Темний Сидір Іванович, також Біда Сидір Іванович (н. 1882, с. Грушківка Чигиринського пов. Київської губернії — 14.01.1968, там же) — український військовий і громадський діяч, сотник (командир) 3-ї пішої сотні Першого куреня Холодного Яру, член Холодноярського повстанкомуhttps://dspace.vspu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/c6bc51db-de4c-4a8e-a8fc-f067e43a2a7d/content.
Життєпис Народився у багатодітній родині, мав 12 братів і сестру, за іншими даними мав 17 братів та сестер. Родина жила бідно, тому в селі їх так і назвали — «Бідами».
Кілька разів уникав призову до російської армії, переховувався в Холодноярському лісі, збудував на батьківській землі великий дім. Із початком Першої світової війни пішов на службу, мав військове звання — штабс-капітан російської армії, повний Георгіївський кавалер. 1918 року Сидір одружився з місцевою Мотрею Карюкою, що виділялася великою вродою. На початку 1919-го у них народилася дочка Зіна.
1919 року воював у Червоній армії, ймовірно, проти денікінців, але невдовзі покинув її лави й пішов у гайдамаки до Василя Чучупака. Очолив 3-тю пішу сотню Першого куреня Холодного Яру, Став членом Холодноярського повстанкому. Про сотника Темного кілька разів згадував Юрій Горліс-Горський у своєму романі «Холодний Яр».
17 серпня 1921 року Сидіра з отаманом Яковом Мамаєм-Щирицею піддався на так звану «амністію» більшовиків, його одразу жорстоко побили до непритомності і повезли через Грушківку до катівні. Дружина Мотря знала, що чекало на її чоловіка і від пережитого збожеволіла. Її забрали до психіатричної лікарні, і її подальша доля невідома.
Після поразки Холодного Яру переховувався. Темного кілька разів заарештовувували більшовики, але щоразу йому вдавалося втекти. Під час арештів зазнавав жорстоких тортур.
Повернення до України Згодом Сидір Темний переїхав на Донщину, де вдруге одружився, мав інші ім'я і прізвище. Працював у радгоспі, в «передовики» не вибивався, щоб не потрапити на сторінки газет, боявся бути упізнаним. Протягом всього життя мав при собі наган. Коли під час Другої світової війни на Дон і Кубань прийшли німецькі війська, повернувся до рідного села. Односельчани згадували, що вся його голова була вкрита великими ґулями, це були сліди катувань у ЧК. Жив у племінника Федора Дінця, часто навідував Платона Темного та його Дусю, Сергія Апілата, рідше — Олександру, дружину брата Гаврила, який загинув під час Голодомору 1933 року. Конфліктував із місцевою поліцією, внаслідок чого отримав поранення лівого плеча. В косарівській лікарні Сидору було ампутовано руку.
1931 року хату Сидора у Грушківці розібрали і перенесли на територію дитячого притулку, що діяв до початку Другої світової війни.
Доньку Зіну взяв до себе хтось із рідних зі Знам'янки, і у 1930-х роках вона приїжджала до рідні у Грушківку. Згодом її заарештували більшовики, вона загинула у тюрмі в Знам'янці або у Білій Церкві. 1933 року померли від голоду брат Гаврило та його син Василь. 1942 або 1932 року до Грушківки ненадовго приїжджала друга дружина Сидора з Дону, але згодом вона повернулася на Дон.
До 1948 року жив у Грушківці під власним прізвищем. Місцева влада спершу не чіпала його з огляду на те, що він був жертвою поліції. Подальша доля, з 1948-го до середини 1960-х років, невідома. Існує версія, що його було ув'язнено нібито через донос другої дружини. За даними двоюрідного праонука Івана Березюка, Темний у цей час відбував покарання на Соловках.
Вдруге Сидір повернувся до рідного села 1965 або 1966 року, маючи понад 80 років. До останніх днів Темний плекав надію на незалежність України і був певен у правильності вибору, коли він почав боротися за її незалежність.
Неодноразово говорив дружині брата Гаврила Олександрі Темній: «Побачиш, Олександро, настане такий час, коли ця влада щезне і буде та, за яку ми проливали кров. Україна стане вільною, і буде своя держава. Може, не діждемося ми, то доживуть твої діти чи онуки».
Останні роки життя жив у Тетяни Костівни та у Степаниди Рибалки. У віці 88 років потрапив у автомобільну катастрофу, сильно травмувався і невдовзі, 14 січня 1968 року, помер у рідній Грушківці. Похований там же. Довгі роки могила вважалася втраченою, але з часом була віднайдена.
Родина Брат Гаврило Іванович Темний. Загалом Сидір мав 17 братів та сестер. Мати Ольга Біда з Мельників біля Холодного Яру. Перша дружина Мотря Карюка, доньку Зіну більшовики тримали у в'язниці як заручницю, загинула в тюрмі у 1930-х роках. Ім'я другої дружини невідоме.
Джерела Холодний Яр, Юрій Горліс-Горський Неофіційний антропонімікон роману Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр», Павликівська Н. М., доктор філологічних наук, завідувач кафедри української мови Вінницького педагогічного університету, 2016
Примітки