьке місто мало одну або й декілька гімнасіїв. Найвідомішими з них були: Дромос у Спарті; з афінські гімнасії (Академія, Лікейон, Кіносарг), де викладали Платон і Аристотель; Кранейон у Коринфі; гімназії в Неаполі, Ефесі, Нікеї та ін. містах.
Ані у Давньому Римі, ані в ранньосередньовічній Європі освітніх закладів, подібних до гімнасіїв не було.
Розвиток гімназій у Європі XVI — поч. XX ст.ст.
Гімназія як європейський навчальний заклад середньої освіти бере початок з XVI століття. Безпосередніми попередниками гімназій стали школи () при монастирях та світські школи при університетах, що з'являються з початку XIII ст. переважно в Німеччині та Італії. У таких школах-гімназіях основним предметом була латина і викладався курс тривіальних наук (), куди входили граматика, логіка (діалектика) і риторика.
З епохою Відродження і особливо Реформації освіта набуває класичних зразків — як у змісті навчання, так і його формах. Зокрема, виникла ціла низка нових освітніх, гуманістичних за спрямованістю шкіл — т. зв. латинські школи, що включали ліцеї, гімназії, вчені школи, педагогіуми тощо. Перша така латинська школа виникла в Лондоні в 1510 р., а у Німеччині подібний заклад вперше відкрив Меланхтон у 1526 році в Нюрнберзі.
У 1538 році німецький педагог, просвітитель і кальвіністський полемік Іоганнес Штурм () заснував у Страсбурзі гуманістичну (світську) гімназію, принципи організації і навчання в якій здебільшого збереглися аж до кінця XIX ст. Її програма включала, крім вивчення класичних давніх мов (грецька і латина), староєврейської мови, історії та риторики.
Особливий розвиток гімназійний рух отримав на німецьких землях (і державних утвореннях, куди вони входили), в Італії (), Польщі, де формувалася своя гімназійна система (перші гімназії постали у Гданську, 1558 і Торуні, 1568) і яку було зруйновано після Другого Поділу Речі Посполитої (1793) та з 2-ї чверті XVIII ст. у Російській імперії.
На поч. XX ст. гіманзії існували в Австро-Угорщині, Російській імперії, Пруссії, Сербії та Болгарії.
У Франції їм відповідали ліцеї та колежі (), в Англії і США — школи і коледжі граматики, вищі школи ( тощо, в Іспанії — інститути і колехьйос (, в Італії — ліцеї/лічеї (), e Швейцарії — кантональні школи () тощо.
Гімназії території сучасних українських земель
У складі Австрійських держав Варто відмітити, що умови розділення України між 2 імперіями — Австро-Угорською та Російською — зумовили окреме існування на українських землях гімназій відповідно австро-угорських і російських.
За даними Івана Боднарчука,Боднарчук І. Бучач сто років тому // Осипа Залеського,Залеський О. Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік // Ярослава Стоцького,Стоцький Ярослав. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонар, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — С. 92, 99. — ISBN 978-966-658-239-6.Стоцький посилається на працю В. Площанського «Бучач», опубліковану в газеті «Слово» у 1865 році. Бучацька василіянська гімназія заснована привілеєм правителя Речі Посполитої Авґуста III, виданим у Варшаві 22 жовтня 1754 р. на прохання дідича Бучача Миколи Василя ПотоцькогоСтоцький Ярослав. Бучацький монастир отців Василіян… — С. 92.. У перекладі королівського привілею-дозволу польською мовою вжито термін «публічні школи».Akta grodskie і ziemskie z czasów Rzeczpospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie… — Lwów, 1868. — t. 1. — 215 s. — S. 145–146. , ]
У Королівстві Галичини та Володимирії, що входило до складу Австро-Угорщини, розпорядженням цісаря Йозефа II від 24 жовтня 1784 року заснована Львівська академічна гімназія як складова частина Львівського університету.Мельник І. Львівська академічна гімназія // Поступ. — 2005 (10 вересня). Вона вважається найдавнішою з українською мовою викладання.Середа О. АКАДЕМІЧНА гімназія у Львові // Ігор Мельник, 230 років Академічній гімназії // Zbruc.eu 24.10.2014 У 1789 році заснували гімназію в Збаражі з німецькою мовою навчання, яку в 1805 році перевели до міста Бережани.Волинець Н., Голод Н. Бережанська гімназія // У XIX ст., функціонували гімназії в таких містах: Львів, Коломия (1861), Станиславів, Тернопіль (1898), Теребовля та ін.
У Львівській академічній гімназії з 1867 року всі навчальні предмети в початкових класах викладалися українською мовою, а з 1874 — в усіх класах.
У складі Російської імперії Імовірно, першою гімназією на території України, що перебувала у складі Російської імперії, була Одеська комерційна гімназія (перша й одна з двох у Російській імперії). Її засновано у 1804 р., але вже у 1817 р. скасовано. Крім парафіяльного і повітового училища, вона містила у своєму складі власне комерційну гімназію, в якій викладались такі світські дисципліни, як мови новогрецька та італійська, алгебра і арифметика, а також «приспособи до комерції», право, загальна граматика, комерційна географія і бухгалтерія, комерційна справа, освоєння фабрик і товарів, історія комерції, комерційне і морське право.
Перші гімназії в Україні (по одеській) створено в Харкові, Чернігові, Катеринославі (сучасний Дніпро) — у 1805 році, Новгород-Сіверську, Перша чоловіча гімназія Полтави — у 1808 році, Херсоні — у 1812 роціЛитвин Сергій (заступник директора з науково-методичної роботи загальноосвітньої школи № 5 — української гімназії) Створення Єлисаветградської класичної чоловічої гімназії // у книзі «Єлисаветградська гімназія» (відповідальний редактор Віктор Громовий) на www.region.in.ua/elisavet/ (вебресурс, присвячений Кропивницькому/Єлисаветграду) .
Першу класичну чоловічу гімназію в Києві засновано 1809 року (вона са́ме називалась Перша чоловіча гімназія). Містилась вона спочатку на Подолі, а з 1811 року — у Кловському палаці на Печерську. Тут викладали відомі історики М. Ф. Берлінський та М. І. Костомаров; серед вихованців були художник Микола Ге, історик Микола (Закревський), поет М. В. Гербель, скульптор П. П. Забіла. У 1850-52 рр. скульптор Олександр Беретті спроєктував будинок для міської гімназії на Бібіковському бульварі (нині бульвар Шевченка). Проте міський уряд віддав приміщення гімназії кадетському училищу. Лише у 1857 році, після того як на сучасному Повітрофлотському проспекті за проєктом І. В. Штрома виріс Кадетський корпус, Перша гімназія переселилась у будинок на Бібіковському бульварі. У роки Першої світової війни гімназію переобладнали під військовий госпіталь. З 1959 року — це гуманітарний корпус Київського університету (КНУ).Перша гімназія на www.oldkyiv.org.ua (сайт історії Києва) // Київ: погляд через століття, Київ, «Мистецтво», 1988, стор. 50
Розвиток гімназій у Російській імперії
Найстаріша гімназія в Російській імперії заснована в Петербурзі у 1726 році (відразу по смерті царя Петра I) за посередництва українського вченого Феофана Прокоповича німцем Готлібом Байєром () як Академічна школа (т. зв. скандинавська школа). Спершу вона включала два відділення: німецьку і латинську школи. У 1731 р. Г. Байєр написав німецькою статут школи «Сучасне улаштування гімназії» (). Навіть попри допуск у середині 1730-х рр. у її лави дітей середніх соціальних станів, навіть солдатів, які згодом складатимуть основу учнівського контингенту, розвитку гімназія не отримала, і в 1737 р. у ній навчалось лише 18 учнівЭнциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона.
Розквіт і набуття російськості в Академічній гімназії пов'язана, в першу чергу з ім'ям Михайла Ломоносова, який очолив її у 1758 році. Наступні за часом, після Петербурзької, стали гімназії у Москві (1755) і Казані (1758). На початку XIX ст. в Російській імперії утворили міністерство народної просвіти, затвердили навчальні округи і гімназії почали відкриватися по всій імперії. На розвиток облаштування гімназій у Росії велике значення мав Статут для гімназій, затверджений 8 грудня 1828 року новоутвореним у 1826 р. Комітетом облаштування навчальних закладів. Однак вже за 20 років, на середину XIX ст., гімназійна освіта в Російській імперії багато в чому втратила свою академічність і демократичність (майже повсюди вивчення латини і грецької замінили на штудіювання церковнослов'янської, а читання творів античних і ренесансних мислителів обмежили). Крім класичних чоловічих гімназій, у 1876 в Москві відкрили за їх подобою Жіночу класичну гімназію пані Фішер. Крім того, існували деякі регіональні і специфічні відмінності у функціонуванні гімназій. Так, у Варшавському окрузі Російської імперії з 1840 р. існували гімназії реальні (у 1872 їхню назву уніфікували на реальні училища). А військові кадетські корпуси в 1863 р. на короткий час (до 1882 р., коли їм повернули стару назву) також перетворили на військові гімназії. Крім того, розвиток капіталізму зумовив існування 2 гімназій комерційних, щоправда, нетривале, наприклад, така в Таганрозі проіснувала від 1806 р. до 1837 р., коли її реформували на класичну.
Гімназії як заклад середньої освіти скасували на території колишньої Російської імперії у 1920-х рр. у зв'язку з реформуванням системи шкільної освіти, а в деяких країнах-членах з середини XX ст. соцтабору гімназії існували фактично до часу його утворення, тобто до часу повоєнних реформ народної освіти, наприклад, у Польщі до 1948 року. Див. також
Школа Реальна гімназія Реальне училище Заклад загальної середньої освіти Ліцей Університет Медресе
Примітки
Джерела
Поліщук П. Гімназії // — Т. 1. — С. 381—383. Стоцький Ярослав. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонар, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
Посилання