Морфінанові алкалоїди — належать до групи морфінанових алкалоїдів, які є підгрупою , які є підкласом класу П. О. Безуглий, 2008, С.420-421.
Основні види алкалоїдів Група морфінанових алкалоїдів налічує близько 50 представників.
Їх поділяють на 5 типів:
тип морфіну тип тип тип тип
Найвідоміші алкалоїди цієї групи:
морфін кодеїн тебаїн глауцин
Хімічні властивості У всіх типах морфінанових алкалоїдів є ароматичне кільце А і частково гідроване кільце D.
Поширення у природі Мофінанові алкалоїди зустрічаються в природі у вигляді основ і N-оксидів.
Вони утворюються в рослинах з тирозину і в основному зустрічаються в наступних родах: мак, стефанія, , (Menispermum), рідше в родах (Cocculus), кротон (Croton), (Triclisia), (Ocotea) Gnetum parvifolium Nelumbo nucifera (Plumula Nelumbinis) та ін. Зі східного маку було виділено орипавін (фенольний алкалоїд).
Гомоморфінани знайдені в рослинах сімейства лілієві (Liliaceae).
Хімічний синтез Синтезовано велику кількість алкалоїдів зі схожою з морфіном структурою.
Біологічна дія Усі алкалоїди морфіну мають потужні фармакологічні властивості: деякі з них мають сильну знеболювальну та седативну дію (наприклад, морфін), інші — протикашльову (наприклад, кодеїн), треті — протимікробну (наприклад, сангвінарин), четверті — судинорозширювальну (наприклад, папаверин) тощо.
Протиотрута Антагоністи морфіну (наприклад, налорфін або налоксон) конкурують з опіоїдами за зв'язок з опіоїдними рецепторами, блокуючи дію морфіну шляхом зв'язування з цими рецепторами і практично не мають наркотичного ефекту. Налоксон застосовується у випадках гострого отруєння наркотичними речовинами, тоді як налтрексон використовується для лікування наркозалежності.
Дивіться також
морфін — найбільш вивчений природний алкалоїд опійного маку опіати — натуральні алкалоїди опію опіоїди — агоністи опіоїдних рецепторів
Література
117-49
Примітки
Посилання
Стаття з Хімічної енциклопедії з формулами сполук (2-ге видання, 1990 рік)