Ервін Бернгард Райнгольд Фрідріх Георг Ільземанн, з 1908 року — фон Ільземанн (; 18 січня 1886, Люнебург — 7 жовтня 1952, Гельнгаузен) — німецький офіцер, оберст вермахту.

Біографія Ервін Ільземанн був третім сином кавалерійського офіцера, а згодом генерал-лейтенанта Карла Ільземанна та його дружини Текли Марії Георгіни Юлії, уродженої баронеси фон Гаммерштейн-Екворд. Він вступив до лав Королівської прусської армії 1 липня 1907 року в званні фанен-юнкера. Його було призначено до 2-го Великогерцогського Гессенського польового артилерійського полку № 61 у Дармштадті. 27 січня 1908 року його було підвищено до фенріха. Після закінчення військового училища 19 листопада 1908 року його було підвищено до лейтенанта. Як такого, його було призначено офіцером батареї до 3-ї батареї свого полку в Дармштадті. 14 вересня 1908 року його батько, командир 2-го Великогерцогського Гессенського лейб-драгунського полку № 24, був возведений у спадкове дворянство. У 1910/11 роках його перевели до Бабенгаузена на посаду батарейного офіцера 5-ї батареї свого полку. 1 жовтня 1912 року він змінив оберлейтенанта Гартмана на посаді ад'ютанта 1-го дивізіону 2-го великогерцогського гессенського польового артилерійського полку №61 у Дармштадті. Незадовго до мобілізації на Першу світову війну він продовжував служити дивізійним ад'ютантом у своєму полку. 22 березня 1915 року його підвищено до оберлейтенанта. З 1 квітня 1916 року по 21 червня 1917 року він служив ад'ютантом 25-ї польової артилерійської бригади. 22 березня 1918 року його було підвищено до гауптмана. Після закінчення Першої світової війни його перевели назад до 2-го великогерцогського гессенського польового артилерійського полку № 61 і прийняли до тимчасового рейхсверу. Наприкінці 1919 року він вступив до 11-го артилерійського полку рейхсверу у складі Перехідної армії. Коли в середині травня 1920 року була сформована 200-тисячна армія рейхсверу, він більше не входив до складу 11-го артилерійського полку 11-ї бригади Ре. Коли була сформована 100-тисячна армія Ррейхсверу, його було звільнено у відставку 30 вересня 1920 року.

З 1930 року він жив на Kaiser-Wilhelm-Straße 7a в Берліні. Його номер телефону як гауптмана у відставці спочатку був F9 Cöpenick 1469. У 1930 році номер телефону було змінено на F4 Cöpenick 1469. 1 жовтня 1933 року він знову вступив до лав рейхсверу як офіцер земельної оборони. Йому було присвоєно звання майора запасу. На початку березня 1935 року його перевели до додаткового офіцерського корпусу, що зробило його майором служби комплектування. Його старшинство у службі було встановлено на 1 лютого 1934 року. Після цього його було призначено до Імперського ійськового міністерства (RKM), де він залишався зареєстрованим протягом наступних кількох років. У 1937 році його номер телефону за адресою Kaiser-Wilhelm-Straße 7a змінився на 641469. 1 жовтня 1938 року його було підвищено до оберстлейтенанта служби комплектування. Таким чином, його було призначено до Відділу автотранспорту та моторизації (Wa Prüf 6) у Відділі розробки та випробувань (Wa Prüf) Управління армійського озброєння (Wa A) у Верховному командуванні сухопутних військ (ОКГ). Він залишався на цій посаді принаймні до мобілізації на Другу світову війну наприкінці літа 1939 року. Приблизно в цей час він переїхав на Кірдорфер-Штрассе 48 у Берліні; його номер телефону залишився 641469. Влітку 1941 року його було призначено до штату Інспекції військового поповнення у Мюнхені. Там його 1 липня 1941 року перевели до діючого офіцерського корпусу у званні оберстлейтенанта до розпорядження. Звідти з 22 серпня 1941 року його перевели до Військового командування в Сербії. 1 жовтня 1941 року його підвищено до оберста. Пізніше його призначили комендантом 684-ї польової комендатури у Шарлевілі. З 1 квітня по 1 серпня 1944 року він був командиром 785-го штабу зв'язку (VS 785) у Клермон-Феррані. Після війни він жив як службовець в Альтенгаслау за адресою Вільдгаусштрассе, 20. Він помер у районній лікарні Гельнгаузена 7 жовтня 1952 року о 6:30 ранку. Причиною смерті були названі злоякісний нефросклероз, уремічна кома та серцево-судинна недостатність.

Сім'я 1 січня 1919 року він одружився з Марією Гедвіг Елеонорою Гертруд Карлою фон Карлсгаузен, яка була на вісім з половиною років молодшою за нього та старшою дочкою піхотного офіцера першого лейтенанта Вільгельма Гуго Моріца Георга Альфреда фон Карлсгаузена, який помер у 1896 році. Його швагером був Альфред Фрідріх Вільгельм фон Карлсгаузен, який народився 19 січня 1896 року. Його єдиний син, Карл-Геро фон Ільземанн, пройшов шлях у бундесвері від гауптмана до генерал-лейтенанта та командира 2-го корпусу.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (грудень 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)

Посилання

Біографія.