Швінген () — національна швейцарська боротьба, поширена в німецькомовній частині Швейцарії. Відома, за деякими даними, ще з XIII століття, проте офіційно змагання зі швінгену проводяться з 1805 року. У 1855 році в Лозанні швінген включений до списку національних видів спорту.

Історія У Люцернській хроніці 1517 зустрічається зображення, на якому біля Лозаннського собору двоє людей борються один з одним. Це була перша згадка про швейцарську народну боротьбу. Однак немає підтверджень, що на мініатюрі було зображено саме поєдинок зі швінгену. У XVII — XVIII століттях у регіонах Емменталь, Хазліталь і Ентльбух починають розвиватися бойові мистецтва, а літературі XVIII століття про швингені згадується як складової частини швейцарської культури. У книзі ченця Франца-Йозефа Штадлера «Частини Ентльбуха», написаної 1797 року, згадуються перші правила боротьби.

У 1805 році на фестивалі Уннспуннерфест вперше проводяться змагання зі швінгену. В кінці XIX століття вчителі гімнастики починають проводити заняття з цього виду боротьби в містах, хоча вона найбільш популярна була серед селян, а в 1895 створюється і Національна федерація швінгена, яка офіційно починала проводити змагання з цієї боротьби і встановлює її сучасні правила.

Національна першість боротьби швінген 2016 Переможцем Національної першості з боротьби швінген та інших альпійських видів спорту (Schwing-und Älplerfest) у 2016 році став уродженець кантону Берн Маттіас Гларнер. Змагання пройшли недалеко від міст Еставайє та Пайєрн у західній, франкомовній частині Швейцарії. Вперше за останні 76 років новим «королем» боротьби швінген став атлет старше 30 років — Маттіас Гларнер (Matthias Glarner) (зріст — 1,86, вага — 115 кг). Йому вдалося перемогти набагато молодших бійців.

Правила Поєдинок проходить на арені у формі кола з діаметром від 7 до 14 метрів, причому арена посипана тирсою. Два противники носять шорти з джуту, які одягнені поверх одягу. Противники хапають один одного за ці шорти (ззаду, на поясі) і розпочинають боротьбу. Мета — перекинути супротивника на спину.

Прийоми та захоплення у боротьбі «швінген» Існують кілька основних кидків під іменами «курців» (), «убершпрунг» (), «Віберхагге» (), також «Ножиці» (), «Вигин» (), і кілька затискачів: «Ведмежий затискач» (), «Коробочка» (), «Захоплення під коліно» (), «Головне захоплення» () і так далі. Більшість прийомів нагадують аналогічні прийоми в дзюдо — «хюфтер» () нагадує «коси гуруму», «бринцер» () — «Учі-мата». Ці прийоми найбільш ефективні для перекидання опонента і можуть також використовуватися в Шуайцзяо. Якщо борець, утримуючи супротивника за шорти, змусив його торкнутися землі як мінімум двома третинами спини або двома лопатками відразу, то він перемагає. За традицією переможець зчищає зі спини переможеного тирсу. Матч обслуговують три арбітри, один із яких знаходиться на арені. Судді дають очки за переможний кидок (максимум 10 балів). Якщо матч не закінчується чистою перемогою, то найактивнішому присуджують найбільшу кількість очок.

Система поєдинків На фестивалі швінгена кожен учасник бореться із шістьма чи вісьмома противниками (вісім на турнірі Федерації). Після закінчення п'яти (або семи) поєдинків два найкращі учасники сходяться у фінальному поєдинку, щоб виявити найсильнішого. Матч судять лише професійні арбітри, але нерідкі випадки звинувачення їх в упередженому суддівстві.

Класів чи категорій у даному виді спорту немає, проте беруть участь у боротьбі переважно люди зростом понад 180 см та масою понад 100 кг. За професією найчастіше це теслярі, м'ясники, лісоруби чи сировари.

Цікаві традиції

Незважаючи на те, що це традиційно чоловічий вид спорту, з 1992 року у Швейцарії існує жіноча асоціація швінгена. Борці із сільських регіонів носять темні штани та яскраво-синю сорочку, а міські спортсмени виступають виключно у білому одязі. На турнірах не розігруються будь-які грошові суми: переможцям вручають різноманітні сувеніри від дзвіночків для тварин до меблів Найкращі борці на фестивалі отримують вінки. Ті, хто отримує вінки на змаганнях Федерації, називаються «Eidgenossen» (з нім. — «Конфедерати»), а на національному рівні — «Böse» (з нім. — «Погані хлопці»). Переможець турніру Федерації отримує довічний титул «Короля швінгена» () і отримує право бути почесним гостем на кожному турнірі.

Література Urs Huwyler: Könige, Eidgenossen і andere Böse: Schwingen — ein Volkssport wird trendig, (Kings, Confederates and Other Wickeds — Folk Sport Becomes Trendy) AT Verlag 2010, ISBN 978-303800550

Посилання

Швінген на сайті Encylopaedia Britannica Офіційний сайт Національної федерації швінгену Рапперсвільська спілка швінгена Клуб «Сан-Хоакін» у Каліфорнії, США «Швінген»: від арени з тирсою до мега-події

Примітки