Омелян Петрович Ганенко (варіанти прізвища: Ганненко, Анненко, Анєнко, Аненков) (, Ромни, Полтавська губерніяОмелян Ганенко "З правом листування. Листи репресованого. 1934-1941". Склав Ю.Г.Марченко. ISBN 978-5-4493-8626-7 https://www.litres.ru/book/u-g-marchenko/s-pravom-perepiski-pisma-repressirovannogo-1934-1941-39439915/ (за іншими відомостями, Конотоп, Чернігівська губерніяКнига Пам'яті репресованих Полтавської області - Історія Полтави. Б.Трістанов http://histpol.pl.ua/ru/component/content/article?id=3825 або Кременчук, Полтавська губернія), Російська імперія — , Ухта, республіка Комі, СРСР) — український і російський політичний діяч, революціонер, анархіст, пізніше — есер; за радянських часів — партійний функціонер, державний службовець, жертва політичних репресій під час Великого терору.
Біографія Ранні роки Омелян Петрович Гененко народився 1880 року в місті Ромни Полтавської губернії(за іншими відомостями, у Конотопі, Чернігівської губернії або Кременчук, Полтавська губернія). Про його дитинство та юність майже нічого не відомо. Школу він не відвідував, проте завдяки вчителю Кременчуцького училища Галацькому засвоїв основи грамотності, загальної історії, історії французької революції, історії культури та цивілізації та розвитку революційного руху в Росії від Пугачовщини до декабристів та "Народної волі". У 1898 р. Омелян опиняється в Катеринославі, де разом із батьком підробляє випадковими заробітками і там же знайомиться з марксистським гуртком Івана Бабушкіна, улюбленця В.Леніна. У 1899-1903 роках вів пропаганду у соціал-демократичних гуртках в Катеринославі, Кременчуці, Миколаєві та Одесі.
Революційна діяльність Ганенка можна охарактиризувати в ранні роки як анархіста, який був у революційних колах поряд із соціал-демократичними гурткамиМолодо-зелено, но какие судьбы! Одесские анархисты https://yuriy-marchenko.livejournal.com/10721.html .
В Одесі він жив на Пересипу (за що отримав своє прізвисько «Михайло Пересипський»), займався революційною пропагандою разом зі своєю подругою «Марусею Пересипською». Працював Омелян слюсарем на великому заводі сільськогосподарських машин Йоганна Гена. Одеська група поєднувала робітників, селян, студентів, учнів. Омелян Ганенко зустрічався з ними під час страйків 1903 року і перейнявся повагою до їхньої активності.
Есерівський період У 1903 перейшов до партії соціалістів-революціонерів (есерів)Эсеры и Одесса. Начало https://yuriy-marchenko.livejournal.com/8858.html . Омелян Петрович із самого початку належав до радикальної лівої її частини, до так званої «Одеської бойової дружини» (Омелян Ганенко вказував, що в 1903 році він вступив до Бойової організації, але це, м'яко кажучи, було прикрашання дійсності, в даний час практично всі члени БО відомі поіменно, за час існування БО в ній навряд чи набереться сотня бойовиків; членом «бойової організації Азефа-Савінкова» так і не став)Революция по-одесски. Часть 1. Зубатов или Ленин – кто более для революции ценен? https://yuriy-marchenko.livejournal.com/5125.html . Безпосередньо у терактах Омелян Ганенко не брав участі, його есери використовували за слюсарною спеціальністю – він виготовляв бомби. Для них були потрібні обладнані примітивні лабораторії та майстерні, в одній з яких працював Омелян. Якщо говорити про політичні крила великої родини есерів, то Омелян Петрович одразу опинився ліворучЗабытая революция 1905, часть 3. Революция по-одесски 2. Свобода, блин! https://yuriy-marchenko.livejournal.com/25505.html .
Майже відразу після , 24 серпня 1904 року Микола II підписав Указ про заклик на дійсну службу нижніх і офіцерських чинів запасу низки губерній Південно-Західної України для посилення збройних сил Далекому Сході. У тому числі від Одеси потрібно було 9,5 тисяч людей. Одночасно у цих губерніях вводилося воєнний станЛюди и войны. Русско-японская, часть 5. Второй фронт https://yuriy-marchenko.livejournal.com/23352.html . Під час відправлення до Києва при великому зборі народу відбувалося прощання дружин і родичів із запасними. Вокзальна площа була оточена поліцією та військами, на всій станції стояв невгамовний стогін і плач дружин і дітей. Провожаючі, підкріплені робітниками, членами партії есерів, намагалися прорватися до поїзда для прощання, але стримувалися кінними городивими та козаками. Робітники обсипали їх градом цегли. Одному городяну проломили голову, одного козака скинули з коня. Один козак ударом кинутого Омеляном Ганенком каменя був збитий з коняЗабытая революция 1905, часть 4. Революция по-одесски 3. Черные дни https://yuriy-marchenko.livejournal.com/25734.html.
Однак есерівський комітет вирішив не влаштовувати демонстрацій, мотивуючи своє рішення екстреними заходами поліції, наявністю військ та відсутністю цільного ядра, здатного протистояти поліції та козакам. Як раніше було з беззубою політикою соціал-демократів під час загального страйку 1903 року, так і тепер, віра Омеляна в есерів похитнулася. Розкидання листівок із закликами «Геть самодержавство! Хай живе війна проти війни!» його не задовольняли, на його думку, момент для масового виступу був сприятливий. І він зі своїми товаришами таки пішов увечері на вокзал, але не дійшов. За кілька хвилин прибули козаки, кінні та піші городові. Козаки погнали натовп по Рішельєвській, городові пробували погнати відокремлених по Рибній, але були відбиті цеглою, і тільки зімкнутий лад козаків звернув у втечу жменю людей за повної відсутності керівників. Цей випадок показав Омеляну, що цегла – не "зброя пролетаріату", потрібні бомби. І він пішов працювати до есерівської лабораторії бомб, за своєю спеціальністю техніка-слюсара...У будинку № 7 по Матроській Слобідці (передмістя Одеси) в січні 1905 р. була виявлена «фабрика» з виготовлення бомб, а в квітні 1905 р. поліція заарештувала всіх причетних до цієї «фабрики» підпільників. Обшук у анархіста, слюсаря з Кишинева, Мойше Черняка (він же Натан Грінфельд, 21 рік) відкрив в його квартирі ще одну подібну «фабрику бомб». По цій справі були заарештовані: Ель-Ілля Коган, слюсар Омелян Ганенко (Аненков)Віктор Савченко, кандидат історичних наук, професор, головний редактор альманаху «Південний Захід. Одесика»: «ОДЕСЬКІ АНАРХІСТИ У РЕВОЛЮЦІЇ 1905-1907 РР.» http://history.org.ua/LiberUA/Odesika17_2014/Odesika17_2014.pdf, Володимир Семенцов, Василь Латін, Іван Гніденко (при обшуку в квартирі знайдені бомби і прокламації). Слідством було доведено, що ця «п’ятірка» працювала під проводом В.Меєра і Л.-М. Алешкера. По «справі В. Меєра» був заарештований 20-річний токар по металу, що приїхав до Одеси з Баку, Василь Латін, технік бойової організації, фахівець з виготовлення бомб...В.А. Савченко. Анархістський рух в Одесі (1903-1916 рр): «Друкарський дім», Одеса, 2014 | http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/4254/1/Savchenko%2C%20Viktor%20%20Anatoliyovych.pdf. Єгор Сазонов одразу став національним героєм, героєм він був і для Омеляна Ганенка, який не міг і припустити, що вони незабаром стануть товаришами та сокаторжниками... За своїми масштабами Одеський погром набагато перевершує погроми в інших містах, але його Омелян провів за ґратами... По тюрьмам двух эпох. Часть 3. Одесса 1905 - 1906 https://yuriy-marchenko.livejournal.com/3215.html
У січні-лютому 1905 року дві групи анархістів-комуністів знову опинилися за ґратамиЗабытая революция 1905, часть 2. Революция по-одесски 1. Легендарный броненосец https://yuriy-marchenko.livejournal.com/25187.html . Ті, хто залишився на волі, почали планувати загальний страйк, і в березні 1905 р. есери запропонували анархістам об'єднатися для вирішення тактичних завдань. На нараді замість об'єднання есерівська бойова дружина, до якої входив Омелян Ганенко, разом зі зброєю, лабораторією з виготовлення бомб та чотирма готовими бомбами, перекинулася до анархістів. Як би там не було, але поліція виявила лабораторію з анархістською літературою, зброєю та заготовками для бомб, і 29 квітня заарештувала майже всю групу Л. Алешкера: Омелена (Ємельяна) Ганенка (Аненкова), М. Грінфельда (Черняка), В. Латіна, Ф. Файфера, Е. Когана, В. Семенцова, М. Магазінера, яких приєднали до справи Гологірського-Мейєра. За участь у революції 1905 року Ганенка було заарештовано та засуджено Військово-Окружним судом міста Одеси до 4 років каторги з наступним засланням. Каторгу відбував у Акатуйській каторжній в'язниці. Омелян Петрович Ганенко вважався учасником революції 1905 року. Можливо, такий статус давав не лише моральні, а й матеріальні вигоди. Насправді всі основні епізоди революції 1905 року Ганенко просидів в одеській в'язниціЦарская каторга, часть 1. Встреча в Акатуе https://yuriy-marchenko.livejournal.com/36382.html .
Каторга
Етап На каторзі простий хлопець-робітник, анархіст і есер Омелян Ганенко увійшов до кола найзнаменитіших на той час терористів. Навесні 1906 р. партію одеських анархістів і есерів, у компанії з карними злочинцями, засудженими за пограбування та вбивства на каторжні роботи, відправили по етапу до Центральної пересильної «Бутирки» (Бутирської в'язниці). Серед них був і Омелян Ганенко, у той період – анархіст. Так само, як в Одеській в'язниці, режим у Бутирках 1906 року був досить м'яким. Дозволялося вдень ходити всіма коридорами, камерами, в кубову, двері замикали тільки на ніч. З ранку до вечора всі ув'язнені були на вікнах, перемовляючись між собою, з жіночими одинаками та окремим корпусом, де сидів Є. Ганенко. Розмовляти один з одним через вікна наглядачі не заважали, тому не тільки весь час йшли розмови, а й читалися кимось уголос свіжі газети, робилися й обговорювалися доповіді, оголошувався гумористичний журнал, що видається у в'язниці. Лідія Єзерська, Марія Школьнік, Олександра Ізмайлович та Ревека Фіалка якраз у цей час сиділи в одиночках загального корпусу, Марія Спірідонова – у Пугачівській вежі, Анастасія Біценко – у Поліцейській вежі. Так Омелян познайомився з жінками-терористками, про що згадувала згодом ІзмайловичПо тюрьмам двух эпох. Часть 6. В Москву, в Москву! В Бутырки! https://yuriy-marchenko.livejournal.com/32232.html .
У червні всіх жінок відправили до Сибіру, і вони проходили під вікнами в'язниці, які супроводжували привітання, революційні пісні та червоні прапори, вивішені з вікон камер. Незабаром, слідом за ними, вирушив по етапу до Акатуя та Омелян Ганенка з товаришами. По прибуттю до Акатуйської каторжної в'язниці Омелян Ганенко втретє зустрівся зі знаменитими терористками. Перший раз це сталося в Бутирках, другий вони перетнулися на етапі в Стрітенську. Етап Ганенка, який складався, здебільшого, з одеситів–анархістів та есерів, пішов із Бутирської пересильної в'язниці одразу після Марії Спіридонової з подругами. Жінки затрималися зі Срітенську майже на два тижні, а етапники з Ганенком вирушили до Акатуя наступного дня, так що вони прибули до Акатуй раніше за жінок і змогли брати участь в урочистій зустрічі каторжанок. Спочатку в Акатуї трималися в основному карні злочинці, але, у зв'язку з кількістю політичних каторжан, що збільшилася, під час революції 1905 р., карних злочинців перевели в інші в'язниці. Партію цих карних злочинців етап Ганенка зустрів у Стрітенську.
Акатуй Каторга в Акатуї перед прибуттям Ганенка швидше нагадувала "санаторій". У в'язниці діяло самоврядування, старостою ув'язнені обрали дворянина Петра Олександровича КуликовськогоЦарская каторга, часть 2. Санаторий https://yuriy-marchenko.livejournal.com/37131.html .