Стаття 3 Європейської конвенції з прав людини

Стаття 3 Європейської конвенції з прав людини забороняє тортури та «нелюдське або принижуюче гідність поводження чи покарання».

Абсолютне право Стаття 3 є абсолютним правом. Це право є безумовним і не може бути збалансоване з правами та потребами інших людей або ширшими суспільними інтересами.

Стаття 15(2) Європейської конвенції з прав людини не передбачає відступу від статті 3, навіть у часи війни чи іншої надзвичайної ситуації у державному секторі, що загрожує життю нації.

Позитивне зобов'язання Держави мають позитивне зобов'язання вживати заходів для забезпечення захисту осіб від катувань, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання.

У справі A проти Великої Британії A v United Kingdom 2 FLR 959 було визнано, що закон Сполученого Королівства про законне покарання дітей порушує статтю 3. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вважав, що чинний закон забезпечує недостатній захист дітей, які страждають від різних видів принижуючих гідність покарань. У результаті Велика Британія внесла зміни до закону щодо покарання , прийнявши Закон про дітей 2004 року.

Також існує обов'язок провести розслідування (Севтап Везенедароглу проти Туреччини Sevtap Veznedaroglu v Turkey 32357/96 ECHR 167).

Живий інструмент Стаття 3 є живим інструментом. У справі «Сельмуні проти Франції » Selmouni v France 29 EHRR 403 ЄСПЛ сформулював це так, що вона [статтю 3] «повинна тлумачитися у світлі сучасних умов».Selmouni v France 29 EHRR 403 at p.101

Як наслідок, стандарти катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження чи покарання можуть змінюватися з часом, а це означає, що певні дії, які раніше не вважалися катуваннями, тепер можуть вважатися такими.

Тортури

Катування — це процес навмисного та серйозного фізичного чи психічного шкоди іншій особі, зазвичай з метою отримання інформації або покарання.

У справі Aksoy проти Туреччини (1997) Суд визнав Туреччину винною у катуваннях у 1996 році у справі затриманого, якого підвісили за руки, зв'язавши руки за спиною.Aksoy v. Turkey (1997) 23 EHRR 553. The process was referred to by the Court as "Palestinian hanging" but more commonly known as . ЄСПЛ постановив, що використані методи мали «настільки серйозний та жорстокий характер», що їх можна було охарактеризувати лише як катування.Aksoy v. Turkey (1997) 23 EHRR 553 at p144.

У справі Ірландія проти Сполученого Королівства Ireland v United Kingdom [1978–1980] 2 EHRR 25 ЄСПЛ дотримувався думки, що тортури включають нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, але відрізняються інтенсивністю та завданими стражданнями.

Нелюдське або таке, що принижує гідність поводження чи покарання Нелюдське та таке, що принижує гідність поводження чи покарання може включати серйозне фізичне насильство або психологічне насильство. Приниження особи, яке викликає страх або демонструє неповагу до її людської гідності, також може вважатися принижуючим для цілей статті 3.

Це положення зазвичай застосовується до випадків жорстокого насильства з боку поліції та поганих умов утримання під вартою.

Ірландія проти Сполученого Королівства У справі Ірландія проти Сполученого Королівства (1979–1980) Суд постановив, що , розроблених Сполученим Королівством (стояння біля стіни, накладання капюшона, вплив шуму, позбавлення сну та позбавлення їжі та напоїв), які були застосовані Сполученим Королівством проти чотирнадцяти затриманих у Північній Ірландії, були «нелюдськими та такими, що принижують гідність», порушували Європейську конвенцію з прав людини, але не становили «катування».Ireland v. United Kingdom (1979–1980) 2 EHRR 25 at para 167. Це було пов'язано головним чином з сильними психічними стражданнями та почуттям страху та неповноцінності, які такі методи спричинили б підозрюваним.

У 2014 році, після того, як було виявлено нову інформацію, яка свідчила про те, що рішення про використання п'яти методів у Північній Ірландії у 1971–1972 роках було прийнято британськими міністрами, уряд Ірландії звернувся до Європейського суду з прав людини з проханням переглянути його рішення. У 2018 році Суд відхилив його шістьма голосами проти одного.ECHR revision judgment on application No. 5310/71

Будіна проти Росії У справі Будіна проти РосіїBudina v. Russia (18 June 2009) (18 червня 2009 року) ЄСПЛ застосував обережний підхід до розгляду економічних та соціальних прав згідно з ЄКПЛ та наголосив на обмеженнях державних зобов'язань згідно з ЄКПЛ щодо положень про соціальне забезпечення. Під час розгляду справи Будіна стверджувала, що її надзвичайно низька пенсія від російської держави є нелюдським та таким, що принижує гідність, поводженням. Будіна також стверджувала, що уряд Росії не виконав наступних зобов'язань, викладених у Конституції Російської Федерації:

Статті 7 та 39: Встановлення обов'язку держави забезпечувати соціальне забезпечення та гідний рівень життя своїх громадян. Стаття 39: Гарантування соціального забезпечення у старості. Стаття 2 та стаття 45: Підкреслюючи роль держави у захисті людської гідності та забезпеченні можливості для людей здійснювати свої права. Аргумент Будіної неявно натякав на те, що її низька пенсія підриває її гідність і не захищає її належним чином, як це передбачено цими конкретними положеннями.

Незважаючи на такі твердження, ЄСПЛ визнав справу Будіної неприйнятною. Хоча він погодився з тим, що пенсія справді була низькою, ЄСПЛ стверджував, що вона не була настільки суворою, щоб вважатися нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням згідно зі статтею 3. Тим не менш, ЄСПЛ визнав, що крайня бідність насправді може викликати занепокоєння згідно зі статтею 3.

Це рішення підкреслює обережність ЄСПЛ щодо збереження обмежень на зобов'язання держави щодо соціального забезпечення, переважно в економічному та соціальному контекстах. Отже, воно є важливим орієнтиром для розуміння того, як ЄСПЛ може підходити до майбутніх позовів, пов'язаних з економічними та соціальними правами, особливо до зростаючої підтримки правової боротьби зі скороченням робочих місць через автоматизацію та недостатню державну підтримку.

Охорона здоров'я та стаття 3 Ненадання належної медичної допомоги може становити порушення статті 3.

У справі МакҐлінчі проти Сполученого Королівства McGlinchey v United Kingdom 37 EHRR 41 Джудіт МакГҐлінчі страждала від героїнової абстиненції під час перебування у в'язниці. Стверджувалося, що медичний персонал не здійснював належного спостереження за пані МакҐлінчі, затримував ліки та залишав її лежати у блювотних масах. Нездатність персоналу в'язниці забезпечити належну медичну допомогу ув'язненому було визнано порушенням статті 3. Аналогічно, непереведення ув'язненого до лікарні для лікування та неналежні умови у тюремних камерах також можуть становити порушення статті 3, як встановлено у справі Чіорап проти Молдови .Ciorap v Moldova 7481/06 ECHR 1138

У справі D проти Великої Британії D v UK 30240/96 ECHR 25 ВІЛ- позитивний чоловік, громадянин Сент-Кіттс, завершив відбування покарання у в'язниці Сполученого Королівства та очікував на депортацію. Однак він подав клопотання про дозвіл залишитися у Сполученому Королівстві на тій підставі, що медичне лікування буде недоступне після його повернення. ЄСПЛ постановив, що, враховуючи цю виняткову обставину, його депортація порушуватиме статтю 3. Відсутність медичних закладів у його рідній країні становитиме нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

Однак, справа Христозов проти Болгарії Hristozov v Bulgaria 47039/11 ілюструє, що перешкоджання доступу до експериментальних препаратів від раку не є порушенням статті 3.

Депортація та стаття 3 Держава може порушити статтю 3, екстрадуючи або депортуючи особу до країни, де після повернення вона може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

У справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Chahal v United Kingdom 23 EHRR 413 Сполучене Королівство розпочало процедуру депортації з міркувань національної безпеки громадянина Індії. Пан Чахал мав зв’язки з сикхським сепаратистським рухом, і існували вагомі докази того, що після повернення до Індії він зазнає поводження, яке суперечить статті 3. На цій підставі ЄСПЛ постановив, що, оскільки запевнення уряду Індії щодо безпеки пана Чахала не були переконливими, його депортація порушуватиме статтю 3.

У справі Soering проти Сполученого Королівства Soering v United Kingdom 11 EHRR 439 уряд Сполученого Королівства спробував екстрадувати до США громадянина Німеччини, якого розшукував штат Вірджинія за вбивство батьків його партнера. Було встановлено, що після повернення пан Soering зазнав би нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання у формі «феномену камери смертників», коли особа, засуджена до смертної кари, роками страждає від психічних мук в очікуванні виконання вироку. Відповідно, було визнано, що Сполучене Королівство порушило статтю 3.

Додаткові засоби захисту

Усі сторони ЄКПЛ також є сторонами Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких або нелюдських, принижуючих гідність видів поводження та покарання (1987). Усі члени Ради Європи також є учасниками Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987). Сторони можуть мати національне законодавство, яке криміналізує катування, окремо від загальних злочинів проти особи. Наприклад, у Сполученому Королівстві, стаття 134 Закону про кримінальне правосуддя 1988 року кваліфікує як кримінальне правопорушення державну посадову особу або фахівця, що діє в офіційній якості, як вчинення катування або заподіяння сильного болю чи страждань іншій особі.

Інші справи

Довічне ув'язнення 9 липня 2013 року британський в'язень Джеремі Бамбер виграв апеляцію до Європейського суду з прав людини, у якій визнав довічне ув'язнення (без права на умовно-дострокове звільнення) порушенням статті 3 Європейської конвенції з прав людини. Велика палата переважною більшістю голосів проголосувала за це рішення 16 проти 1, що означало, що уряд Сполученого Королівства був змушений переглянути 49 випадків довічного ув'язнення.

Атаун Рохо проти Іспанії У цій справі, яка розглядалася разом зі справою Etxebarria Caballero проти Іспанії у 2014 році, суд одноголосно постановив, що мало місце «порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини через відсутність ефективного розслідування заяв заявників про жорстоке поводження».

М.С. проти Болгарії За словами заявниці (14-річної громадянки Болгарії), двоє чоловіків зґвалтували її 31 липня та 1 серпня 1995 року. Однак болгарські правоохоронці не змогли знайти достатніх доказів того, що заявницю примусили до статевих стосунків з двома чоловіками. Вони закрили розслідування. Після цього заявниця подала до Європейського суду з прав людини позов проти уряду Болгарії про відшкодування збитків.

Суд постановив, що статевий акт може бути кваліфікований як неконсенсуальний навіть за відсутності фізичної сили, якщо дія мала місце в умовах примусу. Оскільки національне законодавство Болгарії вимагало, щоб жертва чинила фізичний опір сексуальним домаганням, ЄСПЛ визнав його застарілим і таким, що не відповідає міжнародним нормам і стандартам. Отже, Болгарія порушила статті 3 та 8 Конвенції. Заявниці було присуджено компенсацію за збитки.

Шечич проти Хорватії У травні 2007 року суд підтвердив зобов'язання забезпечувати права та свободи. Держави повинні вживати заходів для запобігання жорстокому поводженню, включаючи жорстоке поводження, що здійснюється приватними особами. Держави також повинні розслідувати таке жорстоке поводження.ECHR, 31 May 2007, Case of Šečić v. Croatia, §52-53

Див. також

Судові процеси щодо зміни клімату

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти катувань Європейська конвенція про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

Примітки

Додаткова інформація

Посилання