Едуард Павлович Кругляков (рос. Эдуард Павлович Кругляков; 22 жовтня 1934 року в Краснодарі — 6 листопада 2012 року в Новосибірську) — російський фізик.

Життєпис Кругляков навчався на факультеті радіаційної фізики Московського фізико-технічного інституту (МФТІ), який закінчив у 1958 році. Потім він приєднався до Інституту ядерної фізики Сибірського відділення Академії наук СРСР (СОАН-СРСР) у Новосибірську-Академмістечку, заснованого в 1957 році на запрошення Герша Іцковича Будкера. Одним з основних напрямків його роботи була розробка методів вимірювання для безконтактної діагностики плазми. Він використовував лазери та методи оптичної інтерферометрії для вимірювання температури та густини електронів у швидкоплинній плазмі. Це дозволило вперше виміряти нагрівання плазми на фронті беззіткнювальної ударної хвилі. Він брав участь в експериментальному визначенні діелектричної міцності води, яку можна було збільшити до п'яти разів.

У 1975 році Кругляков захистив докторську дисертацію про утримання плазми в багатодзеркальному магнітному полі.Разделитель Кругляков Эдуард Павлович 1934 Д-р физ.-мат. наук, карточка 12 из 100 (abgerufen am 12. April 2016). Це підтвердило фундаментальні ідеї Герша Будкера, В. В. Мірнова та Дмитра Рютова. Після цього він став керівником лабораторії. Згодом були побудовані експериментальні установки ГОЛ-1 та ГОЛ-М для вивчення термоядерного синтезу за допомогою магнітного утримання. Дослідження Круглякова сильної ленгмюрівської турбулентності в плазмі також привернули значну увагу. У 1987 році він став членом-кореспондентом Радянського Союзу.

У 1988 році Кругляков став заступником директора Інституту ядерної фізики, спеціалізуючись на фізиці плазми та керованому ядерному синтезі. У 1997 році Кругляков став академіком (дійсним членом Російської академії наук (РАН)). У 2005 році Кругляков вийшов у відставку та став радником РАН. Він очолював кафедру фізики плазми Новосибірського університету до самої смерті.

Кругляков був членом, а з 1998 року й головою Комісії проти псевдонауки та наукової фальсифікації, заснованої в 1988 році Віталієм Гінзбургом. У 1991 році член комісії Євген Борисович Александров викрив теорію торсійного поля для передачі інформації з надсвітловими швидкостями, поширену радянськими фізиками в 1980-х роках, як шахрайство. Це не завадило її фінансуванню Міністерством науки Росії з 1992 по 1995 рік та Міністерством оборони Росії з 1996 по 1997 рік.Eduard Pawlowitsch Krugljakow: Pseudoscience. How Does It Threaten Science and the Public? (Report at a RAN Presidium meeting of 27 May 2003) (abgerufen am 11. April 2018).По части организованной лженауки мы опередили весь мир (abgerufen am 11. April 2018). З 2006 року видавництво «Наука» під керівництвом Круглякова регулярно видає бюлетень «На захист науки». Після смерті Круглякова керівництво цією комісією взяв на себе Євген Борисович Александров.

Кругляков разом із Жоресом Івановичем Алфьоровим, Гаррі Ізраїлевичем Абелєвим, Левом Митрофановичем Барковим, Андрієм Івановичем Воробйовим, Віталієм Лазаревичем Гінзбургом, Сергієм Георгійовичем Інге-Вечтомовим, Євгеном Борисовичем Александровим, Михайлом Віссаріоновичем Садовським та Анатолієм Михайловичем Черепащуком підписали Відкритий лист 10 академіків до Путіна проти клерикалізації країни, який академік Георгій Сергійович Голіцин опублікував у 2007 році разом із членами-кореспондентами РАН Геннадієм Васильовичем Мальцевим та Феліксом Феодосійовичем Кузнецовим, а також академіками Тимуром Магометовичем Енєєвим та Георгієм Олександровичем Заварсіним.Письмо других академиков. Заявление представителей РАН в связи с «письмом десяти» (abgerufen am 10. April 2018).

Кругляков був одружений і мав двох дітей. За час своєї трудової діяльності він отримав дозу іонного опромінення 200 рентген.Академик РАН считает, что информация о радиационной опасности в связи с аварией на японской атомной станции сильно преувеличена (abgerufen am 12. April 2018). Він помер після тривалої хвороби.

Науковий доробок 1960-ті роки: робота зі створення безконтактних методів діагностики плазми, у тому числі розробка та впровадження в експеримент лазерних методів діагностики високотемпературної плазми. За роботи, пов'язані з впровадженням у ці дослідження методів оптичної інтерферометрії, за експерименти з вимірювання електронної температури і щільності в потоці плазми, що швидко рухається, вперше проведені вимірювання нагріву плазми за фронтом беззіштовхувальної ударної хвилі, в 1986 році Е. П. Круглякову була присуджена Державна премія. 1970-і роки: участь у експериментальному визначенні граничної електричної міцності води. Практичним результатом цих робіт стало підвищення електричної міцності води в 4-5 разів (еквівалентно зростанню енергомістку одиниці об'єму води приблизно в 20 разів). У 1972-1975 роках експериментальна група, очолювана Е. П. Кругляковим, провела витончений експеримент з утримання плазми в багатопробковій магнітній пастці, в результаті чого були підтверджені основні ідеї принципу багатопробкового утримання плазми, запропонованого Г. І. Будкером, Ст. Подальші роботи Е. П. Круглякова, пов'язані з вивченням колективних ефектів у плазмі, проводилися на створених під його керівництвом установках ГОЛ-1 (перша в СРСР установка, на якій починав відпрацьовувати процес автоматизації термоядерного експерименту) та ГОЛ-М. На цих установках створювалися перші системи управління, контролю параметрів, високочутливі завадостійкі вимірювальні системи з високою тимчасовою роздільною здатністю, перші аналого-цифрові перетворювачі. Широку популярність здобули виконані під керівництвом Е. П. Круглякова дослідження сильної ленгмюрівської турбулентності в плазмі, які дали ряд результатів, важливих для розуміння фізики плазми, що нагрівається сильноточним релятивістським електронним пучком. За цикл цих досліджень академіку Е. П. Круглякову та доктору фізико-математичних наук Л. Н. В'ячеславову було присуджено премію РАН імені Л. А. Арцимовича. В останні роки Е. П. Кругляков очолював в Інституті ядерної фізики науковий напрямок – дослідження з фізики плазми та проблеми керованого термоядерного синтезу.

Основні роботи

Монографії Динамика плазмы, в многопробочной магнитной системе. (соавт. Данилов В. В.) Новосибирск, 1974

Науково-популярні Кругляков Э. П. Что же с нами происходит? — Новосибирск: Изд-во СО РАН, 1998. — 167 с. — ISBN 5-7692-0170-3. Кругляков Э. П. «Учёные» с большой дороги. — М.: Наука, 2001. — 321 с. — ISBN 5-02-013116-4. Кругляков Э. П. «Учёные» с большой дороги-2. — М.: Наука, 2005. — 336 с. — ISBN 5-02-034942-9. Кругляков Э. П. «Учёные» с большой дороги-3. — М.: Наука, 2009. — Т. 3. — С. 3. — 357 с. — ISBN 978-5-02-037043-2. Публіцистика Кругляков Э. П. Так куда же мы идём? или Вперёд в Средневековье! // «Природа» : журнал. — 2006. — № 3. Кругляков Э. П. Одичание // «Наука в Сибири» : журнал. — 2009. — 12 марта (№ 10). — С. 4. Кругляков Э. П. Одичание (окончание) // «Наука в Сибири» : журнал. — 2009. — 19 марта (№ 11). — С. 8—9. Кругляков Э. П. Совместимы ли мракобесие и инновации? // «Троицкий вариант — Наука» : газета. — 2012. — 20 ноября (№ 23). — С. 8—9.

Примітки