Павленко Леонід Оксентійович (27 жовтня 1924, с. Семенівка, Полтавська губернія, нині селище Кременчуцького району Полтавської області — 1 жовтня 1998, м. Васильків, нині Обухівський район, Київська область) — український письменник і фітотерапевт, автор збірок легенд, бувальщин, прикмет, науково-художніх книг про рослини. Лауреат Премії імені Лесі Українки 1993 року за книгу «Квіт папороті».
Біографія Народився 27 жовтня 1924 року в селі Семенівка в Полтавській губернії (нині селище в Кременчуцькому районі в Полтавській області). Був учасником Другої світової війни. У Полтавській області закінчив Крюківське фабрично-заводське училище. Після Другої світової війни працював у Василькові як технік-заготівельник лікарських рослин.
Набув популярності як автор книг про лікування травами. Також писав книги з легендами, народними прикметами, бувальщинами. 1987 року вступив до Національної спілки письменників України. 1993 року Кабінет Міністрів України відзначив його книгу «Квіт папороті» Премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.
Помер 1 жовтня 1998 року у Василькові Київської області.
Твори «Цілющі скарби землі» (1984; 1988), науково-художня книга «Біла Лілея: Повісті, легенди, оповідання» (1986), науково-художня книга «Ліки з чар-зілля: Поради і рецепти народного цілителя» (1992, 2003), науково-художня книга «Квіт папороті» (1990), збірка легенд «Сліди не старіють» (1991), збірка повістей «Надвечір’я на Івана Купала» (1996), збірка легенд, оповідань про трави, бувальщин «Сузір’я Андромеди» (1996), збірка легенд і повістей «Терновий цвіт» (1990), роман «Спокута Ружени» (1997), роман
Примітки
Література
Нові члени Спілки письменників // Літературна Україна. 1987, 31 груд. Стеблина М. Не згас чарівний світ Павленка: [Некролог] // Літературна Україна. 1998, І5 жовт.