Гу́став-А́вґуст Іва́нович Баа́р (; 27 червня 1892, Шлок, Ризький повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 3 жовтня 1938, Розстрільний полігон «Комунарка», Московська область, РРФСР, СРСР) — радянський військовий діяч, розвідник, начальник відділу розвідки Харківського (1921—1922) та Українського військового округу (1923—1933), теоретик військової справи, полковник Червоної армії (1936). Учасник Першої світової війни та Громадянської війни в Росії, репресований у роки Великого терору.
У роки Першої світової війни Баар служив у званні молодшого унтер-офіцера Російській імператорській армії, згодом приєднався до Червоної армії під час Громадянської війни в Росії, де здобув досвід у військовій розвідці і штабній роботі. З 1923 по 1933 рік обіймав посаду начальника розвідвідділу штабу Українського військового округу, де брав безпосередню участь у формуванні системи розвідки, підготовці кадрів і партизанських загонів на випадок збройного конфлікту, окрему увагу приділяючи аналізу тактичних і стратегічних аспектів діяльності розвідувальних органів. Був одним із кураторів румунського напрямку розвідки в Головному розвідувальному управлінні РСЧА.
У 1937-му році Густав Баар був узятий під арешт у Харкові в рамках репресій органів НКВС проти червоних командирів. По завершенню слідства був засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР за обвинуваченням в «участі в контрреволюційній терористичній організації». Вирок у справі Густава був виконаний шляхом розстрілу на полігоні «Комунарка» 3 жовтня 1938 року. У 1957 році він був посмертно реабілітований.
Життєпис
Ранні роки Народився 1892 року в місті Шлок Ризького повіту Ліфляндської губернії в родині робітника, за національністю латиш. У 1909 році закінчив три класи міського училища, після чого працював у сільському господарстві, робітником, наймитом та матросом-річником.
Перша світова та Громадянська війна в Росії У вересні 1915 року призваний до армії, де проходив службу рядовим. Того ж року пройшов курс навчальної команди при 178-му піхотному запасному батальйоні, у 1916 році служив у кінно-підривній розвідці, де отримав звання молодшого унтерофіцера.
З травня 1917 року член РСДРП(б), з 1918 року — доброволець Робітничо-селянської Червоної армії. У березні — грудні 1918 року обіймав посади помічника командира взводу 7-го латиського стрілецького полку, секретаря агітаційно-вербувального відділу Новгородського губернського виконавчого комітету та завідувача того ж відділу при губернському військкоматі.
З грудня 1918 по травень 1919 року працював заступником голови Валкського повітового виконкому новоутвореної Латвійської Соціалістичної Радянської Республіки. У травні 1919 — червні 1920 року — уповноважений Революційної військової ради (РВР) з агентурної роботи. У червні 1920 — лютому 1921 року — начальник реєстраційного відділу штабу .
В УРСР З лютого по жовтень 1921 року обіймав кілька посад у розвідувальних органах: інспектора регіструправи похідного штабу РВР, заступника начальника реєстраційного відділу штабу 16-ї армії, завідувача румунського сектора інформаційно-статистичного відділу Розвідувального управління штабу Збройних сил України і Криму.
У 1921 році закінчив двомісячні розвідувальні курси в Москві. З жовтня 1921 по липень 1922 року — начальник розвідвідділу штабу Харківського військового округу. Згодом — уповноважений Розвідуправління штабу ЗС України й Криму. З липня 1922 по травень 1923 року — начальник прикордонного розвідпункту № 3.
З травня 1923 по листопад 1933 року — начальник розвідувального відділу штабу Українського військового округу, де за заступника протягом 1924—1925 та 1927—1930 років мав Юліана Гоїва. На думку А. Бойди, такий вибір свідчить про високу довіру Баара до Гоїва, оскільки на подібні посади зазвичай обирали перевірених фахівців після тривалого вивчення їхніх професійних якостей.
Професійна співпраця між Юліаном Гоївим та Густавом Бааром розпочалася, ймовірно, на початку 1920-х років. Існує припущення, що вони познайомилися приблизно у 1920–1921 роках, коли Гоїва затримало ЧК у Криму, де Баар працював по лінії контррозвідки та перевірки колишніх білих офіцерів. Юліан Гоїв суттєво допомагав Баару в оперативній роботі та куруванні напрямків розвідки, зокрема, він обіймав посаду начальника аналітичного відділу та відповідав за румунський напрямок через роботу з компартіями. Спільна робота тривала близько десяти років. Баар залучав Гоїва до вирішення відповідальних завдань, зокрема до керівництва аналітичним відділом та курування розвідувальної діяльності на румунському напрямку через канали Компартії Буковини та КПЗУ. Попри інтенсивну професійну взаємодію, деталі їхніх особистих чи побутових стосунків залишаються невідомими через обмеженість архівних матеріалів кримінальних справ .
В 1925 році був одним з авторів армійського журналу «Армия и революция», де відзначав вагомість вивчення військового досвіду іноземних держав, в тому числі і Польщі. Румунський напрямок в червоній розвідці Баар продовжував курувати й в 1927 році. Цьому є підтвердження у витягу з протоколу засідання окружних працівників розвідки IV управління генштабу РСЧА. Воно проходило з 21-го по 22-ге квітня 1927 року в Москві, де Ян Берзін на зауваження Баара стверджував, що ресурси розвідки на поточному етапі обмежені, і це також стосується проблеми вивчення румунського напрямку у розвідці ГРУ РСЧА.
У 1926 році закінчив курси удосконалення вищого командного складу при Військовій академії імені Фрунзе, після яких у службовій характеристиці згодом характеризувався як такий, що «в обстановці розбирається, але при ухваленні рішень має тенденцію до упередженості» та «в основних службах розбирається, але самостійно керувати нею не може». В цілому характеристика Баару була дана такого змісту:
Протягом 1929—1932 роках під керівництвом Баара в Українському військовому окрузі велася масова підготовка партизанів і розвідників на випадок війни, облаштовувалися схрони з продовольством і зброєю. За сприяння Густава Баара в УРСР підготували на випадок війни понад 3000 партизанів і диверсантів.
За сприяння Густава Баара у Харкові та Куп'янську створювалися спеціальні школи для підготовки партизанів і диверсантів, у Києві діяли два навчальні пункти, які очолили М. К. Кочегаров та І. Я. Лісіцин. Кожен із зазначених військових навчальних закладів перебував під патронатом ОДПУ. Окрім того, функціонувала спеціальна школа 4-го (розвідувального) відділу штабу Українського військового округу, керівником якої був М. П. Мельников. В Одесі відкрилися спеціальні курси 4-го відділу. Для навчання майбутніх партизанів і командирів на початку 1930 року в Харків направили Іллю Старинова.
Після короткої ознайомчої бесіди вже 15 лютого 1930 року Старинова відкликали зі складу 4-го Коростенського Червонопрапорного залізничного полку. Його перевели у розпорядження 4-го (розвідувального) управління Штабу РСЧА і прирядили до 4-го (розвідувального) відділу штабу Українського військового округу, що займався організацією підготовки до партизанської війни. Робота здійснювалась по лінії 5-го відділу 4-го управління Генштабу РСЧА. Начальником відділу у штабі Українського військового округу був згаданий Густав Баар. Він окреслив коло завдань, для виконання яких і запросили Старинова. Йшлося про підготовку партизанських кадрів: Іллі Старинову належало навчати підривної справи вже досвідчених червоноармійців, про що командувач Українського військового округу Йона Якір попереджав і попередньо окреслював у своїх наказах:
У своїх мемуарах Ілля Старинов описує Баара наступним чином:
Густав Баар та командувач УВО Йона Якір часто відвідували та спостерігали за практичними заняттями, які проводив для майбутніх партизанів Ілля Старинов. Згодом діяльність по розбудові мережі партизанських загонів і заготівлі схронів на випадок війни з Польщею припинили за вказівкою вищих органів влади.
У 1935 році Густав Баар закінчив особливий факультет Військової академії імені Фрунзе. 17 січня 1936 р. Баару було надано звання полковника. З грудня 1935 по січень 1938 року перебував у розпорядженні Розвідувального управління РСЧА. Проживав у Харкові по вулиці Фрунзе (з 2015 року — Багалія).
Арешт і смерть До кінця 1937 року Густав Баар фактично залишався поза увагою репресивного механізму НКВС. Незважаючи на багаторічну роботу з Юліаном Гоївим, який обіймав посаду його заступника, під час розслідування справи Юліана Гоїва восени 1937-го, ім’я Густава Баара практично не фігурувало. Це дає підстави припускати, що на той момент органи держбезпеки ще не розглядали його як об’єкт політичних переслідувань.
Уже після розстрілу майора РСЧА Юліана Гоїва 10 грудня 1937 року проти Г. Баара були використані свідчення його колишніх підлеглих. Зокрема, 14 грудня 1937 року на допиті в органах НКВС при Забайкальському військовому окрузі полковник Михайло Цюпко заявив, що ще у січні 1930 року Г. Баар нібито намагався залучити його до шпигунської діяльності на користь Польщі. За словами Цюпка, Баар мотивував це погіршенням геополітичного становища СРСР та необхідністю орієнтації на Польщу. Він стверджував, що за вказівками Баара передавав до польської розвідки у Львові пакети з інформацією, яка стосувалася, зокрема, авіаційних і технічних частин Українського військового округу, а також окремі відомості про київський гарнізон. За його словами, матеріали він отримував безпосередньо від Баара. Цюпко також заявляв, що за передачу цих відомостей у 1930 році отримав винагороду в розмірі 4 тисяч карбованців. Сучасні дослідники розглядають подібні свідчення як частину сфабрикованих обвинувачень періоду Великого терору.
27 січня 1938 року заарештований у Харкові, згодом етапований у Москву. Воєнною колегією Верховного суду СРСР 3 жовтня 1938 року засуджений до смертної кари за звинуваченням в «участі в контрреволюційній терористичній організації». Того ж дня вирок виконано на полігоні «Комунарка» . Місце поховання — Розстрільний полігон «Комунарка», Московська область.
По справі Густава Баара в 1938-му році допитувався в Москві на Луб'янці Ілля Старинов. Колишній підлеглий Баара згадував, що московського слідчого постійно цікавило місце служби Старинова, локації по службі, близькість з тією чи іншою людиною і зокрема чи часто він зустрічався під час служби з Густавом Бааром.
Після того як допит завершився і допитуваного було відпущено, слідчий заявив Старинову, що його чіпати не будуть через врахування попередніх бойових заслуг. У випадку можливої іншої зустрічі слідчий пропонував написати будь-які відомості про те, що йому відомо про фігурантів кримінальних справ на Йону Якіра, Густава Баара та інших засуджених тоді червоних командирів. Слідчий рекомендував Старинову нічого не приховувати, бо буцімто це і спростить його становище.
25 червня 1957 року Густав Баар був посмертно реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР за відсутністю складу злочину.
Оцінки діяльності Історик Андрій Бойда розглядає Густава Баара як одну з малодосліджених постатей радянського військово-розвідувального апарату в УСРР міжвоєнного періоду. На думку дослідника, Баар відігравав важливу роль у діяльності розвідки Харківського та Українського військових округів, зокрема в координації польського та румунського напрямків агентурної роботи. Водночас Бойда наголошує, що через відсутність доступу до архівно-кримінальної справи Баара його біографія досі містить значні прогалини. У своїй оцінці Бойда звертає увагу на взаємозв’язки Баара з колишніми старшинами Легіону Українських січових стрільців та Української галицької армії, які у 1920–1930-х роках служили в структурах РСЧА. Зокрема, дослідник акцентує на свідченнях Юліана Гоїва, який стверджував, що був переведений до розвідувального відділу УВО саме за розпорядженням Баара. Через ці контакти автор простежує участь радянської військової розвідки у підготовці агентурних і диверсійних кадрів для діяльності на території Польщі та Румунії.