Протокол № 8 до Європейської конвенції з прав людини є додатковим протоколом, розробленим у Раді Європи та відкритим для всіх держав-членів Ради, які ратифікували Конвенцію. Він був прийнятий 19 березня 1985 року та набрав чинності 1 січня 1990 року після ратифікації всіма державами, що підписали Конвенцію.
Протокол № 8 вніс зміни до кількох статей Конвенції, щоб внести певні зміни як до існуючої на той час Європейської комісії з прав людини, так і до Європейського суду з прав людини.
Оскільки успіх Конвенції наклав велике робоче навантаження на Комісію через зростання кількості поданих заявок, Протокол дозволив Комісії працювати не лише на пленарних засіданнях, а й у палатах, що складаються з семи членів, та у комітетах, що складаються з трьох членів, щоб пришвидшити розгляд заявок, які найчастіше відхилялися. Він також посилив незалежність членів Комісії та дав змогу приймати рішення кваліфікованою більшістю голосів, які раніше вимагали одноголосності, а також приймати інші рішення більшістю голосів.
Також було запроваджено зміни до Суду, розширивши кількість суддів, яких він обслуговує, та дозволивши йому обирати голову та до двох віце-президентів.
З огляду на характер Протоколу № 8, його мали ратифікувати всі держави, що підписали Конвенцію, перш ніж він набрав чинности. Згодом держави, які ратифікували Конвенцію, зробили це, внісши до неї зміни відповідно до положень цього Протоколу.
Положення, додані або змінені Протоколом № 8, згодом були замінені Протоколом № 11, який здійснив глибоку реформу Конвенції, зокрема, скасувавши Комісію.
Примітки