У музиці вілланелла () — форма легкої італійської світської вокальної музики, що виникла в Італії незадовго до середини XVI століття. Вперше вона з'явилася у Неаполі та вплинула на пізнішу канцонетту, а звідти також вплинула на мадригал.
Тема, як правило, сільська, комічна і часто сатирична; часто манери художньої музики, такі як мадригал, є предметом пародії. Схема римування вірша в ранніх неаполітанських формах віланелл зазвичай abR abR abR ccR, де «R» — рефрен, що повторюється точно. Вілланелла стала однією з найпопулярніших форм пісні в Італії приблизно в середині століття.
Музика ранньої вілланелли, відома як канцона вілланеска (), неодмінно складається з трьох голосів без супроводу. Першими композиторами вілланелл були неаполітанці Джованні Доменіко да Нола та Джован Томазо ді Майо; до пізніших композиторів, вже не з Неаполя, належали Адріан Вілларт, Лука Маренціо, Адріано Банк'єрі, Орландо де Ласс та інші.
Посилання Denis Arnold, «Vilanella», The New Grove Dictionary of Music and Musicians, first edition, edited by Stanley Sadie (London: Macmillan Publishers, 1980): 19:770–773. Gustave Reese, Music in the Renaissance (New York, W.W. Norton & Co., 1954). The New Harvard Dictionary of Music, edited by Don Randel (Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1986). Donna G. Cardamone, The Canzone Villanesca alla Napolitane and Related Forms, 1537—1570 (Ann Arbor: UMI Research Press, 1981). . Donna G. Cardamone, «The Debut of the Canzone Villanesca alla Napolitana». Studi Musicali 4 (1975): 65–75. Donna G. Cardamone, «'Madrigali a Tre et Arie Napolitane' — A Typographical and Repertorial Study». Journal of the American Musicological Society 35, no. 3 (1982): 436—481. Concetta Assenza, La canzonetta dal 1570 al 1615 (Lucca: LIM, 1997). .