Сосново-дубові ліси Західної Сьєрра-Мадре (ідентифікатор WWF: NA0302) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на південному заході США та на заході Мексики. Він вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму.
Географія Екорегіон сосново-дубових лісів Західної Сьєрра-Мадре охоплює гірську систему Західної Сьєрра-Мадре, або Сьєрра-Мадре-Оксиденталь, найбільші гори Мексики, які є частиною Західного поясу Північноамериканських Кордильєр. Ці гори простягаються на 1500 км з півночі на південний схід від Аризони до долини Ріо-Гранде-де-Сантьяго на півночі Халіско. Стрімкі хребти регіону формують гірські плато, порізані численними річковими долинами і каньйонами, серед яких слід відзначити Мідний каньйон, найбільший каньйон Північної Америки. Тут беруть початок численні річки, зокрема Які, Майо, , та , які переважно течуть на захід та впадають до Тихого океану. Деякі річки, що стікають з гір Західної Сьєрра-Мадре, течуть на схід, де, як , впадають у безстічні басейни Мексиканського нагір'я, або, як , — у велику річку Ріо-Гранде.
Найпівнічнішою частиною екорегіону є Небесні острови Мадре — вкриті лісом вершини ізольованих гірських хребтів, що підіймаються над рівнинами на півдні Аризони, південному заході Нью-Мексико та півночі Сонори. Ці "небесні острови", відділені від інших гірських лісів кілометрами пустельних передгір'їв та рівнин, є важливими рефугіумами, у яких з часів останнього льодовикового періоду збереглися рідкісні лісові види. Найвищою вершиною Небесних островів Мадре є гора Грем заввишки 3269 м.
Північна Сьєрра простягається від американсько-мексиканського кордону через схід Сонори та захід Чіуауа на південь до Мідного каньйону. Великі плато Північної Сьєрри в середньому лежать на висоті 2350 м над рівнем моря. Клімат цієї частини екорегіону більш прохолодний та континентальний, ніж клімат решти Західної Сьєрра-Мадре.
Центральна Сьєрра простягається від Мідного каньйону до долини річки . Вона розташована на південному заході Чіуауа, заході Дуранго та сході Сіналоа. Це найвища частина Західної Сьєрра-Мадре, яка в середньому розташована на висоті 2650 м над рівнем моря. Тут розташовані кілька гірських вершин заввишки понад 3200 м, зокрема гора , найвища вершина екорегіону заввишки 3308 м.
Південна Сьєрра простягається від долини Сан-Педро-Мескіталя до долини Ріо-Гранде-де-Сантьяго на півночі Халіско. Вона складається з кількох гірських хребтів, що простягаються з півночі на південь, розділених широкими каньйонами, флора яких поєднує елементи сухих тропічних лісів, поширених у низинах, та напівпустельних чагарників, поширених у внутрішніх районах Мексиканського нагір'я. Цей регіон охоплює гірські райони, що лежать на сході Наяриту, південному сході Дуранго, заході Сакатекасу, півночі Халіску та заході Агуаскальєнтесу.
На південному краю Західна Сьєрра-Мадре переходить у гори Трансмексиканського вулканічного поясу та Південної Сьєрра-Мадре. Найзахідніша частина Трансмексиканського вулканічного поясу, зокрема гори , також є частиною екорегіону сосново-дубових лісів Західної Сьєрра-Мадре.
Гірські ліси Західної Сьєрра-Мадре на низьких висотах переходять у пустелі, напівпустельні чагарники та сухі тропічні ліси. На північний захід від екорегіону поширені перехідні субтропічні сухі ліси Сонори і Сіналоа та пустеля Сонора, на північний схід — пустеля Чіуауа, на схід — екорегіони маторалю Мексиканського нагір'я та маторалю Центральної Мексики, а на захід та південний захід — сухі ліси Сіналоа. Сосново-дубові ліси Західної Сьєрра-Мадре є частиною комплексу , поширених в горах Мексики та південного заходу США.
Клімат На більшій частині екорегіону переважає високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією кліматів Кеппена) або вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена), а на півночі екорегіону, зокрема у високогір'ях Небесних островів Мадре — середземноморський клімат (Csb або Csa або за класифікацією Кеппена). Середні температури та кількість опадів різняться залежно від широти, а також від висоти над рівнем моря внаслідок значного перепаду висот, який на деяких південних уступах може досягати 3000 м. Загалом зі збільшенням висоти середня температура знижується, а на найвищих гірських вершинах сніг може лежати протягом всього року. Загалом температура в регіоні зазвичай коливається від -3 °C до 28 °C. На західних схилах гір, звернених до Каліфорнійської затоки та Тихого океану, опадів випадає більше, а зими м'якші, ніж на східних схилах, звернених до внутрішніх пустельних плато. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні становить 553 мм, більшість яких випадають влітку. Пік опадів зазвичай припадає на серпень.
Флора
В горах Західної Сьєрра-Мадре поширені різноманітні рослинні угруповання, передусім соснові, дубові та сосново-дубові ліси, дубові та сосново-дубові рідколісся, а також мішані хвойні ліси, широколистяні ліси, гірські луки, чагарники чапаралю та ялівцеві чагарники. Їх розподіл залежить від кількості опадів, висоти над рівнем моря, температури та ґрунтів. У лісах регіону переважають сосни (Pinus spp.), яких тут зустрічається 27 видів, та дуби (Quercus spp.), яких тут зустрічається 21 вид. Видовий склад лісів екорегіону змінюється з широтою від Небесних островів Мадре до гір Південної Сьєрри. Тут зустрічається багато ендемічних рослин, особливо на ізольованих "небесних островах" на півночі екорегіону, а також у багатьох каньйонах та долинах.
Соснові ліси зустрічаються в горах Західної Сьєрра-Мадре на висоті від 1600 до 3200 м над рівнем моря у різноманітних умовах. Їх видовий склад залежить від широти, клімату та ґрунтів. У північній та центральній частинах екорегіону в соснових лісах домінують аризонські сосни (Pinus arizonica), апачські сосни (Pinus engelmannii) та чіуауанські сосни (Pinus leiophylla var. chihuahuana), а від центральної частини Чіуауа до південного краю екорегіону — дурангські сосни (Pinus durangensis) та сосни теокоте (Pinus teocote). У районах, де переважають тонкі, кам'янисті та кислі ґрунти, зростають сосни Люмгольтца (Pinus lumholtzii) та сосни Луз-Марії (Pinus luzmariae). Сосни Купера (Pinus cooperi) можуть утворювати моновидові насадження у гірських долинах, де переважають глибокі ґрунти. Мексиканські жовті сосни (Pinus oocarpa), гладкокорі сосни (Pinus pseudostrobus), сосни Дугласа (Pinus douglasiana), геррерські сосни (Pinus herrerae), мічоаканські сосни (Pinus devoniana) та тонкохвойні сосни (Pinus maximinoi) зустрічаються у більш вологих районах на західних схилах Західної Сьєрра-Мадре.
Мішані хвойні ліси зустрічаються невеликими ділянками на вологих схилах та в каньйонах у північній частині Західної Сьєрра-Мадре, на висоті від 1900 до 3300 м над рівнем моря. Серед дерев, що домінують у цих лісах, слід відзначити тисолисту дуґласію (Pseudotsuga menziesii var. glauca), поширену на півночі регіону, (Pseudotsuga menziesii var. lindleyana), яка замінює її далі на південь, дурангську ялицю (Abies durangensis), одноколірну ялицю (Abies concolor), чіуауанську ялину (Picea chihuahuana), мексиканську ялину (Picea engelmannii var. mexicana), а також різні види сосен (Pinus spp.) та іноді деякі види дубів (Quercus spp.).
Сосново-дубові ліси є найпоширенішими рослинними угрупованнями екорегіону, де вони зустрічаються на висоті від 1250 до 3200 м над рівнем моря. На півночі Західної Сьєрра-Мадре, зокрема на Небесних островах Мадре, у сосново-дубових лісах, поширених у напівпосушливій помірній зоні, переважають аризонські сосни (Pinus arizonica), апачські сосни (Pinus engelmannii) та чіуауанські сосни (Pinus leiophylla var. chihuahuana) у поєднанні з нитчастолистими дубами (Quercus rugosa) та/або дубами Гембела (Quercus gambelii), а також з деякими іншими видами дубів. У сосно-дубових лісах, що ростуть на тонких ґрунтах та кам'янистих схилах, переважають сосни Люмгольтца (Pinus lumholtzii) та товстолисті дуби (Quercus crassifolia), а на півдні екорегіону також променисті дуби (Quercus radiata). У підліску цих лісів зустрічаються чагарники (Arctostaphylos pungens), алігаторового яловця (Juniperus deppeana) та дурангського яловця (Juniperus durangensis). У деяких частинах екорегіону на висоті від 1800 до 2300 м над рівнем моря зустрічаються сосново-дубові ліси, основу яких складають дуби Джонса (Quercus jonesii) або пало-мансано, сосни Люмгольтца (Pinus lumholtzii), смолисті дуби (Quercus resinosa), товстолисті дуби (Quercus crassifolia) та сонорські дуби (Quercus viminea). На нижніх західних схилах екорегіону у сосново-дубових лісах переважають мексиканські жовті сосни (Pinus oocarpa), сосни Дугласа (Pinus douglasiana), сонорські дуби (Quercus viminea) та густолисті дуби (Quercus confertifolia). На нижніх висотах на півдні регіону, в штатах Дуранго, Халіско та Сакатекас, у сосново-дубових лісах переважають мексиканські жовті сосни (Pinus oocarpa), смолисті дуби (Quercus resinosa) та кавові дуби (Quercus coffeicolor).
Дубові ліси, як правило, зустрічаються на низьких висотах на західних схилах екорегіону, де вони утворюють перехідну зону між сухими тропічними лісами, поширеними у низинах, та гірськими сосново-дубовими лісами. У деяких районах вони зустрічаються на висоті понад 350 м над рівнем моря та утворюють анклави, оточені сухими лісами а у деяких районах простягаються до висоти 2900 м над рівнем моря. На низьких висотах у дібровах Західної Сьєрра-Мадре переважають руді дуби (Quercus fulva), дуби Мак-Вогна (Quercus mcvaughii) та щитолисті дуби (Quercus scytophylla), а на великих висотах — санта-розькі дуби (Quercus sideroxyla) та нитчастолисті дуби (Quercus rugosa). На півночі Західної Сьєрра-Мадре у дубових лісах поширені сонорські дуби (Quercus viminea) та каштанові дуби (Quercus castanea), а південніше до них доєднуються різнолисті дуби (Quercus diversifolia) та густолисті дуби (Quercus confertifolia). Білопоясні дуби (Quercus albocincta) зустрічаються в лісах на низьких висотах. У дубових лісах, поширених у вологих районах, переважають мезофітні породи дубів, зокрема сиві дуби (Quercus calophylla), товстолисті дуби (Quercus crassifolia), різнолисті дуби (Quercus diversifolia) та щитолисті дуби (Quercus scytophylla), до яких на низьких висотах доєднуються напівплосколисті дуби (Quercus subspathulata) та різні види (Clethra spp.).